ТРЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тре́ба «необхідно, потрібно, слід» (присудкове слово)
псл. *terba «потреба, необхідність», очевидно, пов’язане з *terbiti «очищати від лушпиння; теребити; корчувати; м’яти, смикати; термосити; каструвати»;
у такому разі розвиток семантики йшов від «корчувати, чистити, робити корисним» до «потребувати, споживати, куштувати»;
східнослов’янські форми на треб- (замість *тереб-) пояснюються впливом церковнослов’янської мови (Фасмер IV 45, 96; Meringer IF 18, 215–216; Holub–Kop. 393; щодо української мови може йтися й про вплив польської);
псл. *terb- зіставляється далі з прус. enterpen «корисний», enterpo «приносити користь», дінд. tṛ́pyati (tṛpṇóti, tárpati) «насичується», гр. τέρπω «насичую, радую», дісл. þarfr «потрібний, корисний», гот. þaurban «відчувати потребу» (Schuster-Šewc 1527–1528; Mikl. EW 354; Brückner 579; Torp 182; Feist 491–492);
р. тре́бовать «вимагати», бр. трэ́ба, др. трѣбовати «вимагати, потребувати; користуватися; приносити жертву», трѣбъ «потрібний», трѣба «жертва», п. trzeba «треба», potrzebować «потребувати», ч. třeba «треба», potřebovati «мати потребу», слц. treba «треба», potrebovat’ «мати потребу», вл. trjeba, trjebać «вживати, потребувати», potrjebować «мати потребу, користуватися», нл. trjeba, trjobaś «потребувати», trjebaś «тс.», болг. тре́ба (церк.), тре́бвам «вимагати», тря́бвам «бути необхідним», м. треба «потрібно», схв. тре̏бати «потребувати», тре̏бовати «мати потребу; вимагати», слн. tréba «потрібно», стсл. трѣба «жертвоприношення; потреба», трѣбовати «приносити жертви»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́требувати
затре́буваний
затре́бувати
непотре́бство
непо́тріб
нетре́бство
«непотребство»
нетрібняк
«непотріб»
потре́ба
потре́бизна
«потреба»
потре́бина
«потреба, належність, необхідні видатки»
потре́бник
«нужник»
потребува́ти
«відчувати необхідність; [мусити]»
потребува́тися
по́тріб
«потреба»
потрі́б'є
«тс.»
потрі́бен
по́трі́бка
«що-небудь потрібне; потреба»
(розм.)
по́трібки
«все зужите»
потрі́бний
«необхідний; [охочий до праці; старанний у праці] О»
потрі́бно
потрібува́ти
«потребувати; попробувати»
потрі́мний
«потрібний; який потребує; здібний»
потрі́нно
«потрібно»
спотреби́ти
«спожити»
спотре́бник
«споживач»
спотре́бно
«потрібно»
спотребува́ти
«споживати»
стре́бувати
(розм.)
стрі́ба
«проба»
стрібо́вок
«спроба, проба»
стрі́бува́ти
«спробувати; попросити»
стрібу́нок
«тс.»
струбова́ти
«спробувати»
тра
тре
тре́а
«тс.»
тре́ба
«жертвоприношення; релігійний обряд, здійснюваний священиком на замовлення віруючих; плата за виконання такої відправи; [оказія; потреба ВеУг]»
(іменник)
треби́ти
«тратити, затрачувати, вживати»
тре́бище
«місце, де відбувалося принесення жертви богам»
тре́бник
«богослужбова книга, що містить молитви для треб»
тре́бно
«потрібно»
тре́бува́ти
«вимагати, потребувати, намагатися; дуже просити; пробувати»
тре́буватися
«бути потрібним»
трі́ба
«потреба; спроба»
трі́бний
«потрібний, необхідний»
трібо́вати
«пробувати»
трі́бува́ти
«зазнавати, переживати; вимагати; потребувати; пробувати»
трібу́нок
«спроба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трэ́ба | білоруська |
| тре́ба (церк.) | болгарська |
| тре́бвам «вимагати» | болгарська |
| тря́бвам «бути необхідним» | болгарська |
| trjeba «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| trjebać «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| potrjebować «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| þaurban «відчувати потребу» | готська |
| τέρπω «насичую, радую» | грецька |
| tṛpṇóti | давньоіндійська |
| tṛ́pyati «насичується» (tṛpṇóti, tárpati) | давньоіндійська |
| tárpati | давньоіндійська |
| þarfr «потрібний, корисний» | давньоісландська |
| трѣбовати «вимагати, потребувати; користуватися; приносити жертву» | давньоруська |
| трѣбъ «потрібний» | давньоруська |
| трѣба «жертва» | давньоруська |
| треба «потрібно» | македонська |
| trjeba «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trjobaś «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trjebaś «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trzeba «треба»«потребувати» | польська |
| potrzebować «треба»«потребувати» | польська |
| *terba «потреба, необхідність» | праслов’янська |
| *terbiti «очищати від лушпиння; теребити; корчувати; м’яти, смикати; термосити; каструвати» | праслов’янська |
| *terb- | праслов’янська |
| enterpen «корисний» | прусська |
| enterpo «приносити користь» | прусська |
| тре́бовать «вимагати» | російська |
| тре̏бати «потребувати» | сербохорватська |
| тре̏бовати «мати потребу; вимагати» | сербохорватська |
| treba «треба»«мати потребу» | словацька |
| potrebovat' «треба»«мати потребу» | словацька |
| tréba «потрібно» | словенська |
| трѣба «жертвоприношення; потреба» | старослов’янська |
| трѣбовати «приносити жертви» | старослов’янська |
| třeba «треба»«мати потребу» | чеська |
| potřebovati «треба»«мати потребу» | чеська |
| треб- (замість *тереб-)(Фасмер IV 45, 96; Meringer IF 18, 215--216; Holub--Kop. 393; щодо української мови може йтися й про вплив польської) | ? |
те́рло́ «місце, де нереститься риба; час, коли риба нереститься»
похідне утворення від те́рти, те́ртися «метати ікру, нереститися»;
пор. р. [тере́ться] «нереститися»;
п. terłо «нерестовище»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
телло́
«нерестовище»
терло́висько
терло́вище
тирва́к
«камінь, що знаходиться на нерестовищі»
ти́рло
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| terłо «нерестовище» | польська |
| тере́ться «нереститися» | російська |
| те́рти | українська |
| те́ртися «метати ікру, нереститися» | українська |
терло́ «тік, де молотять хліб катком або возячи по хлібу візок з тягарем; хліб, розкладений на току для такої молотьби»
похідне утворення від те́рти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
терлува́ти
«молотити кіньми або волами, запряженими в каток або у візок з тягарем»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| те́рти | українська |
те́рти
псл. *terti «терти», споріднене з лит. trìnti «тс.», tìrti «досліджувати, вивчати», лтс. trĩt «гострити; терти», вірм. t‘rem «мішу тісто», лат. tero, -ere «терти», terebra «свердло», гр. τείρω «мучу»;
іє. *ter- «терти»;
р. тере́ть, бр. це́рці, п. trzeć, ч. třít, ст. třieti, слц. triet’, вл. trěć, нл. trěś, полаб. tarĕ «тре», болг. три́я, м. трие, схв. тр̏тр̏ти, слн. tréti, стсл. трѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
витера́ча
«те, чим зерно подається в жорно»
витира́лка
«рогожа, плетениця для витирання ніг, постілка»
вити́ранка
«терниця»
витира́ти
вити́рач
«паличка в отворі верхнього жорна, яка зчищає муку, що пристала до стінок отвору»
витира́чка
«ганчірка для витирання; бік сірникової коробки»
ви́тирка
«ганчірка»
відтертя́
відтира́ти
дотира́ти
зате́рка
«невимішані грудки в тісті»
зате́ртий
зати́р
«брага»
затира́льний
затира́льник
затира́ти
затира́ха
«соломаха»
затира́ч
(інструмент бондаря)
затира́чка
«фуганок»
за́тирка
«розріджена борошняна юшка, суп зі збитих яєць»
заті́р
за́тірка
зато́р
затьо́р
«затор криги»
затьо́рач
«тс.»
