ТС — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тс (вигук, що вживається як заклик до тиші, мовчання)
очевидно, примітивне комунікативно-звукове утворення;
пор. нвн. pst «тс.»;
р. бр. тсс, п. ts, tss;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тсикнути
тсс
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тсс | білоруська |
pst «тс.» | нововерхньонімецька |
ts | польська |
tss | польська |
тсс | російська |
тс (вигук на позначення здивування)
очевидно, результат фонематизації дифузного афективного звуковиявлення;
слн. ts «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тсе
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ts «тс.» | словенська |
цить (вигук заборони, наказу мовчати)
звуконаслідувальне утворення, що виникло, очевидно, внаслідок ускладнення семантично близького вигуку тс;
р. [цыть], цыц, бр. цыц, п. cyt, ч. слц. cit;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цит
ци́ткати
ци́тькати
ци́тьте
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цыц | білоруська |
cyt | польська |
цыть | російська |
cit | словацька |
цыц | українська |
cit | чеська |
тс | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України