ТРІУМФАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
тріу́мф
запозичення з латинської мови;
лат. triumphus «урочистий вступ у Рим полководця і його армії після переможного закінчення війни» походить від вигука triumpe!, вживаного в релігійних процесіях на честь свята родючості, що зводиться до гр. ϑρίαμβος «процесія на честь Вакха», слова доеллінського походження;
р. болг. триу́мф, бр. трыу́мф, п. triumf, tryumf, ч. слц. вл. triumf, м. триумф, схв. трѝjумф, слн. triúmf;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тріумфа́льний
тріумфа́тор
тріумфува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трыу́мф | білоруська |
| триу́мф | болгарська |
| triumf | верхньолужицька |
| ϑρίαμβος «процесія на честь Вакха» | грецька |
| triumphus «урочистий вступ у Рим полководця і його армії після переможного закінчення війни» | латинська |
| triumpe! | латинська |
| триумф | македонська |
| triumf | польська |
| tryumf | польська |
| триу́мф | російська |
| трѝjумф | сербохорватська |
| triumf | словацька |
| triúmf | словенська |
| triumf | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України