ТОПОНІМ — ЕТИМОЛОГІЯ

топо́нім «власна географічна назва»

запозичення із західноєвропейських мов;
н. Toponym, фр. toponyme, англ. toponym утворено з основ гр. τόπος «місце, місцевість», яке не має загальноприйнятої етимології, і ὄνυμα (ὄνομα) «ім’я», спорідненого з лат. nomen, вірм. anum, псл. *jьmę (‹ *ьnmen) «тс.»;
р. топо́ним, бр. тапо́нім, п. toponim, ч. слц. toponymum, вл. toponomastika, болг. м. топони́м, схв. топо̀ним, слн. toponím;
Фонетичні та словотвірні варіанти

топонімі́йний
топоні́міка
топонімі́ст
топонімі́чний
топоні́мія
топонома́стика
Етимологічні відповідники

Слово Мова
toponym англійська
тапо́нім білоруська
топони́м болгарська
toponomastika верхньолужицька
anum вірменська
τόπος «місце, місцевість» грецька
ὄνυμα грецька
ὄνομα грецька
nomen латинська
топони́м македонська
Toponym німецька
toponim польська
*jьmę «тс.» (‹ *ьnmen) праслов’янська
*ьnmen праслов’янська
топо́ним російська
топо̀ним сербохорватська
toponymum словацька
toponím словенська
toponyme французька
toponymum чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України