навте́рач
«рушник»
навтирач
«тс.»
на́терть
«подрібнена від тертя солома»
натира́ти
нати́ра́ч
«той, хто натирає»
натира́чка
«дерев’яний брусок для пригладжування каблука»
обте́рлений
«потертий»
обтира́льний
обтира́льник
обтира́ти
обти́рка
обти́рник
оте́рок
«околот»
отира́ник
«рушник»
патеру́ха
«потеруха»
перетертя́
перетира́ти
перетрі́нє
«війна (власне, тертя)»
підтира́ти
підти́рка
потере́ти
«поламати, потрощити, потовкти»
потертє́
«тертя»
поте́ртий
«зламаний»
по́терть
потеру́ха
потира́ти
поти́рач
потира́чка
«терлиця»
по́тріть
«усе, що стерлося або поламалося»
по́трюх
«потерть»
прите́ртий
притира́льний
притира́ти
притира́тися
прити́рачка
(приладдя шевця)
прити́рка
при́тирок
(приладдя шевця)
при́тір
«нарив, гноїння»
про́тори
«збитки від процесу»
розтера́ч
«розтирач»
розтере́ти
«розтерти»
розте́рливий
«який може розтиратися, перетворюватися в порошок»
розте́ртий
розтира́льний
розтира́льник
розтира́ти
розти́ра́ч
розтира́чка
«тертушка, терпуг»
розти́рка
«розтирання; знаряддя для розтирання; [розлад, сварка, ворожнеча; втрата Нед]»
ро́зтірка
«сварка, незгода, капость, розтрата, погибель»
сте́ранка
«затірка»
стир
«ганчірка»
(сти́рок)] НЗ УжДУ 16/2
сти́ранка
«тс.»
сти́ранка
«тісто»
стира́ти
стира́ч
«той, хто стирає Нед; гумка Л»
сти́рка
«ганчірка; [гумка Л]»
те́ниця
«бительня»
те́рка
те́рли́ця
терло
«тертушка»
те́рниця
терпу́га
«тирса»
терти́ня
«тирса, терта картопля»
те́ртися
те́ртиця
«різана дошка або рейка»
те́ртичник
«пильщик дощок»
(терти́шник)]
те́ртка
терту́ха
«напій з суниць, розтертих із цукром і змішаних з горілкою СУМ; рідка їжа з тертої картоплі ЛексПол»
терту́шка
тертьови́й
тертя́
терча́ний
«з тертої картоплі»
терча́ник
«корж з тертої картоплі»
терчани́на
«терта картопля на корж»
те́ршить
«костриця»
тре́ник
«млинець з тертої картоплі»
третя́чка
«терниця»
трець
«той, хто тре»
триття́
«тертя, розтирання»
тритя́чка
«терниця»
три́хи
«тертя; метушня, клопіт»
трича́чка
«тс.»
трійня́
«час чесання конопель»
трі́ля
«жінка, яка чеше»
тріча́чка
«терниця»
уте́ранка
«рушник»
утиралник
«рушник, ганчірка»
ути́рало
«тс.»
(втирало)] тж
утираник
«рушник»
утира́ти
ути́ра́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́рці | білоруська |
| три́я | болгарська |
| trěć | верхньолужицька |
| t'rem «мішу тісто» | вірменська |
| τείρω «мучу» | грецька |
| *ter- «терти» | індоєвропейська |
| tero | латинська |
| terere «терти» | латинська |
| terebra «свердло» | латинська |
| trĩt «гострити; терти» | латиська |
| trìnti «тс.» | литовська |
| tìrti «досліджувати, вивчати» | литовська |
| трие | македонська |
| trěś | нижньолужицька |
| tarĕ «тре» | полабська |
| trzeć | польська |
| *terti «терти» | праслов’янська |
| тере́ть | російська |
| тр̏ти | сербохорватська |
| triet' | словацька |
| tréti | словенська |
| трѣти | старослов’янська |
| třít | чеська |
| třieti (ст.) | чеська |
треш (вигук для відгону овець)
очевидно, пов’язане з тпрусь (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тришкати
«прогнати»
тереш
(крик на овець)
траш
«тс.»
треш-треш-треш
(вигук, яким зганяють докупи овець)
триш-триш
(вигук, яким відганяють овець)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тпрусь | українська |
три
псл. trьje (чол. р.), tri (жін., с. р.), trojь;
споріднене з лит. trỹs «три», лтс. trîs, гот. þreis, þreja, двн. drīe, drīo, нвн. drei, дісл. þrír, лат. trēs (чол., жін. р.), tria (с. р.), гр. τρεĩς (чол., жін. р.), τρία (с. р.), дінд. tráya-ḥ (чол. р.), trī, trini (с. р.), ав. ϑrāуō, алб. tre, tri, тох. A tre, хет. tri;
іє. *trei̯- (кількісний числівник), *trei̯o-/ troi̯o- (збірний);
р. три, трое, бр. тры, тро́е, др. трье (чол. р.), три (жін., с. р.), трои, п. trzej (про чоловіків), trzy, troje, ч. třі, ст. třie (чол. р.), třі (жін., с. р.), tré «троє», trojí, troje, слц. traja (про чоловіків), tri, вл. třo (про чоловіків), tři, troji, нл. tśo (про чоловіків), tśi, tśoji, полаб. tåri, болг. м. три «три; троє», схв. три̑, тро̏jе, слн. trijé (чол. р.), trí (жін., с. р.), tróje, стсл. триѥ (чол. р.), три (жін., с. р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
во-тро́йци
«втретє»
впотрі́йні
«тричі»
втрі́йку
«утрьох»
втрійню
«тс.»
втро́є
на́тро́є
потрі́йний
потро́єний
потро́ювати(ся)
стро́єний
трая́к
«монета вартістю 75 копійок»
трейча́тий
«тройчатий»
трийє́
«три»
(чол. р.)
трийча́тий
(фольклорний епітет барвінку)
трі́єчник
трі́йка
трійкар
«візник на трійці»
(заст.)
трі́йко
трійна́стий
«троякий»
трійни́й
(мат.)
трійни́к
«предмет, що складається з трьох частин; [шлея з трьома смугами]»
трійниця
«тоненькі гілки смереки, очищені від кори, на які нанизують гриби, ягоди»
трійня́
«троє близнят»
трійня́та
Трі́йця
«триєдине божество (у християнській релігії); християнське релігійне свято; троє; три з’єднані разом свічки; [клеймо на овечому вусі у формі розтину на три частини; рід орнаменту на вишивках, комбінація знаків Х та У О]»
трійча́к
«вила з трьома зубами»
трійчаки́
трійча́стий
трійча́та
«тс.»
трійча́тий
трійча́тка
«предмет, що складається з трьох однакових частин»
(розм.)
трійча́тки
«вила»
тро́є
троєм
«утроє»
тро́єчко
«тс.»
тро́єчник
троє́шки
«трійня»
трои́нка
«листок конюшини»
тро́ї
«троє»
трої́стий
трої́ти
«ділити натроє; збільшувати втроє»
трої́тися
тро́їцький
«який стосується свята Тройці»
трої́чний
«тс.»
