ТРУТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
тру́тити «штовхнути, пхнути»
псл. trǫtiti «штовхнути», пов’язане з [*trǫtъ] «натовп, велика кількість»;
р. [трути́ть] «давити, штовхати», др. потручати «бити», п. trącić «штовхнути, стукнути, зачепити, злегка вдарити, ткнути, штурхнути», trącać, ч. [troutiti] «штовхнути», схв. тру̏ћати «кидати, штовхати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́трутити
«виштовхати Ж; вигнати; відібрати»
ви́трутитися
«знесиліти»
витру́чувати
«виштовхувати Ж; виганяти; виривати, відбирати»
ві́дтруть
«болячка, нарив»
відтру́чувати
втру́титися
втрутювати
«втручати»
втруча́ння
втруча́рний
«проникливий; нав’язливий, набридливий»
втруча́тися
втру́чити
«втрутити»
натру́та
«насильство, примус; поштовх»
натру́тство
«нав’язливість»
натру́чувати
«наштовхувати, напихати»
натру́чуватися
«нав’язуватися (комусь)»
потру́тити
«штовхнути; погнати»
потруча́ти
«поштовхати»
потру́чити
«тс.»
розтру́тити
«розштовхати»
розтруча́ти
«тс.»
розтру́чувати
«розштовхувати»
стру́тити си
«відчувати біль усередині (після носіння вантажу)»
(болєчку)] О
тру́нути
«торкнути; штовхнути Куз»
труча́ти
«штовхати, пхати, спихати, відштовхувати»
труча́тися
«штовхатися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
потручати «бити» | давньоруська |
trącić «штовхнути, стукнути, зачепити, злегка вдарити, ткнути, штурхнути» | польська |
trącać «штовхнути, стукнути, зачепити, злегка вдарити, ткнути, штурхнути» | польська |
trǫtiti «штовхнути» | праслов’янська |
*trǫtъ «натовп, велика кількість» | праслов’янська |
трути́ть «давити, штовхати» | російська |
тру̏ћати «кидати, штовхати» | сербохорватська |
troutiti «штовхнути» | чеська |
труля́ти «штовхати»
очевидно, результат контамінації основ [тру́тити (труча́ти)] «тс.» і турля́ти «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
труча́ти | українська |
турля́ти «тс.» | українська |
тру́тити «тс.» | українська |
трут «купа; натовп; зграя»
реконструюється псл. [*trǫtъ] ‹ *tronkto- і зіставляється з лит. trañksmas «гул, тиснява», trankùs «вибоїстий», treñkti «ударити з гуркотом», днн. thringan «давити, тіснити», дісл. þrǫngr «вузький, тісний», ірл. trét «стадо»;
р.-цсл. трутъ (труть) «велика кількість», стсл. трѫтъ «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
þrǫngr «вузький, тісний» | давньоісландська |
thringan «давити, тіснити» | давньонижньонімецька |
trét «стадо» | ірландська |
trañksmas «гул, тиснява» | литовська |
trankùs «вибоїстий» | литовська |
treñkti «ударити з гуркотом» | литовська |
*trǫtъ | праслов’янська |
*tronkto- | праслов’янська |
трутъ «велика кількість» (труть) | русько-церковнослов’янська |
труть | русько-церковнослов’янська |
трѫтъ «тс.» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України