ТРАХ — ЕТИМОЛОГІЯ
трах (вигук, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо)
звуконаслідувальне утворення;
р. трах, тра́хать, бр. тра́хаць «стріляти», тра́хнуць «стукнути; упасти», схв. trа̏k (вигук для передачі звуку пострілу);
Фонетичні та словотвірні варіанти
трах-тара́х
«тс.»
трах-тра́х
тра́хати
«ступати»
тра́хкати
трахкоті́ти
трахкотли́вий
тра́хнути
тра́хнутися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тра́хаць «стріляти» | білоруська |
| тра́хнуць «стукнути; упасти» | білоруська |
| трах | російська |
| тра́хать | російська |
| trа̏k (вигук для передачі звуку пострілу) | сербохорватська |
тара́х
звуконаслідувальне утворення, паралельне до торо́х, трах;
р. тарара́х «тарах, тарарах», тарахте́ть «торохтіти», бр. [тарара́х] (вигук, що передає звуки барабана або чогось подібного), тарахце́ць «торохтіти», п. [tarachnąć] «сильно вдарити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тарара́х
тара́скавка
«рід тріскачки»
тара́скалка
тара́скало
«тс.»
тараскота́ти
«стукати, шуміти»
тара́хкалка
«тс.; сорт яблук Me»
тара́хкало
тарахкани́на
«посилений стукіт»
тара́хкати
тара́хкіт
тарахкотани́на
«тс.»
тарахкота́ти
тарахкоті́лка
«поганий візок»
тарахкоті́ти
тарахкотня́
тарахко́тнява
«тарахкотня»
тара́хта
«дерев’яний предмет, який видає звуки при русі»
тарахта́ти
«тарахкати»
тарахті́ти
«стукати; торохтіти»
тарахту́ля
тарахту́н
«старий віз; базіка»
тарахту́ха
«базіка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тарара́х (вигук, що передає звуки барабана або чогось подібного) | білоруська |
| тарахце́ць «торохтіти» | білоруська |
| tarachnąć «сильно вдарити» | польська |
| тарара́х «тарах, тарарах» | російська |
| тарахте́ть «торохтіти» | російська |
| торо́х | українська |
| трах | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України