тро́йка
«троє коней, запряжених в один екіпаж; екіпаж із запряженими в нього трьома кіньми»
тройко́
тройни́й
(у сполученні тройні́ вила «вила з трьома ріжками»)
тройни́к
«вид гри в м’яч»
тройни́ти
«троїтися, здаватися потрійним»
(безос.)
тройня́к
«зв’язані докупи три кулики, якими криють будівлю»
тройня́та
Тро́йця
«християнське релігійне свято; Зелені свята»
тройча́к
«трьохлемішний плуг Дз; вила з трьома ріжками Ва»
тройчаки́
«вила з трьома зубами; залізні вила -- трійчата Чаб»
тройча́стий
«сплетений втроє»
тройча́тий
«тс.»
тройча́тка
«батіг, сплетений з трьох ременів або з трьома кінцями; вила з трьома ріжками Ва»
тройчи́стий
«який стосується Тройці»
троя́к
«грошовий знак вартістю три карбованці; трирічна тварина; тройка (коней); [монета вартістю три копійки Л, Нед; вид гри Нед]»
(розм.)
трояки́
«вила з трьома зубами»
троя́кий
«потрійний»
троя́ковий
«тс.»
троя́н
«троє (коней); батько трьох близнят; вид танцю; рід гри»
трояни́
«дерев’яні вила з трьома зубами»
трояни́ць
«плуг з трьома залізами»
троя́нка
«мати трьох близнят»
троянки́
«дерев’яні вила з трьома зубами; козли, на яких носять сніпки для вшивання стріхи»
троя́чка
«грошовий знак вартістю три карбованці»
троячо́к
«вид монети»
употрі́йні
«утроє»
утрійку
«утрьох»
утрі́йці
«тс.»
утро́є
утрьо́х
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϑrāуō | авестійська |
| tre | албанська |
| tri | албанська |
| тры | білоруська |
| тро́е | білоруська |
| три «три; троє» | болгарська |
| třo (про чоловіків), tři, troji | верхньолужицька |
| tři | верхньолужицька |
| troji | верхньолужицька |
| þreis | готська |
| þreja | готська |
| τρεĩς (чол., жін. р.) | грецька |
| τρία (с. р.) | грецька |
| drīe | давньоверхньонімецька |
| drīo | давньоверхньонімецька |
| tráya-ḥ (чол. р.) | давньоіндійська |
| trī | давньоіндійська |
| trini (с. р.) | давньоіндійська |
| þrír | давньоісландська |
| трье (чол. р.) | давньоруська |
| три (жін., с. р.) | давньоруська |
| трои | давньоруська |
| *trei̯- (кількісний числівник) | індоєвропейська |
| *trei̯o-/ troi̯o- (збірний) | індоєвропейська |
| trēs (чол., жін. р.) | латинська |
| tria (с. р.) | латинська |
| trîs | латиська |
| trỹs «три» | литовська |
| три «три; троє» | македонська |
| tśo (про чоловіків), tśi, tśoji | нижньолужицька |
| tśi | нижньолужицька |
| tśoji | нижньолужицька |
| drei | нововерхньонімецька |
| tåri | полабська |
| trzej (про чоловіків), trzy, troje | польська |
| trzy | польська |
| troje | польська |
| trьje (чол. р.) | праслов’янська |
| tri (жін., с. р.) | праслов’янська |
| trojь | праслов’янська |
| три | російська |
| трое | російська |
| три̑ | сербохорватська |
| тро̏jе | сербохорватська |
| traja (про чоловіків), tri | словацька |
| tri | словацька |
| trijé (чол. р.), trí (жін., с. р.), tróje | словенська |
| trí | словенська |
| tróje | словенська |
| триѥ (чол. р.) | старослов’янська |
| три (жін., с. р.) | старослов’янська |
| tre | тохарська А |
| tri | хетська |
| třі | чеська |
| třie «троє» (ст.) | чеська |
| třі (ст.) | чеська |
| tré (ст.) | чеська |
| trojí (ст.) | чеська |
| troje (ст.) | чеська |
запрото́рити
похідне утворення від не засвідченого в українській мові дієслова *прото́рити, спорідненого з р. [прото́рить] «промарнувати, розтринькати; спричинити збитки», [про́тори] «збитки», що пов’язується з теря́ти, те́рти;
р. запрото́рить, бр. запрато́рыць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпрото́рити
запарто́рити
запофто́рити
(Me)]
заправто́рити
запровто́рити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запрато́рыць | білоруська |
| прото́рить «промарнувати, розтринькати; спричинити збитки» | російська |
| *прото́рити | ? |
| про́тори «збитки» | ? |
| теря́ти | ? |
| те́рти | ? |
| запрото́рить | ? |
неприто́ре́нний «несосвітенний; [не вишколений, не витончений, нехитрий, простий; невиправний, неприборканий; величезний Ж; справжній, чистокровний Г]»
очевидно, похідні утворення від незасвідченого *приторити «притерти, припасувати», пов’язаного з торува́ти, уто́ри «пази на краю бочки, в які вставляється дно» і, далі, з те́рти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неприто́рний
«байдужий»
неприторо́нний
«дуже великий; дуже милий»
непрото́рений
«дуже великий»
непроторе́нний
«неприторенний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *приторити «притерти, припасувати» | українська |
| торува́ти | українська |
| уто́ри «пази на краю бочки, в які вставляється дно» | українська |
| те́рти | українська |
рогі́тра «(у гребінників) перерізана поздовж звичайна столярна пилка»
складне утворення з основ іменника ріг і дієслова те́рти (власне, «те, чим труть ріг»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ріг | українська |
| те́рти | українська |
макі́тра «вид глиняного посуду (первісно для розтирання маку); (ірон.) голова людини»
складне утворення з основ слів мак і те́рти (тру);
численні фонетичні варіанти зумовлені деетимологізацією складного слова;
припущення про запозичення з грецької мови (гр. μάκτρα «діжа, балія» – Фасмер ГСЭ 119; Karłowicz 362; Matzenauer 10, 59) позбавлене достатніх підстав;
р. [маки́тра, маки́дра, мако́тра] (з укр.), бр. [макі́тра], мако́тра, [ма́кацер, макацёрт, мако́тар] «макітра», [макаты́ра] «голова», п. makotra, makutra (з укр.), слн. [makóter] «макогін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
макарте́т
макатьо́р
макі́трик
макі́тритися
«паморочитися»
макі́тря
ма́кортет
ма́кортеть
ма́кортик
макорти́т
макоте́р
ма́котерть
макоти́ра
«макогін»
макоти́ря
«стрижена або голена голова; голова людини»
мако́тра
мако́трик
«тс.»
мокоти́ря
моко́тя
мокути́ря
«тс.»
обмакоти́жити
«тс.»
