ТРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тре́ба «необхідно, потрібно, слід» (присудкове слово)
псл. *terba «потреба, необхідність», очевидно, пов’язане з *terbiti «очищати від лушпиння; теребити; корчувати; м’яти, смикати; термосити; каструвати»;
у такому разі розвиток семантики йшов від «корчувати, чистити, робити корисним» до «потребувати, споживати, куштувати»;
східнослов’янські форми на треб- (замість *тереб-) пояснюються впливом церковнослов’янської мови (Фасмер IV 45, 96; Meringer IF 18, 215–216; Holub–Kop. 393; щодо української мови може йтися й про вплив польської);
псл. *terb- зіставляється далі з прус. enterpen «корисний», enterpo «приносити користь», дінд. tṛ́pyati (tṛpṇóti, tárpati) «насичується», гр. τέρπω «насичую, радую», дісл. þarfr «потрібний, корисний», гот. þaurban «відчувати потребу» (Schuster-Šewc 1527–1528; Mikl. EW 354; Brückner 579; Torp 182; Feist 491–492);
р. тре́бовать «вимагати», бр. трэ́ба, др. трѣбовати «вимагати, потребувати; користуватися; приносити жертву», трѣбъ «потрібний», трѣба «жертва», п. trzeba «треба», potrzebować «потребувати», ч. třeba «треба», potřebovati «мати потребу», слц. treba «треба», potrebovat’ «мати потребу», вл. trjeba, trjebać «вживати, потребувати», potrjebować «мати потребу, користуватися», нл. trjeba, trjobaś «потребувати», trjebaś «тс.», болг. тре́ба (церк.), тре́бвам «вимагати», тря́бвам «бути необхідним», м. треба «потрібно», схв. тре̏бати «потребувати», тре̏бовати «мати потребу; вимагати», слн. tréba «потрібно», стсл. трѣба «жертвоприношення; потреба», трѣбовати «приносити жертви»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́требувати
затре́буваний
затре́бувати
непотре́бство
непо́тріб
нетре́бство
«непотребство»
нетрібняк
«непотріб»
потре́ба
потре́бизна
«потреба»
потре́бина
«потреба, належність, необхідні видатки»
потре́бник
«нужник»
потребува́ти
«відчувати необхідність; [мусити]»
потребува́тися
по́тріб
«потреба»
потрі́б'є
«тс.»
потрі́бен
по́трі́бка
«що-небудь потрібне; потреба»
(розм.)
по́трібки
«все зужите»
потрі́бний
«необхідний; [охочий до праці; старанний у праці] О»
потрі́бно
потрібува́ти
«потребувати; попробувати»
потрі́мний
«потрібний; який потребує; здібний»
потрі́нно
«потрібно»
спотреби́ти
«спожити»
спотре́бник
«споживач»
спотре́бно
«потрібно»
спотребува́ти
«споживати»
стре́бувати
(розм.)
стрі́ба
«проба»
стрібо́вок
«спроба, проба»
стрі́бува́ти
«спробувати; попросити»
стрібу́нок
«тс.»
струбова́ти
«спробувати»
тра
тре
тре́а
«тс.»
тре́ба
«жертвоприношення; релігійний обряд, здійснюваний священиком на замовлення віруючих; плата за виконання такої відправи; [оказія; потреба ВеУг]»
(іменник)
треби́ти
«тратити, затрачувати, вживати»
тре́бище
«місце, де відбувалося принесення жертви богам»
тре́бник
«богослужбова книга, що містить молитви для треб»
тре́бно
«потрібно»
тре́бува́ти
«вимагати, потребувати, намагатися; дуже просити; пробувати»
тре́буватися
«бути потрібним»
трі́ба
«потреба; спроба»
трі́бний
«потрібний, необхідний»
трібо́вати
«пробувати»
трі́бува́ти
«зазнавати, переживати; вимагати; потребувати; пробувати»
трібу́нок
«спроба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трэ́ба | білоруська |
| тре́ба (церк.) | болгарська |
| тре́бвам «вимагати» | болгарська |
| тря́бвам «бути необхідним» | болгарська |
| trjeba «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| trjebać «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| potrjebować «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| þaurban «відчувати потребу» | готська |
| τέρπω «насичую, радую» | грецька |
| tṛpṇóti | давньоіндійська |
| tṛ́pyati «насичується» (tṛpṇóti, tárpati) | давньоіндійська |
| tárpati | давньоіндійська |
| þarfr «потрібний, корисний» | давньоісландська |
| трѣбовати «вимагати, потребувати; користуватися; приносити жертву» | давньоруська |
| трѣбъ «потрібний» | давньоруська |
| трѣба «жертва» | давньоруська |
