ТОНКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
тонки́й
псл. tьnъkъ (сх.-сл. tъnъkъ), первісно *tьnъ, основа на -ŭ, пізніше поширена формантом -kъ;
споріднене з дінд. tanúḥ (tánukaḥ) «тонкий», ос. t‘ænæg «довгий», лит. tę́vas «тонкий», двн. dunni, дангл. þynne, нвн. dünn, англ. thin, дірл. tan(a)e, лат. tenuis, корн. tanow, кімр. teneu «тс.», гр. τανύς «довгий», ταναός (‹ταναƑός) «витягнутий»;
іє. *tenus від кореня *ten- «напинати, тягти», первісне значення «розтягнутий, видовжений»;
р. то́нкий, бр. то́нкі, др. тънъкыи, тьнъкыи, п. cienki, ч. слц. tenký, вл. ćeńki, нл. śańki, болг. тъ́нък, м. танок, [тонок], схв. та̏нак, та̏нан, слн. tánek, tènek, стсл. тънъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́тонкий
«тонкуватий»
пре́тонкий
«дуже тонкий»
тоне́нький
тоне́сенький
тонина́
тони́ти
«тоншити»
тоні́сій
тоні́сінький
тоні́січкий
тоні́чкий
тоні́щий
«тонший»
то́нкість
тонкота́
то́нкощі
тонкува́ти
тонкува́тий
тоно́йкий
«тоненький»
тону́сенький
тону́ський
«тс.»
то́нчий
«тонший»
тончина́
тончи́ти
«тс.»
то́ншати
тонше́нький
то́нший
тонши́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
thin | англійська |
то́нкі | білоруська |
тъ́нък | болгарська |
ćeńki | верхньолужицька |
τανύς «довгий» | грецька |
ταναός | грецька |
ταναƑός | грецька |
þynne | давньоанглійська |
dunni | давньоверхньонімецька |
tanúḥ «тонкий» (tánukaḥ) | давньоіндійська |
tánukaḥ | давньоіндійська |
tan(a)e | давньоірландська |
тънъкыи | давньоруська |
тьнъкыи | давньоруська |
*tenus «напинати, тягти» | індоєвропейська |
*ten- «розтягнутий, видовжений» | індоєвропейська |
teneu «тс.» | кімрська |
tanow | корнська |
tenuis | латинська |
tę́vas «тонкий» | литовська |
танок | македонська |
тонок | македонська |
śańki | нижньолужицька |
dünn | нововерхньонімецька |
t'ænæg «довгий» | осетинська |
cienki | польська |
tьnъkъ (сх.-сл. tъnъkъ) | праслов’янська |
*tьnъ | праслов’янська |
-kъ (формант) | праслов’янська |
то́нкий | російська |
та̏нак | сербохорватська |
та̏нан | сербохорватська |
tenký | словацька |
tánek | словенська |
tènek | словенська |
тънъкъ | старослов’янська |
tenký | чеська |
tъnъkъ | ? |
генцина́тий «норовистий» (про коня)
запозичення з румунської мови;
рум. înţinat «нетривкий, слабкий; сварливий, задерикуватий; норовистий» пов’язане з дієсловом a înţiná «дуже мало зміцнювати, погано підтримувати», яке виводиться від лат.*intenuare, утвореного з префікса in- «в-», спорідненого із псл. *ѵъn, укр. в, у і дієслова tenuāre «робити тоншим, ослабляти», пов’язаного з tenuis «тонкий», псл. *tьnъkъ, укр. тонки́й;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*ѵъn | праслов’янська |
*tьnъkъ | праслов’янська |
înţinat «нетривкий, слабкий; сварливий, задерикуватий; норовистий» | румунська |
в | українська |
тонки́й | українська |
înţiná «дуже мало зміцнювати, погано підтримувати» | ? |
in- «в-» | ? |
tenuāre «робити тоншим, ослабляти» | ? |
tenuis «тонкий» | ? |
лейтена́нт
через посередництво російської і німецької мов (нвн. Léut(e)nant) запозичено з французької;
фр. lieutenant «лейтенант; заступник, намісник» є калькою слат. locum tenens «намісник, заступник» і відповідно складається з іменника lieu «місце; місцевість», що походить від лат. locum «місце; посада; місцевість», і дієприкметника теп. ч. tenant від дієслова tenir «тримати, держати; володіти», що походить від слат. *tenīre ‹ tenere «тримати, держати; володіти, мати, займати», спорідненого з дінд. tanṓti «розтягує, натягує; розтягується, простягається», tanuḥ «тонкий; ніжний», гр. τείνω «натягую, розтягую», псл. teneto «сітка; петля, сильце», tъnъkъ «тонкий», укр. тене́та, тонки́й;
р. лейтена́нт, бр. лейтэна́нт, п. lejtnant, lejtenant, ч. слц. lajtnant, вл. lejtnant, болг. ле́йтена́нт, схв. лȁjтнант, слн. lájtnant;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лейтэна́нт | білоруська |
ле́йтена́нт | болгарська |
lejtnant | верхньолужицька |
τείνω «натягую, розтягую» | грецька |
tanṓti «розтягує, натягує; розтягується, простягається» | давньоіндійська |
tanuḥ «тонкий; ніжний» | давньоіндійська |
locum «місце; посада; місцевість» | латинська |
Léut(e)nant | нововерхньонімецька |
Léut(e)nant | нововерхньонімецька |
Léut(e)nant | нововерхньонімецька |
Léut(e)nant | нововерхньонімецька |
Léut(e)nant | нововерхньонімецька |
lejtnant | польська |
lejtenant | польська |
teneto «сітка; петля, сильце» | праслов’янська |
tъnъkъ «тонкий» | праслов’янська |
лȁjтнант | сербохорватська |
locum tenens «намісник, заступник» | середньолатинська |
*tenīre «тримати, держати; володіти, мати, займати» | середньолатинська |
tenere | середньолатинська |
tenere | середньолатинська |
tenere | середньолатинська |
lajtnant | словацька |
lájtnant | словенська |
тене́та | українська |
тонки́й | українська |
lieutenant «лейтенант; заступник, намісник» | французька |
lieu «місце; місцевість» | французька |
tenant «тримати, держати; володіти» | французька |
tenir «тримати, держати; володіти» | французька |
lajtnant | чеська |
лейтена́нт | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України