обмакоти́рити
«дуже низько (при самому тілі) обстригти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| макі́тра | білоруська |
| makotra (з укр.) | польська |
| makutra (з укр.) | польська |
| маки́тра | російська |
| makóter «макогін» | словенська |
| маки́дра | українська |
| мако́тра (з укр.) | українська |
| мако́тра | українська |
| ма́кацер | українська |
| макацёрт | українська |
| мако́тар «макітра» | українська |
| макаты́ра «голова» | українська |
| мак (тру) | ? |
| те́рти (тру) | ? |
махоте́рниця «саморобна махорка»
результат контамінації слів махо́рка і те́рти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| махо́рка | ? |
| те́рти | ? |
ото́ра «закваска»
похідне утворення від те́рти (закваску робили з борошна, яке перед тим затирали);
(пор. р. [ото́ря] «полова, дрібна солома та короткі колоски після молотьби», бр. [отора] «обмолочене порожнє колосся»);
р. зато́р «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заті́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| отора «полова, дрібна солома та короткі колоски після молотьби»«обмолочене порожнє колосся» бр. | російська |
| зато́р «тс.» | російська |
| те́рти (закваску робили з борошна, яке перед тим затирали) | ? |
| ото́ря «полова, дрібна солома та короткі колоски після молотьби»«обмолочене порожнє колосся» | ? |
па-де-труа́ «балетний танець для трьох виконавців, а також музика до нього»
запозичення з французької мови;
фр. словосполучення pas de trois «тс.», букв. «крок трьох», складається з компонентів pas «крок» і trois «три» від лат. trēs «три», спорідненого з дперс. tri, trī, гр. τρεĩς, лит. trỹs, псл. trьjе, укр. три;
р. па-де-труа́, бр. па-дэ-труа́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па-дэ-труа́ | білоруська |
| τρεĩς | грецька |
| tri | давньоперська |
| trī | давньоперська |
| trēs «три» | латинська |
| trỹs | литовська |
| trьjе | праслов’янська |
| па-де-труа́ | російська |
| три | українська |
| словосполучення pas de trois «тс.» | французька |
| pas «крок» | французька |
| trois «три» | французька |
потерма́нитися «оббитися, обтріпатися»
афективне утворення, пов’язане з поте́рти(ся), похідним від те́рти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| поте́рти(ся) | українська |
| те́рти | українська |
по́трох «частина нутрощів тварини»
псл. *potroxъ, пов’язане з troxъ «крихта, щось мале»;
отже, первісне значення було «дрібні частини (вбитої тварини, що варилися разом)»;
як семантичні паралелі пор. п. podróbce, podróbki «нутрощі, потрох», пов’язане з drób (ст.) «мала річ, щось дрібне», нвн. Gänseklein «гусячі потрохи (букв. «гусяче мале»)»;
укр. по́трух могло виникнути як прояв укання і внаслідок зближення з [по́трух] «потерть», похідним від те́рти;
менш обґрунтоване розуміння слова (Mikl. EW 352–353) як *po-tr-oxъ, пов’язаного з те́рти;
р. по́трох, бр. патрашы́ць, п. patrochy «потрох, нутрощі; [крихти, пил (особливо з великих порошинок)]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пітро́ха
пітро́шити
потроши́ти
по́трух
по́трушити
потрушо́к
по́трюх
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| патрашы́ць | білоруська |
| Gänseklein «гусячі потрохи (букв. «гусяче мале» | нововерхньонімецька |
| podróbce | польська |
| podróbki «нутрощі, потрох» | польська |
| patrochy «потрох, нутрощі; [крихти, пил (особливо з великих порошинок)]» | польська |
| *potroxъ | праслов’янська |
| troxъ «крихта, щось мале» | праслов’янська |
| *po-tr-oxъ | праслов’янська |
| по́трох | російська |
| по́трух «потерть» | українська |
| по́трух «потерть» | українська |
| те́рти | українська |
| те́рти | ? |
прити́рок «половина перерізаної впоперек бочки»
очевидно, адаптоване запозичення з польської мови;
п. [przyciorek] «вид шаплика; посудина, у якій дають їсти свиням», [przycirek] «тс.»;
можливо, є результатом видозміни давнішого *przecierek (*przecirek), пов’язаного з przetrzeć «перетерти; (ст.) перепиляти», похідним від trzeć «терти; (ст.) пиляти», якому відповідає укр. те́рти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| przyciorek «вид шаплика; посудина, у якій дають їсти свиням» | польська |
| те́рти | українська |
| przycirek «тс.» | ? |
| *przecierek (*przecirek) | ? |
| przetrzeć «перетерти; (ст.) перепиляти» | ? |
| trzeć «терти; (ст.) пиляти» | ? |
тара́н «старовинне знаряддя у вигляді колоди для руйнування мурів, воріт і башт фортеці; [довбня на олійні; товкач у сукновальні; рід дитячої гри]»
запозичення із середньоверхньонімецької мови;
свн. tarant «знаряддя для облоги; скорпіон, дракон» походить від іт. taranto(la) «тарантул» (слат. tarantula «тс.»), утвореного від назви міста Taranto;
помилковим є пов’язання (Горяев 360; Brückner 565) з те́рти, як і виведення (СІС 1951, 630; ССРЛЯ 15, 113; РЧДБЕ 708) з гр. ταράντωρ «порушник миру, руйнівник»;
р. бр. болг. тара́н, др. таранъ, п. ч. слц. taran;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тара́нити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тара́н | білоруська |
| тара́н | болгарська |
| ταράντωρ «порушник миру, руйнівник» | грецька |
| таранъ | давньоруська |
| taranto(la) «тарантул» (слат. tarantula «тс.») | італійська |
| taran | польська |
| тара́н | російська |
| tarantula «тс.» | середньолатинська |
| taran | словацька |
| те́рти | українська |
| taran | чеська |
| tarant «знаряддя для облоги; скорпіон, дракон» | ? |
тарляґа «стара бричка; худий віл»
не зовсім ясне;
очевидно, первісне значення «щось погане»;
можливо, виникло на ґрунті п. [tarlać się] «валятися», пов’язаного з trzeć «терти», укр. те́рти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tarlać się «валятися» | польська |
| trzeć «терти» | польська |
| те́рти | українська |
те́ре́м
очевидно, запозичення з грецької мови;
гр. τέρεμνον «хата, дім» виникло з τέραμνον «тс.», спорідненого з лат. trabs «колода, брус», дкімр. treb «житло», гот. þaúrp «маєток», двн. dorf «село», днн. thorp «тс.», лит. trobà «хата, дім»;
існує також припущення про спорідненість псл. *termъ з гр. τέρεμνον (Brückner 580; Kretschmer Glotta 24, 9–10; Ильинский Сб. Сумцову 371–372; ИОРЯС 23/1, 141–142; Frick BB 1, 171; Hofmаnn 359);
помилковим є зіставлення (Ramstedt 393; Львов Лексика ПВЛ 116–117) з кипч. tärmä «жіноча кімната», монг. terme, калм. termǝ «стіна»;
р. те́рем «терем», бр. це́рам «тс.», др. тєрємъ «високий будинок, палац; покров, балдахін; купол», п. terem «терем», ст. trzem «сіни», слц. terem «терем», болг. трем «тс.», м. трем «сіни; крита галерея», схв. трȇм «тс.», слн. [trẹ̑m] «навіс», стсл. трѣмъ «високий будинок, палац»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
теремо́вий
«будівельний?»
теремо́к
тере́н
«терем»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́рам «тс.» | білоруська |
| трем «тс.» | болгарська |
| þaúrp «маєток» | готська |
| τέρεμνον «хата, дім» | грецька |
| τέραμνον «тс.» | грецька |
| τέρεμνον | грецька |
| dorf «село» | давньоверхньонімецька |
| treb «житло» | давньокімрська |
| thorp «тс.» | давньонижньонімецька |
| тєрємъ «високий будинок, палац; покров, балдахін; купол» | давньоруська |
| termǝ «стіна» | калмицька |
| tärmä «жіноча кімната» | кипчацька |
| trabs «колода, брус» | латинська |
| trobà «хата, дім» | литовська |
| трем «сіни; крита галерея» | македонська |
| terme | монгольська |
| terem «терем» | польська |
| trzem «сіни» (ст.) | польська |
| *termъ | праслов’янська |
| те́рем «терем» | російська |
| трȇм «тс.» | сербохорватська |
| terem «терем» | словацька |
| trẹ̑m «навіс» | словенська |
| трѣмъ «високий будинок, палац» | старослов’янська |
те́ре́н «Prunus spinоsa L.» (бот.)