| треба «потрібно» | македонська |
| trjeba «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trjobaś «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trjebaś «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trzeba «треба»«потребувати» | польська |
| potrzebować «треба»«потребувати» | польська |
| *terba «потреба, необхідність» | праслов’янська |
| *terbiti «очищати від лушпиння; теребити; корчувати; м’яти, смикати; термосити; каструвати» | праслов’янська |
| *terb- | праслов’янська |
| enterpen «корисний» | прусська |
| enterpo «приносити користь» | прусська |
| тре́бовать «вимагати» | російська |
| тре̏бати «потребувати» | сербохорватська |
| тре̏бовати «мати потребу; вимагати» | сербохорватська |
| treba «треба»«мати потребу» | словацька |
| potrebovat' «треба»«мати потребу» | словацька |
| tréba «потрібно» | словенська |
| трѣба «жертвоприношення; потреба» | старослов’янська |
| трѣбовати «приносити жертви» | старослов’янська |
| třeba «треба»«мати потребу» | чеська |
| potřebovati «треба»«мати потребу» | чеська |
| треб- (замість *тереб-)(Фасмер IV 45, 96; Meringer IF 18, 215--216; Holub--Kop. 393; щодо української мови може йтися й про вплив польської) | ? |
шатро́ «легке, розбірне, переважно конусоподібне житло з тканини і т. ін.; намет; опуклий дах; купол, баня»
джерелом у тюркських мовах вважається перс. čādar «заслін; палатка», споріднене з дінд. cháttram «заслін»;
пор. каз. ног. шатыр, уйг. тат. алт. аз. туркм. чадыр, шор. шадыр, тур. c̦adir, дтюрк. čādїr, čаčїr, čašїr, čatїr;
давнє запозичення з тюркських мов;
р. шатёр «шатро», бр. шацёр, др. шатьръ, шатеръ, шаторъ, п. (заст.) szatra «циганський табір», [szatr, szatro] «шатро», ст. satr «тс.», слц. šiator, болг. ша̀тра, ша̀тър, м. шатор, шатра, схв. ша̀тор, ша̑тра «дощаний барак; ярмаркова дощана ятка», слн. sátor, sôtor «намет, шатро»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ша́-тер
«шатро»
шате́рник
«той, хто живе у шатрі»
ша́трик
«шатро»
шатри́ще
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чадыр | азербайджанська |
| чадыр | алтайська |
| шацёр | білоруська |
| ша̀тра | болгарська |
| ша̀тър | болгарська |
| cháttram «заслін» | давньоіндійська |
| шатьръ | давньоруська |
| шатеръ | давньоруська |
| шаторъ | давньоруська |
| čādїr | давньотюркська |
| čаčїr | давньотюркська |
| čašїr | давньотюркська |
| čatїr | давньотюркська |
| шатыр | казахська |
| шатор | македонська |
| шатра | македонська |
| шатыр | ногайська |
| čādar «заслін; палатка» | перська |
| szatra «циганський табір» (заст.) | польська |
| szatr «шатро» | польська |
| szatro «шатро» | польська |
| satr «тс.» (ст.) | польська |
| шатёр «шатро» | російська |
| ша̀тор | сербохорватська |
| тра «дощаний барак; ярмаркова дощана ятка» | сербохорватська |
| šiator | словацька |
| sátor «намет, шатро» | словенська |
| sôtor «намет, шатро» | словенська |
| чадыр | татарська |
| c̦adir | турецька |
| чадыр | туркменська |
| чадыр | уйгурська |
| шадыр | шорська |
ци́тра «струнний щипковий музичний інструмент»
запозичення з німецької мови;
н. Zither «тс.» через лат. cithara «кітара, кіфара (струнний музичний інструмент, близький до ліри)» зводиться до гр. ϰιϑάρα «тс.», запозиченого з невідомого джерела;
р. болг. м. ци́тра, бр. цы́тра, п. нл. cytra, ч. citera, слц. вл. citara, схв. ци̏тра, слн. cítre;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цитара
цитра
цитри́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цы́тра | білоруська |
| ци́тра | болгарська |
| citara | верхньолужицька |
| ϰιϑάρα «тс.» | грецька |
| cithara «кітара, кіфара (струнний музичний інструмент, близький до ліри)» | латинська |
| ци́тра | македонська |
| cytra | нижньолужицька |
| Zither «тс.» | німецька |
| cytra | польська |
| ци́тра | російська |
| тра | сербохорватська |
| citara | словацька |
| cítre | словенська |
| citera | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України