ТОРКАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *t^ъr̥kati «штовхати, ударяти»;

не зовсім ясне, очевидно, звуконаслідувальне, паралельне до лит. tùrkterėti «штовхнути»;

р. то́ркать «торгати; торкати», бр. тарка́ць «штовхати, смикати, тикати», то́ркаць «тс.», п. [torknąć] «штовхнути, вдарити», ч. trkati «штовхати, бити (зокрема, рогами)», слц. strkat’ «штовхати», вл. storkać, нл. starkaś «тс.», слн. tŕkati «стукати, штовхати»;

ще менше задовольняє пов’язання (Matzenauer LF 13, 183) з лит. tar̃ti «говорити, казати», pratarknė˜ «передмова»;

непереконливе виведення (Фасмер III 345) з *potъrčь, пов’язуваного з торка́ти, р. [торка́ть];

зіставляється (Потебня РФВ 3, 194–196) з потерча́;

неясне;

р. [поторо́ча, поторо́чь] «зустріч, випадок, подія; докладна розповідь; приповідка; несподіваний нещасний випадок, зурочення; перешкода; вискочка, той, хто всюди встряє», бр. [поторо́ча] «страховище, опудало», п. [potorocza] «страховище; карлик, малюк», [pata-rocza, potorocze, potorok] «тс.» (з укр.?);

пов’язувалося з п. tyrać, terać «тратити», ч. týrati «мучити, терзати», слц. týrat’ «тс.» (Brückner 585, 589; Holub–Кор. 399), з дінд. turáti, turanýati «гонить вперед, поспішає», turáḥ «швидкий» (Uhlenbeck 114);

висловлювалось припущення про деномінативне походження слова від назви пересувного осадного пристосування або винищеної тварини turъ «тур, зубр» (Німчук 197, 358; Преобр. Вып. последний 19–20);

псл. [turiti, turati] «гнати, штовхати, кидати»;

задовільної етимології не має;

зіставлялося з лит. tùrkterėti «штовхнути» і р. то́ркать (укр. торка́ти) «штовхати» (Būga RR I 490), з лит. turėˊti «мати» (Младенов 643), з лит. paturoti «дорікати» (Mikl. EW 365);

висувалась гіпотеза про звуконаслідувальне походження слов’янських форм і заперечувалась наявність споріднених слів у балтійських та інших мовах (Skok III 525);

р. тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]», [ту́рить] «швидко плисти човном», турну́ть «прогнати», [туря́ть] «підганяти, спонукати», [тури́ться] «поспішати», [потури́ть (рыбу)] «піймати (рибу)», бр. туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]», турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]», [тура́ць] «ганяти; часто посилати», п. [turać się] «блукати, волочитися по світу», [turnąć] «штовхнути, викинути, вигнати», болг. ту́рям «ставити, класти», ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)», разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати», схв. ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути», ту̏рити се «забратися, залізти, кинутись», ту́рати «кидати, штовхати, запихати», ту́рати се «втручатися, кидатися», слн. túrati «штовхати, смикати»;

п. utarczka «сутичка, бійка, суперечка» споріднене з укр. торка́ти;

запозичення з польської мови;

очевидно, форма з відмінною щодо спорідненого то́рка́ти рефлексацією кореневого вокалізму, викликаною іншим наголосом (-тирка́ти ‹ *-търка́ти при то́ркати ‹ *тъ́ркати, як у стирча́ти при торчма́; форма то́рка́ти виникла під дією аналогії);

початкове ш- результат фонетичної видозміни префікса с-;