псл. *tьrnъ «колючка», споріднене з дінд. tṛ́ṇam «травинка, стеблинка», гр. τέρναξ «стебло кактуса», гот. þaúrnus «колючка», двн. thorn, dorn, нвн. Dorn, дангл. þorn, днн. англ. thorn «тс.», ірл. trāinīn «травинка, билинка»;
іє. *(s)ter- «колюча стеблина, колючка»;
р. тёрн «терен», тёрен, бр. цёрн «тс.», др. търнъ «терен; колючка», п. cierń «колючка», ciernie «терня, терни», tarń «тс.», ч. trn «колючка», trní «терня, терни», слц. tŕň «колючка», tŕnie «терня, терни», вл. ćerń «колючка», нл. śerń «тс.», болг. трън «колючка; терен», м. трн, схв. тр̑н «тс.», слн. tŕn «колючка», стсл. трънъ «колючка; терновий кущ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дере́н
«терен»
дерні́вка
«тернівка»
обтерни́ти
«обгородити терном»
тер
«терен»
терени́на
«ягода терну»
тере́нний
«терновий»
тереня́к
«тернівка»
те́рінь
«терен»
терн
те́рнавка
«тернослива, Prunus insititia L.»
терне́нький
«зроблений з терну»
те́рненько
«терен»
терни́
терни́к
терни́на
«терен; одна ягідка терну; [дереза Мо, Ме]»
терни́стий
терни́ти
«обсаджувати, обгороджувати терном»
терни́ця
«деревце терну»
терні́вка
тернки́
«ягоди терну»
те́рно́
«ягода терну Г; терен ВеБ»
терно́вий
тернови́к
«лящ, який нереститься під час цвітіння терну»
тернови́на
«кущ терну»
терновник
«терен»
терно́к
«тс.»
терно́ха
«слива садова, Prunus domestica L.»
тернува́тий
«зарослий кущами терну»
тернь
«терен»
те́рня
тернявка
«тс.»
терня́к
«терновий кущ»
терня́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| thorn «тс.» | англійська |
| цёрн «тс.» | білоруська |
| трън «колючка; терен» | болгарська |
| ćerń «колючка» | верхньолужицька |
| þaúrnus «колючка» | готська |
| τέρναξ «стебло кактуса» | грецька |
| þorn | давньоанглійська |
| thorn | давньоверхньонімецька |
| dorn | давньоверхньонімецька |
| tṛ́ṇam «травинка, стеблинка» | давньоіндійська |
| thorn «тс.» | давньонижньонімецька |
| търнъ «терен; колючка» | давньоруська |
| *(s)ter- «колюча стеблина, колючка» | індоєвропейська |
| trāinīn «травинка, билинка» | ірландська |
| трн | македонська |
| śerń «тс.» | нижньолужицька |
| Dorn | нововерхньонімецька |
| cierń «колючка»«терня, терни»«тс.» | польська |
| ciernie «колючка»«терня, терни»«тс.» | польська |
| tarń «колючка»«терня, терни»«тс.» | польська |
| *t<SUP>ь</SUP>rnъ «колючка» | праслов’янська |
| тёрн «терен» | російська |
| тёрен | російська |
| тр̑н «тс.» | сербохорватська |
| tŕň «колючка»«терня, терни» | словацька |
| tŕnie «колючка»«терня, терни» | словацька |
| tŕn «колючка» | словенська |
| трънъ «колючка; терновий кущ» | старослов’янська |
| trn «колючка»«терня, терни» | чеська |
| trní «колючка»«терня, терни» | чеська |
терли́ч «Gentiana L.; [казкова, чарівна трава, соком якої нібито мажуться відьми Бі; черевички зозулині, Cypripedium calceolus L. Mak; розхідник волосистий, Glechoma hirsuta W. et K. Шейк, Mak; флокс волотистий, Phlоx pаniculata L. Mak; смілка поникла, Silene nutans L.; Acоnitum napellus L. Mak; Epilobium angustifolium L. Mak; Lychnis vespertina T]» (бот.)
неясне (Фасмер IV 61; Brückner 590; Machek Jm. rostl. 181);
можливо, складається з основ слів те́рти і лице́ (лич-) (за народним повір’ям, соком терличу натиралися відьми);
р. тирли́ч «терлич», п. tyrliсz «молочай чиновий; Euphorbia lathyris L.», ч. trlič «терлич»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тарали́шник
«тс.»
терли́ц
«шолудивник чубатий, Pedicularis cоmоsa L.»
тирилич
«тирлич жовтий, Gentiana lutea L.»
тирилишник
тирлиган
«тс.»
тирли́ч
«терлич СУМ; [казкова, чарівна трава, соком якої нібито мажуться відьми Бі]»
тирліч
«Gentiana amarella L.»
тірлиць
«тирлич хрестовидний, Gentiana cruciata L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tyrliсz «молочай чиновий; Euphorbia lathyris L.» | польська |
| тирли́ч «терлич» | російська |
| те́рти (лич-)(за народним повір’ям, соком терличу натиралися відьми). | українська |
| лице́ (лич-)(за народним повір’ям, соком терличу натиралися відьми). | українська |
| лич- | українська |
| trlič «терлич» | чеська |
терпу́г
запозичення з тюркських мов;
тур. törpü (dörpü) «пилка, терпуг», аз. тѳрпу «терпуг», каз. тΥрпі, дтюрк. törpüg, tоrpigü «тс.» пов’язані з дтюрк. törpi «обстругувати»;
пов’язання з те́рти (Mikl. EW 353) помилкове;
р. терпу́г «терпуг»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
терпу́га
«пилка»
торпу́жити
«терти, шліфувати; мити; сильно трусити, бити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тѳрпу «терпуг» | азербайджанська |
| törpüg | давньотюркська |
| tоrpigü «тс.» | давньотюркська |
| törpi «обстругувати» | давньотюркська |
| тΥрпі | казахська |
| терпу́г «терпуг» | російська |
| törpü «пилка, терпуг» (dörpü) | турецька |
| dörpü | турецька |
| те́рти | українська |
те́рсувати «не берегти (речей), зношувати»
очевидно, пов’язане з те́рти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| те́рти | українська |
теру́сити «трусити; кришити»
результат видозміни форми тру́си́ти, очевидно, зближеної з те́рти;
бр. церушы́ць «трусити, сипати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
натируси́ти
«натрусити»
прітеру́шок
«перші опади снігу восени»
стеруси́ти
«струсити»
терю́сити
«злегка посипати (снігом, половою тощо)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| церушы́ць «трусити, сипати» | білоруська |
| тру́си́ти | українська |
| те́рти | українська |
теря́ти «утрачати»
пов’язане з те́рти;
р. теря́ть «губити, втрачати», др. теряти «втрачати, розоряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
потаря́ти
«тс.»
поте́ря
«втрата, шкода; бійка Нед»
потеря́ти
«зіпсувати; втратити»
ро́зтирка
«сварка, бійка; втрата»
сте́ряний
стеря́ти
«витратити, втратити»
стеря́тися
стира́ти
«передчасно родити»
(про жінку)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| теряти «втрачати, розоряти» | давньоруська |
| теря́ть «губити, втрачати» | російська |
| те́рти | українська |
тете́ря (кул.)
