ТОТА — ЕТИМОЛОГІЯ
тот «той»
результат подвоєння вказівного займенника tъ (стсл. тъ) «той»;
р. тот, др. тътъ, п. [toten, tota, totej, toto], ст. tet, ч. tet;
Фонетичні та словотвірні варіанти
натоте́ж
«зненацька»
тот
тота́
тото́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тътъ | давньоруська |
| toten | польська |
| tota | польська |
| totej | польська |
| toto | польська |
| tet (ст.) | польська |
| tъ «той» | праслов’янська |
| тъ | праслов’янська |
| тот | російська |
| tet | чеська |
довто́ту «скоро, вчасно»
можливо, результат злиття прийменників до, в і займенника [тот, тота́] «той, та», що міг бути пов’язаний з виразом типу в тоту годину;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до | ? |
| в «той, та» | ? |
| тота́ «той, та» | ? |
| в | ? |
| тоту | ? |
| годину | ? |
| тот «той, та» | ? |
той
споріднені з лит. tàs, tà «той, та», лтс. tas, tα̃ «тс.», дінд. tá-, tā́- «цей», ав. ta- «тс.», гр. τόν (зн. в.), τήν (дор. τᾱʹν), τό, лат. is-tum, is-tam, is-tud, тох. A täm «це», гот. þata «тс.», алб. të «щоб»;
іє. *to- з вказівним значенням (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків);
на слов’янському ґрунті первісна форма *tъ ускладнювалася внаслідок редуплікації або додавання підсилюючих формантів займенникового походження -jь, -nъ;
псл. tъ (tъjь), ta (taja), to (toje);
р. тот, [той], та, то, бр. той, та́я, то́е, др. тъ, тыи, тъи, та, тая, то, тое, п. ten, [tyj], ta, to, ч. нл. ten, ta, to, слц. ten, tá, to, вл. týn, ta, to, болг. той, тя, то, м. тоj, таа, тоа, схв. та̑j, та̑, то, слн. tá, tà, tý, стсл. тъ, та, то;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втім
(уті́м)
зате́
зати́м
зато́го
«скоро»
по́ті́м
пото́му
приті́м
притоме́нний
«наявний»
прито́мний
прито́мніти
прито́му
та
та́я
те
те́є
те́єньки
те́єчки
тей
тий
то
тоє
тот
тота́
тоте́
тото́
тото́й
тото́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ta- «тс.» | авестійська |
| të «щоб» | албанська |
| той | білоруська |
| та́я | білоруська |
| то́е | білоруська |
| той | болгарська |
| тя | болгарська |
| то | болгарська |
| tón | верхньолужицька |
| ta | верхньолужицька |
| to | верхньолужицька |
| þata «тс.» | готська |
| τόν (зн. в.) | грецька |
| τήν (дор. τᾱʹν) | грецька |
| τό | грецька |
| tá- | давньоіндійська |
| tā́- «цей» | давньоіндійська |
| тъ | давньоруська |
| тыи | давньоруська |
| тъи | давньоруська |
| та | давньоруська |
| тая | давньоруська |
| то | давньоруська |
| тое | давньоруська |
| τᾱʹν | дорійський |
| *to- (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків) | індоєвропейська |
| *so | індоєвропейська |
| *sā | індоєвропейська |
| *tod | індоєвропейська |
| *tъ | індоєвропейська |
| -nъ | індоєвропейська |
| -jь | індоєвропейська |
| is-tum | латинська |
| is-tam | латинська |
| is-tud | латинська |
| tas | латиська |
| tα̃ «тс.» | латиська |
| tàs | литовська |
| tà «той, та» | литовська |
| тоj | македонська |
| таа | македонська |
| тоа | македонська |
| ten | нижньолужицька |
| ta | нижньолужицька |
| to | нижньолужицька |
| ten | польська |
| tyj | польська |
| ta | польська |
| to | польська |
| tъ (tъjь) | праслов’янська |
| ta (taja) | праслов’янська |
| to (toje) | праслов’янська |
| tъjь | праслов’янська |
| taja | праслов’янська |
| toje | праслов’янська |
| тот | російська |
| той | російська |
| та | російська |
| то | російська |
| та̑j | сербохорватська |
| та̑ | сербохорватська |
| то | сербохорватська |
| ten | словацька |
| tá | словацька |
| to | словацька |
| tá | словенська |
| tá | словенська |
| tó | словенська |
| тъ | старослов’янська |
| та | старослов’янська |
| то | старослов’янська |
| täm «це» | тохарська А |
| ten | чеська |
| ta | чеська |
| to | чеська |
ге́втот «тут, сюди»
складне слово, яке, мабуть, утворилося з [гев] «тут, сюди» і тут, що в ненаголошеній позиції, десемантизувавшись, набрало гіперичної (щодо укання) форми тот;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гев «тут, сюди» | ? |
| тут | ? |
| тот | ? |
тото́жний
запозичення з чеської мови;
ч. totožný «ідентичний» утворено в XIX ст. від займенника totéž «те саме» (із сполучення to též, букв. «то теж») або на основі р. тот же «той же», де займенники to, тот відповідають укр. той, а частка žе, же – укр. же;
слц. totožný;
Фонетичні та словотвірні варіанти
отото́жнити
утото́жнюва́ти
«ототожнювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тот же «той же» | російська |
| тот | російська |
| же | російська |
| totožný | словацька |
| той | українська |
| же | українська |
| totožný «ідентичний» | чеська |
| totéž «те саме» (із сполучення to též, букв. «то теж») | чеська |
| to též | чеська |
| to | чеська |
| žе | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України