ТОРКАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
то́рка́ти
псл. *tъr̥kati «штовхати, ударяти»;
не зовсім ясне, очевидно, звуконаслідувальне, паралельне до лит. tùrkterėti «штовхнути»;
р. то́ркать «торгати; торкати», бр. тарка́ць «штовхати, смикати, тикати», то́ркаць «тс.», п. [torknąć] «штовхнути, вдарити», ч. trkati «штовхати, бити (зокрема, рогами)», слц. strkat’ «штовхати», вл. storkać, нл. starkaś «тс.», слн. tŕkati «стукати, штовхати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дотирка́ти
«доторкати»
дотиркну́тися
до́торк
недоти́ркливий
«недоторкливий»
недото́рка
недоторка́льний
«недоторканний»
недото́рканий
недоторка́нний
недото́ркливий
при́торк
прито́ркувати
«поговорювати; натякати»
тиркну́ти
«торкнути»
торк
то́ркало
«жердина, до якої прив’язується виноградний кущ»
то́ркну́ти(ся)
то́ркнутий
торкону́тися
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тарка́ць «штовхати, смикати, тикати» | білоруська |
то́ркаць «тс.» | білоруська |
storkać | верхньолужицька |
tùrkterėti «штовхнути» | литовська |
starkaś «тс.» | нижньолужицька |
torknąć «штовхнути, вдарити» | польська |
*t<SUP>ъ</SUP>r̥kati «штовхати, ударяти» | праслов’янська |
то́ркать «торгати; торкати» | російська |
strkat' «штовхати» | словацька |
tŕkati «стукати, штовхати» | словенська |
trkati «штовхати, бити (зокрема, рогами)» | чеська |
поторо́ча «привид; опудало, мара; [викидень; нешлюбна нехрещена підкинута (вбита) дитина; дитина-перевертень (підкинута чортом) Нед]»
ще менше задовольняє пов’язання (Matzenauer LF 13, 183) з лит. tar̃ti «говорити, казати», pratarknė˜ «передмова»;
непереконливе виведення (Фасмер III 345) з *potъrčь, пов’язуваного з торка́ти, р. [торка́ть];
зіставляється (Потебня РФВ 3, 194–196) з потерча́;
неясне;
р. [поторо́ча, поторо́чь] «зустріч, випадок, подія; докладна розповідь; приповідка; несподіваний нещасний випадок, зурочення; перешкода; вискочка, той, хто всюди встряє», бр. [поторо́ча] «страховище, опудало», п. [potorocza] «страховище; карлик, малюк», [pata-rocza, potorocze, potorok] «тс.» (з укр.?);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
поторо́ча «страховище, опудало» | білоруська |
tar̃ti «говорити, казати» | литовська |
pratarknė˜ «передмова» | литовська |
potorocza «страховище; карлик, малюк» | польська |
pata-rocza «тс.» (з укр.?) | польська |
potorocze «тс.» (з укр.?) | польська |
potorok «тс.» (з укр.?) | польська |
торка́ть | російська |
поторо́ча | російська |
поторо́чь «зустріч, випадок, подія; докладна розповідь; приповідка; несподіваний нещасний випадок, зурочення; перешкода; вискочка, той, хто всюди встряє» | російська |
*potъrčь | українська |
торка́ти | українська |
потерча́ | українська |
ту́ри́ти «гнати, проганяти, виганяти»
пов’язувалося з п. tyrać, terać «тратити», ч. týrati «мучити, терзати», слц. týrat’ «тс.» (Brückner 585, 589; Holub–Кор. 399), з дінд. turáti, turanýati «гонить вперед, поспішає», turáḥ «швидкий» (Uhlenbeck 114);
висловлювалось припущення про деномінативне походження слова від назви пересувного осадного пристосування або винищеної тварини turъ «тур, зубр» (Німчук 197, 358; Преобр. Вып. последний 19–20);
псл. [turiti, turati] «гнати, штовхати, кидати»;
задовільної етимології не має;
зіставлялося з лит. tùrkterėti «штовхнути» і р. то́ркать (укр. торка́ти) «штовхати» (Būga RR I 490), з лит. turėˊti «мати» (Младенов 643), з лит. paturoti «дорікати» (Mikl. EW 365);
висувалась гіпотеза про звуконаслідувальне походження слов’янських форм і заперечувалась наявність споріднених слів у балтійських та інших мовах (Skok III 525);
р. тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]», [ту́рить] «швидко плисти човном», турну́ть «прогнати», [туря́ть] «підганяти, спонукати», [тури́ться] «поспішати», [потури́ть (рыбу)] «піймати (рибу)», бр. туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]», турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]», [тура́ць] «ганяти; часто посилати», п. [turać się] «блукати, волочитися по світу», [turnąć] «штовхнути, викинути, вигнати», болг. ту́рям «ставити, класти», ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)», разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати», схв. ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути», ту̏рити се «забратися, залізти, кинутись», ту́рати «кидати, штовхати, запихати», ту́рати се «втручатися, кидатися», слн. túrati «штовхати, смикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поту́ранє
«допікання, причіпки, погане поводження»
потури́ти
«погнати; кинути, жбурнути; [розштовхати, розігнати]»
потурли́ти
«погнати»
потурля́ти
«розштовхати, розігнати»
потурну́тися
«погнатися»
проту́ри́ти
«прогнати»
протуря́ти
«проганяти»
ту́ранє
«виганяння; вигнання»
тура́ти
«виганяти; гребувати»
тура́тися
«втручатися»
ту́ритися
«гнатися»
турли́ти
«гнати, проганяти, виганяти»
турля́ти
«сильно штовхати, кидати, ганяти, переміщати»
ту́рну́ти
«погнати; [штовхнути; послати]»
туро́м
«сильно гонячи»
туря́ти
«гнати, ганяти; штовхати Нед; наводити на думку, вказувати Нед»
туря́тися
«гнатися, ганятися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]» | білоруська |
турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]» | білоруська |
тура́ць «ганяти; часто посилати» | білоруська |
ту́рям «ставити, класти» | болгарська |
ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)» | болгарська |
разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати» | болгарська |
turáti | давньоіндійська |
turanýati «гонить вперед, поспішає» | давньоіндійська |
turáḥ «швидкий» | давньоіндійська |
tùrkterėti «штовхнути» | литовська |
turėˊti «мати» | литовська |
paturoti «дорікати» | литовська |
tyrać | польська |
terać «тратити» | польська |
turać się «блукати, волочитися по світу» | польська |
turnąć «штовхнути, викинути, вигнати» | польська |
turъ «тур, зубр» | праслов’янська |
turiti «гнати, штовхати, кидати» | праслов’янська |
turati | праслов’янська |
то́ркать «штовхати» (укр. торка́ти)(Būga RR I 490) | російська |
тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]» | російська |
ту́рить «швидко плисти човном» | російська |
турну́ть «прогнати» | російська |
туря́ть «підганяти, спонукати» | російська |
тури́ться «поспішати» | російська |
потури́ть «піймати (рибу)» (рыбу)] | російська |
ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути» | сербохорватська |
рити се «забратися, залізти, кинутись» | сербохорватська |
ту́рати «кидати, штовхати, запихати» | сербохорватська |
ту́рати се «втручатися, кидатися» | сербохорватська |
týrat' «тс.» | словацька |
túrati «штовхати, смикати» | словенська |
торка́ти | українська |
týrati «мучити, терзати» | чеська |
ута́рчка «сутичка»
п. utarczka «сутичка, бійка, суперечка» споріднене з укр. торка́ти;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
utarczka «сутичка, бійка, суперечка» | польська |
торка́ти | українська |
штирка́ти «штрикати»
очевидно, форма з відмінною щодо спорідненого то́рка́ти рефлексацією кореневого вокалізму, викликаною іншим наголосом (-тирка́ти ‹ *-търка́ти при то́ркати ‹ *тъ́ркати, як у стирча́ти при торчма́; форма то́рка́ти виникла під дією аналогії);
початкове ш- результат фонетичної видозміни префікса с-;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
то́рка́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України