не зовсім ясне;
пов’язання з те́рти (Горяев 367) викликає сумнів;
р. [тете́ря] «тетеря»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тете́ря «тетеря» | російська |
| те́рти | українська |
ти́рло «місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою; лігво, кубло звірів; місце, де птахи токують або збираються для відпочинку, на ніч; [безладдя Л]»
запозичення з румунської мови;
рум. tîrlă «загін для овець» походить з південнослов’янських мов;
схв. тр́ло «загін, загорода, обора; місце зимівлі худоби», болг. [тр́ло] «літній загін для овець», пов’язані з псл. *tьr̥ti «терти», укр. те́рти;
помилковим є припущення Корша (Bull. de l’Acad. d. Sc. Pbourg 1907, 768) про тюркське походження цього слова (тат. ног. tyrlau̯);
р. ты́рло «місце стоянки худоби під час спеки і вночі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
отерли́ти
«влаштувати нічліг для худоби»
(худо́бу)] Ж
те́рло
«пасовище»
ти́рва
«токування Г; місце, де глухарі токують Шух»
ти́рво
«токовище; місце, де птахи збираються для відпочинку, на ніч»
тирлува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тр́ло «літній загін для овець» | болгарська |
| tyrlau̯ | ногайська |
| *t<SUP>ь</SUP>r̥ti «терти» | праслов’янська |
| ты́рло «місце стоянки худоби під час спеки і вночі» | російська |
| tîrlă «загін для овець» | румунська |
| тр́ло «загін, загорода, обора; місце зимівлі худоби» | сербохорватська |
| tyrlau̯ | татарська |
| те́рти | українська |
ти́рса (з деревини)
очевидно, пов’язане з те́рти;
пор. [ти́рша] «з’їди», [те́ршить] «костриця»;
р. ты́рса́ «тирса (з піском)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ты́рса́ «тирса (з піском)» | російська |
| те́рти | українська |
| ти́рша «з’їди» | українська |
| те́ршить «костриця» | українська |
ти́рша «з’їди»
очевидно, пов’язане з те́рти;
пор. [те́ршить] «костриця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| те́рти | українська |
| те́ршить «костриця» | українська |
тпрусь (вигук, яким відганяють кота)
давнє утворення афективного характеру, можливо, споріднене з брись, тпру, треш (пор.);
р. [тпрсё] (вигук, яким підкликають коня), [тпрсель] «тс.», [тпру́сень] (вигук, яким підкликають теля), бр. [попрулю́х-тпрулю́х] (вигук, яким підкликають лоша), [тпру́ська-тпру́ська] «тс.», [тпрусь-тпрусь] (вигук, яким підкликають корів);
Фонетичні та словотвірні варіанти
прс(ь)
прус-прус
пруц
«тс.»
тпрс
(вигук, яким відганяють овець)
тпрус
«тс. Дейн; вигук, яким відганяють овець Мо»
тпруска́ц
«тс.»
тпруски́
(вигук, яким відганяють котів)
тпру́ськати
тпруч-тпруч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| попрулю́х-тпрулю́х (вигук, яким підкликають лоша) | білоруська |
| тпру́ська-тпру́ська «тс.» | білоруська |
| тпрусь-тпрусь (вигук, яким підкликають корів) | білоруська |
| тпрсё (вигук, яким підкликають коня) | російська |
| тпрсель «тс.» | російська |
| тпру́сень (вигук, яким підкликають теля) | російська |
| брись | українська |
| тпру | українська |
| треш (пор.). | українська |
трант «ганчір’я, лахміття» (мн. [тра́нти])
не зовсім ясне;
можливо, результат фонетичної видозміни форми [дрант] «тс.», похідної від дра́ти;
може бути також похідним утворенням від те́рти ([*трати], пор. р. [трать] «терти»);
бр. тра́нты, [тра́нды] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тра́нты | білоруська |
| тра́нды «тс.» | білоруська |
| дрант «тс.» | українська |
| дра́ти | українська |
| те́рти ([*трати], пор. р. [трать] «терти»). | українська |
| *трати | українська |
| трать | українська |
триго́льник «нетреба колюча, Xanthium spinosum L.» (бот.)
складне утворення з числівника три та іменника го́лка;
назва пояснюється тим, що в основі листків цієї рослини є по 1–2 трироздільні міцні жовті колючки;
пор. інші назви цієї рослини: [триножник] Маk, Нед, Шейк, [трикутник-(будяк)] См;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три | українська |
| го́лка | українська |
| трикутник-(будяк) | українська |
| триножник | українська |
тригономе́трія (розділ геометрії)
науковий термін, засвоєний з новолатинської мови;
нлат. trigōnometria утворено з основ гр. τρίγωνον «трикутник», що складається з τρι, спорідненого з укр. три, і γωνίᾱ «кут, ріг», та μετρέω «міряю»;
р. болг. тригономе́трия, бр. трыганаме́трыя, п. trygonometria, ч. trigonometrie, слц. trigonometria, вл. trigonometrija, м. тригонометриjа, схв. тригономѐтриjа, слн. trigonometríja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тригонометри́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трыганаме́трыя | білоруська |
| тригономе́трия | болгарська |
| trigonometrija | верхньолужицька |
| τρίγωνον «трикутник» | грецька |
| γωνίᾱ «кут, ріг» | грецька |
| μετρέω «міряю» | грецька |
| τρι | грецька |
| тригонометриjа | македонська |
| trigōnometria | новолатинська |
| trygonometria | польська |
| тригономе́трия | російська |
| тригономѐтриjа | сербохорватська |
| trigonometria | словацька |
| trigonometríja | словенська |
| три | українська |
| trigonometrie | чеська |
тригуза «водянка чорна, Empetrum nigrum L.» (бот.)
очевидно, складне утворення з основ три і гуза́;
мотивація назви неясна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тригузі
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три | українська |
| гуза́ | українська |
тридільник «ситник трироздільний, Juncus trifidus L.» (бот.)
складне утворення з основ три і діли́ти;
можливо, калька латинської наукової назви цього виду trifidus, букв. «розщеплений натроє»;
назва зумовлена, очевидно, яйцевидно-трикутною формою плода (Федченко–Флеров 214);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| trifidus | латинська |
| три | українська |
| діли́ти | українська |
трикля́тий «проклятий (з відтінком підсилення); [тричі проклятий]»
очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови, в якій гіпотетична форма *трьклѧтъ могла складатися з префікса трь- як форманта найвищого ступеня прикметників (пор. р. тресвято́й, тресве́тлый, стсл. трьблаженъ, трьвеличьствьнъ), пов’язаного з числівником три (пор. лит. trigal˜vis «триголовий», trìgubas «потрійний», дінд. tripád- «триногий», лат. tripēs «тс.»), і клѧтъ «клятий»;
р. трекля́тый, бр. [трікля́тый], схв. triklet;
Фонетичні та словотвірні варіанти
трекля́тий
«тс.»
трикляту́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трікля́тый | білоруська |
| tripád- | давньоіндійська |
| tripēs | латинська |
| trigal˜vis | литовська |
| trìgubas | литовська |
| тресвято́й | російська |
| тресве́тлый | російська |
| трекля́тый | російська |
| triklet | сербохорватська |
| трьблаженъ | старослов’янська |
| трьвеличьствьнъ | старослов’янська |
| три (пор. лит. trigal˜vis «триголовий», trìgubas «потрійний», дінд. tripád- «триногий», лат. tripēs «тс.») | українська |
| *трьклѧтъ (пор. р. тресвято́й, тресве́тлый, стсл. трьблаженъ, трьвеличьствьнъ) | церковнослов’янська |
| клѧтъ «клятий» | церковнослов’янська |
три́нчик «три взятки при грі в карти»
п. trynka «трійка (в картах); щасливий добір карт у грі (три тузи); потрійне щастя»;
похідне утворення від три;
можливо, запозичене з польської мови;
бр. [трынка] «гра в карти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трынка «гра в карти» | білоруська |
| trynka «трійка (в картах); щасливий добір карт у грі (три тузи); потрійне щастя» | польська |
| три | українська |
три́п'я́ть «п’ятнадцять»
складне утворення, яке виникло шляхом стягнення компонентів три і п’ять (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три | українська |
| п'ять | українська |
трияра́ти «товкти, місити, топтати (солому, землю тощо)»
неясне;
можливо, пов’язане з трієрува́ти «очищати, сортувати на трієрі», зближеним з те́рти, [три́нити] «перетворювати в труху»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трієрува́ти «очищати, сортувати на трієрі» | українська |
| те́рти | українська |
| три́нити «перетворювати в труху» | українська |
трійка «конюшина лучна, Trifolium pratense L.» (бот.)
