ТУПИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

тупи́й

існує думка (Преобр. Вып. последний 18; Schuster-Šewc 1560; Skok III 524) про зв’язок з псл. stǫpa «ступа, ступня» і спорідненість з двн. свн. stumpf «скалічений, тупий», нвн. stumpf «тупий», двн. stumbal «обрубок, обрізок»;
пов’язується також (Младенов 646) з псл. tęti «тяти, різати, рубати» і зіставляється з гр. τέμνω «ріжу»;
зіставляється з лит. tem̃pti, tampýti «тягнути, натягувати, розтягувати», tіm̃pti «тягнутися», tìmpa «тятива, рогатка», лтс. tiept «натягувати, робити тугим», дісл. þomb «надутий живіт; натягнута тятива», þambr «товстий, надутий» і пов’язується з псл. tętiva (‹temptiva) «тятива»;
загальноприйнятої етимології не має;
псл. tǫpъ «тупий»;
р. тупо́й, бр. тупы́, др. тупъ, п. tępy, ч. слц. tupý, вл. нл. tupy, болг. тъп, м. тап, схв. ту̏п, слн. tòp, с.-цсл. тѫпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

отупі́ння
оту́плювати
отупля́ти
приту́плений
приту́плювати
притупля́ти
тупа́к «велика тупа сокира; затуплене знаряддя; тупа, розумово обмежена людина, [тупий незграбний ніж Ме; тупий ніж О]»
тупе́нький
тупе́рь «тупа людина»
тупе́ць «тупе знаряддя; [тупа людина]»
тупи́к «залізнична колія, яка з одного боку обривається; перешкода; безвихідь; [затуплений шматок коси]»
тупи́рь «тс.»
тупи́ти
тупи́ця «тупа сокира; тупе знаряддя; тупа людина; [знаряддя для рубання заліза О]»
тупій «тупа сторона ножа»
тупі́ти
тупі́шати
тупі́ший
тупія́ка «тупе знаряддя; тупа людина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тупы́ білоруська
тъп болгарська
tupy верхньолужицька
τέμνω «ріжу» грецька
stumpf «скалічений, тупий» давньоверхньонімецька
stumbal «обрубок, обрізок» давньоверхньонімецька
þomb «надутий живіт; натягнута тятива» давньоісландська
þambr «товстий, надутий» давньоісландська
тупъ давньоруська
tiept «натягувати, робити тугим» латиська
tem̃pti литовська
tampýti «тягнути, натягувати, розтягувати» литовська
tіm̃pti «тягнутися» литовська
tìmpa «тятива, рогатка» литовська
тап македонська
tupy нижньолужицька
stumpf «тупий» нововерхньонімецька
tępy польська
stǫpa «ступа, ступня» праслов’янська
tęti «тяти, різати, рубати» праслов’янська
tętiva «тятива» (‹temptiva) праслов’янська
temptiva праслов’янська
tǫpъ «тупий» праслов’янська
тупо́й російська
тѫпъ сербо-церковнослов’янська
ту̏п сербохорватська
stumpf «скалічений, тупий» середньоверхньнімецька
tupý словацька
tòp словенська
tupý чеська

вту́пити (очі)

не зовсім ясне;
пов’язується з тупи́й, тупи́к (Преобр., випуск останній, 18);
можливо, споріднене з п. wtapiać, wtopić «тс.» (Brückner 570);
р. поту́пить;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поту́пити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wtapiać польська
поту́пить російська
тупи́й ?
тупи́к ?
wtopić «тс.» ?

отупний «страшний, жахливий»

п. [otępno, otupno] «страшно, сумно», слц. otupný «тужний, журливий» походять від п. tęрy «тупий», слц. tupý «тс.», яким відповідає укр. тупи́й;
первісне значення – «отупляючий, такий, що не викликає інтересу, викликає байдужість, навіть відразу»;
запозичення з польської або словацької мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оту́пно «тривожно, моторошно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
otępno, otupno «страшно, сумно» польська
tęрy «тупий» польська
otupný «тужний, журливий» словацька
tupý «тс.» словацька
тупи́й українська

темп

запозичення з італійської мови;
іт. tempo «час» походить від лат. tempus «час, проміжок часу», спорідненого з дісл. þamb «товстий, здутий», лит. tẽmpti «тягти», псл. tǫpъ «тупий», tętiva «тятива», укр. тупи́й, тятива́;
р. темп, бр. тэмп, п. ч. слц. вл. tempo, болг. м. те́мпо, схв. те̏мпо, слн. témpo;
Фонетичні та словотвірні варіанти

те́мпо «темп»
темпора́льний «часовий»
темпува́ти «встановлювати дистанційну трубку»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тэмп білоруська
те́мпо болгарська
tempo верхньолужицька
þamb «товстий, здутий» давньоісландська
tempo «час» італійська
tempus «час, проміжок часу» латинська
tẽmpti «тягти» литовська
те́мпо македонська
tempo польська
tǫpъ «тупий» праслов’янська
tętiva «тятива» праслов’янська
темп російська
те̏мпо сербохорватська
tempo словацька
témpo словенська
тупи́й українська
тятива́ українська
tempo чеська

ту́па́ти «бити ногами об землю; ходити, бути на ногах; топтатися»

недостатньо обґрунтоване припущення (Преобр. Вып. последний 18) про походження р. [ту́пать] від ступа́ть;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до topati, tepati;
псл. tupati, [tǫpati] «стукати ногами, ступати; бігти риссю»;
р. [ту́пать], бр. ту́паць, п. tupać, ст. tępać, вл. tupać, нл. tupaś, болг. ту́пам «бити, стукати, тупати», м. тупа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нату́пати «залишити сліди бруду, натоптати; тупаючи ногами, пригрозити»
нату́патися «багато ходячи, стомитися»
натупота́тися
натупоті́тися
натупцюва́тися
пі́дтупцем
топчак «тс.»
туп
туп-туп
тупа́ «хода; крок; стукіт копит»
ту́пало «людина, що тупає»
тупани́на «часте тупання або тупання багатьох»
тупанки́ (взуття)
ту́пання
ту́пі (вигук, яким підбадьорюють дітей ставати на ноги)
ту́пінь «тупіт»
ту́піньки «тс.»
ту́піт
ту́пкати «переступати з ноги на ногу на одному місці; [тупати; безпідставно звинувачувати, обмовляти Нед, Пі, Шейк, клопотати]»
ту́пко «негрузько»
тупкува́ти «клопотати; доглядати»
ту́пнути
тупону́ти
ту́пот «тупіт»
тупота́ння
тупота́ти «часто тупати; [швидко бігти Нед, Шейк]»
тупоті́ння
тупоті́ти «тс.»
тупотня́
тупо́тня́ва
туптанка «тупіт»
ту́пу́-ту́пу́
тупцюва́ння
тупцюва́ти
тупцюва́тися
ту́пцяння
ту́пцяти «тупцювáти; [ходити туди й сюди; дріботіти Нед]»
ту́пцятися
тупча́к «вітряк з кінним приводом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ту́паць білоруська
ту́пам «бити, стукати, тупати» болгарська
tupać верхньолужицька
тупа «тс.» македонська
tupaś нижньолужицька
tupać польська
tępać (ст.) польська
tepati праслов’янська
topati праслов’янська
tupati праслов’янська
tǫpati «стукати ногами, ступати; бігти риссю» праслов’янська
ту́пать російська
ступа́ть російська
ту́пать російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України