ТС — ЕТИМОЛОГІЯ

тс (вигук, що вживається як заклик до тиші, мовчання)

очевидно, примітивне комунікативно-звукове утворення;
пор. нвн. pst «тс.»;
р. бр. тсс, п. ts, tss;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тсикнути
тсс «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тсс білоруська
pst «тс.» нововерхньонімецька
ts польська
tss польська
тсс російська

тс (вигук на позначення здивування)

очевидно, результат фонематизації дифузного афективного звуковиявлення;
слн. ts «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тсе «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ts «тс.» словенська

цить (вигук заборони, наказу мовчати)

звуконаслідувальне утворення, що виникло, очевидно, внаслідок ускладнення семантично близького вигуку тс;
р. [цыть], цыц, бр. цыц, п. cyt, ч. слц. cit;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цит
ци́ткати
ци́тькати
ци́тьте «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цыц білоруська
cyt польська
цыть російська
cit словацька
цыц українська
cit чеська
тс ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України