похідне утворення від три;
назва зумовлена будовою листка, що має три пластинки;
пор. трили́стник «конюшина»;
р. бр. [троица] «конюшина лучна», ч. [trojka, trojačka] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тройня́г
«конюшина середня, Trifolium medium L.»
тройнячо́к
«конюшина повзуча, Trifolium repens L.»
троя́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| троица «конюшина лучна» | білоруська |
| троица «конюшина лучна» | російська |
| три | українська |
| трили́стник «конюшина» | українська |
| trojka «тс.» | чеська |
| trojačka «тс.» | чеська |
Трі́йця «триєдине божество»
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. троица утворено від три, трои як калька гр. Τριάς «трійця», похідного від τρεĩς τρία «три»;
р. болг. Тро́ица, бр. Тро́йца, п. Trójca, ч. trojice, слц. trojica, вл. Trojica, схв. тро̏jица, тро̏jице (мн.), слн. Trojica;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Тро́йця
«християнське свято на честь Трійці; Зелені свята»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Тро́йца | білоруська |
| Тро́ица | болгарська |
| Trojica | верхньолужицька |
| Τριάς «трійця» | грецька |
| τρία «три» | грецька |
| τρεĩς | грецька |
| Trójca | польська |
| Тро́ица | російська |
| тро̏jица | сербохорватська |
| тро̏jице (мн.) | сербохорватська |
| trojica | словацька |
| Trojica | словенська |
| троица | старослов’янська |
| три | старослов’янська |
| трои | старослов’янська |
| trojice | чеська |
тріо́д «триелектродна електронна лампа»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Trióde, фр. англ. triode утворено з компонентів tri-, що відбиває гр. τρι-, якому відповідає укр. три, і -ode (як у англ. electrode «електрод»), що походить від гр. ὁδός «дорога, шлях», спорідненого з псл. xodъ «хід»;
р. болг. трио́д, бр. трыёд, п. ч. trioda, слц. слн. trióda, схв. трио̀да;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| triode | англійська |
| трыёд | білоруська |
| трио́д | болгарська |
| τρι- | грецька |
| ὁδός «дорога, шлях» | грецька |
| Trióde | німецька |
| trioda | польська |
| xodъ «хід» | праслов’янська |
| трио́д | російська |
| трио̀да | сербохорватська |
| trióda | словацька |
| trióda | словенська |
| три | українська |
| triode | французька |
| trioda | чеська |
тройча́к «плакун верболистий, Lythrum salicaria L.» (бот.)
похідне утворення від три;
назва зумовлена, очевидно, тим, що квітки цієї рослини бувають трьох видів, які розрізняються співвідношенням довжини стовпчика, тичинок і чашечки;
бр. [тройнік] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тройнік «тс.» | білоруська |
| три | українська |
тро́хи (присл.)
псл. troxa (trъxъ) «невелика частинка, шматочок, крихта, уламок», пов’язане чергуванням голосних з truxa «потерть»;
споріднене з лит. traũšti «розбивати», лтс. trausle «крихкий, ламкий»;
іє. *ter-, звідки псл. *terti, укр. те́рти;
р. [тро́ха] «трохи», [тро́хи, тро́ху, тро́шки, тро́шку], бр. тро́хі, тро́шкі, [тро́ха, тро́хо, тро́ху, тро́шка, тро́шку] «тс.», др. трошьнъ «дрібний», по трошьну «детально», тръхътъ «крихта; дрібна монета», тръхотъ «тс.», п. trochę «трохи», [trochu, trochy], troszkę «тс.», trocha (заст.) «невелика кількість, шматок, частина; трохи», ч. trochu «трохи», trocha «невелика кількість», слц. trochu «трохи», trocha «тс.; невелика кількість», вл. trochu «трохи», ст. trocha «шматочок; залишок», нл. tšochu «трохи; дещо», tšošku «тс.», tšocha «невелика річ, шматочок; мала кількість», болг. [тро́шка] «трошки», троха́ «крихта хліба; дрібниця», м. трошка «трохи», схв. тро̏шице̄ «трошки», тро̏ха «крихта», слн. tróho «трохи», trôha «уламок, шматочок», с.-цсл. тръхъть «трохи», троха «крихта; шматочок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нітро́хи
потрі́шки
потро́хи
потро́ху
потро́шечки
потро́шечку
потро́шки
потро́шник
«дрібний торговець»
трінечки
трі́ні
тріночки
тріньки
тріню́ні
тріню́сі
«тс.»
трі́шечки
трі́шка
трі́шки
тро́ньки
троха́
(у сполученнях троха́ лиш (лише́нь)
тро́ха
«трохи»
троха́ чи
«навряд; ледве, ледь»
тро́хась
«трохи»
тро́ху
«тс.»
тро́ценька
тро́шечка
тро́шечки
тро́шечку
«трошечки»
троши́цу
тро́шіньки
тро́шка
«трошки»
тро́шки
тро́шком
тро́шку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тро́хі | білоруська |
| тро́шкі | білоруська |
| тро́ха | білоруська |
| тро́хо | білоруська |
| тро́ху | білоруська |
| тро́шка | білоруська |
| тро́шку «тс.» | білоруська |
| тро́шка «трошки» | болгарська |
| троха́ «крихта хліба; дрібниця» | болгарська |
| trochu «трохи» | верхньолужицька |
| trocha «шматочок; залишок» (ст.) | верхньолужицька |
| трошьнъ «дрібний» | давньоруська |
| по трошьну «детально» | давньоруська |
| тръхътъ «крихта; дрібна монета» | давньоруська |
| тръхотъ «тс.» | давньоруська |
| *ter- | індоєвропейська |
| trausle «крихкий, ламкий» | латиська |
| traũšti «розбивати» | литовська |
| трошка «трохи» | македонська |
| tšochu «трохи; дещо»«тс.»«невелика річ, шматочок; мала кількість» | нижньолужицька |
| tšošku «трохи; дещо»«тс.»«невелика річ, шматочок; мала кількість» | нижньолужицька |
| tšocha «трохи; дещо»«тс.»«невелика річ, шматочок; мала кількість» | нижньолужицька |
| trochę «трохи» | польська |
| trochu «тс.»«невелика кількість, шматок, частина; трохи» (заст.) | польська |
| trochy «тс.»«невелика кількість, шматок, частина; трохи» (заст.) | польська |
| troszkę «тс.»«невелика кількість, шматок, частина; трохи» (заст.) | польська |
| trocha «тс.»«невелика кількість, шматок, частина; трохи» (заст.) | польська |
| troxa «невелика частинка, шматочок, крихта, уламок» (trъxъ) | праслов’янська |
| truxa «потерть» | праслов’янська |
| trъxъ | праслов’янська |
| *terti | праслов’янська |
| тро́ха «трохи» | російська |
| тро́хи | російська |
| тро́ху | російська |
| тро́шки | російська |
| тро́шку | російська |
| тръхъть «трохи» | сербо-церковнослов’янська |
| троха «крихта; шматочок» | сербо-церковнослов’янська |
| тро̏шице̄ «трошки» | сербохорватська |
| тро̏ха «крихта» | сербохорватська |
| trochu «трохи»«тс.; невелика кількість» | словацька |
| trocha «трохи»«тс.; невелика кількість» | словацька |
| tróho «трохи»«уламок, шматочок» | словенська |
| trôha «трохи»«уламок, шматочок» | словенська |
| те́рти | українська |
| trochu «трохи»«невелика кількість» | чеська |
| trocha «трохи»«невелика кількість» | чеська |
троя́н «коріандр посівний, кінза, Coriandrum sativum L.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з труї́ти, оскільки зелень і насіння рослини мають різкий запах і можуть вживатись для відлякування шкідників;
може бути також пов’язане з три (дрібні квітки рослини зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| труї́ти | українська |
| три (дрібні квітки рослини зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики) | українська |
троя́нда «печіночниця звичайна, Hepatica nobilis Gars. (Anemone hepatica L., Hepatica triloba Gilib.)» (бот.)
похідне утворення від три (тро́є);
назва зумовлена тим, що квітка цієї рослини має покривало з трьох цілісних зелених листочків;
це відображено і в науковій назві виду triloba, і в таких українських назвах, як [підліска трилатчаста, праліска трилатчаста] Mak, схв. [златни трилистник] «тс.», які можуть бути калькою латинської наукової назви;
українська форма троянда виникла шляхом зближення назви печіночниці типу *троянка з назвою рози, шипшини троя́нда;
р. [троянок], п. trojanek, схв. [троjица, трокрпа] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| triloba | латинська |
| trojanek | польська |
| троянок | російська |
| златни трилистник «тс.» | сербохорватська |
| троjица | сербохорватська |
| трокрпа «тс.» | сербохорватська |
| три (тро́є) | українська |
| тро́є | українська |
| праліска трилатчаста | українська |
| підліска трилатчаста | українська |
| троянда | українська |
| *троянка | українська |
трут «купа; натовп; зграя»
реконструюється псл. [*trǫtъ] ‹ *tronkto- і зіставляється з лит. trañksmas «гул, тиснява», trankùs «вибоїстий», treñkti «ударити з гуркотом», днн. thringan «давити, тіснити», дісл. þrǫngr «вузький, тісний», ірл. trét «стадо»;
р.-цсл. трутъ (труть) «велика кількість», стсл. трѫтъ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| þrǫngr «вузький, тісний» | давньоісландська |
| thringan «давити, тіснити» | давньонижньонімецька |
| trét «стадо» | ірландська |
| trañksmas «гул, тиснява» | литовська |
| trankùs «вибоїстий» | литовська |
| treñkti «ударити з гуркотом» | литовська |
| *trǫtъ | праслов’янська |
| *tronkto- | праслов’янська |
| трутъ «велика кількість» (труть) | русько-церковнослов’янська |
| труть | русько-церковнослов’янська |
| трѫтъ «тс.» | старослов’янська |
тури́ця «дрібні частинки дере-ва, які випадають при свердлінні»
неясне;
можливо, пов’язане з те́рти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| те́рти | українська |
ко́нтур «обрис»
очевидно, запозичене за російським і, можливо, німецьким посередництвом (н. Kontur «контур») з французької мови;
фр. contour «обрис, контур» виникло на основі засвоєного іт. contorno «обрис, контур; гарнір; оточення», похідного від дієслова contornare «оточувати, облямовувати; оперізувати», утвореного за допомогою префікса со(n)›, що продовжує лат. com- (con-), від дієслова tornare «повертатися; знову ставати; приводити (до чогось); бути доречним; належати; (заст.) обертати; віддавати назад», яке продовжує лат. tornāre «точити, обточувати, погладжувати», пов’язане з tornus «різець для тесання; токарний верстат», що походить від гр. τόρνος «циркуль; токарний верстат», пов’язаного з τείρω «тру; мучу», спорідненим з псл. *terti, укр. те́рти;
р. ко́нтур, заст. конту́р, бр. ко́нтур, п. kontur, ч. вл. kontura, слц. слн. kontúra, болг. м. схв. конту́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оконту́рити
оконтуро́вка
оконту́рювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́нтур | білоруська |
| конту́ра | болгарська |
| kontura | верхньолужицька |
| τόρνος «циркуль; токарний верстат» | грецька |
| contorno «обрис, контур; гарнір; оточення» | італійська |
| com- (con-) | латинська |
| tornāre «точити, обточувати, погладжувати» | латинська |
| конту́ра | македонська |
| kontur | польська |
| *terti | праслов’янська |
| ко́нтур | російська |
| конту́ра | сербохорватська |
| kontúra | словацька |
| kontúra | словенська |
| те́рти | українська |
| contour «обрис, контур» | французька |
| kontura | чеська |
| contornare «оточувати, облямовувати; оперізувати» | ? |
| tornare «повертатися; знову ставати; приводити (до чогось); бути доречним; належати; (заст.) обертати; віддавати назад» | ? |
| tornus «різець для тесання; токарний верстат» | ? |
| τείρω «тру; мучу» | ? |
| конту́р | ? |
уто́ри «пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно» (мн.)
псл. ǫtorъ, утворене з префікса ǫ- та кореня -tor- від terti, з яким пов’язане укр. те́рти;
припускається первісне значення слова «нарізка»;
р. уто́р, бр. уто́ра, п. wątor, ч. слц. útor, вл. wutora, нл. hutora, болг. въ́тор, схв. у̏тор, слн. utòr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вті́рник
«різець для вирубування уторів»
вто́ри
«тс.»
уті́рник
у́то́р
(одн.)
уто́рич
«прилад для вирізування пазів (уторів) у діжці для вставляння дна»
уто́рник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уто́ра | білоруська |
| въ́тор | болгарська |
| wutora | верхньолужицька |
| hutora | нижньолужицька |
| wątor | польська |
| ǫtorъ | праслов’янська |
| terti | праслов’янська |
| уто́р | російська |
| у̏тор | сербохорватська |
| útor | словацька |
| utòr | словенська |
| те́рти | українська |
| útor | чеська |
утрихвіст «устелиполе піщане, Сeratocarpus arenarius L.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, складне слово, утворене з дієслова наказового способу утри́ від те́рти та іменника хвіст, або виникло в результаті стягнення й переоформлення словосполучення *у три хвости;
назва може бути зумовлена гіллястим стеблом рослини, подібним до віника (Флора УРСР ІV 342);
Фонетичні та словотвірні варіанти
утри хвіст
«тс.»
утрихвіст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| утри | українська |
| те́рти | українська |
| хвіст | українська |
штри́ха-мни́ха «м’яло, маруда»
експресивне утворення, що виникло на основі словосполучення [три́хи та мни́-хи] «тяганина, морока», де три́хи утворене від те́рти, а мни́хи від м’я́ти (тре́шся та мне́шся);
можливо, форма штри́ха постала під впливом штирха́ти або под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три́хи | українська |
| те́рти | українська |
| мни́хи (тре́шся та мне́шся) | українська |
| м'я́ти (тре́шся та мне́шся) | українська |
| штри́ха | українська |
| штирха́ти | українська |
хроно́метр «точний переносний годинник»
запозичення із західноєвропейських мов (н. Сhronometer, фр. chronomètre, англ. chronometer), де слово утворено з компонентів chrono- від гр. χρόνος «час» і -metr від гр. μέτρον «мірило, міра»;
р. хроно́метр, бр. храно́метр, п. ч. chronometr, слц. chronometer, болг. хрономе́тър, м. хрономе́тор, схв. хро̀номе̄тар, хро̀номе̄тер, слн. krоnomåtаr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хронометра́ж
хронометражи́ст
хронометри́чний
хрономе́трія
хронометрува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| храно́метр | білоруська |
| хрономе́тър | болгарська |
| χρόνος «час» | грецька |
| μέτρον «мірило, міра» | грецька |
| хрономе́тор | македонська |
| chronometr | польська |
| хроно́метр | російська |
| тар | сербохорватська |
| chronometer | словацька |
| krоnomåtаr | словенська |
| тер | українська |
| chronometr | чеська |
| chrono- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України