ТОНКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

тонки́й

псл. tьnъkъ (сх.-сл. tъnъkъ), первісно *tьnъ, основа на -ŭ, пізніше поширена формантом -kъ;
споріднене з дінд. tanúḥ (tánukaḥ) «тонкий», ос. t‘ænæg «довгий», лит. tę́vas «тонкий», двн. dunni, дангл. þynne, нвн. dünn, англ. thin, дірл. tan(a)e, лат. tenuis, корн. tanow, кімр. teneu «тс.», гр. τανύς «довгий», ταναός (‹ταναƑός) «витягнутий»;
іє. *tenus від кореня *ten- «напинати, тягти», первісне значення «розтягнутий, видовжений»;
р. то́нкий, бр. то́нкі, др. тънъкыи, тьнъкыи, п. cienki, ч. слц. tenký, вл. ćeńki, нл. śańki, болг. тъ́нък, м. танок, [тонок], схв. та̏нак, та̏нан, слн. tánek, tènek, стсл. тънъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́тонкий «тонкуватий»
пре́тонкий «дуже тонкий»
тоне́нький
тоне́сенький
тонина́
тони́ти «тоншити»
тоні́сій
тоні́сінький
тоні́січкий
тоні́чкий
тоні́щий «тонший»
то́нкість
тонкота́
то́нкощі
тонкува́ти
тонкува́тий
тоно́йкий «тоненький»
тону́сенький
тону́ський «тс.»
то́нчий «тонший»
тончина́
тончи́ти «тс.»
то́ншати
тонше́нький
то́нший
тонши́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
thin англійська
то́нкі білоруська
тъ́нък болгарська
ćeńki верхньолужицька
τανύς «довгий» грецька
ταναός грецька
ταναƑός грецька
þynne давньоанглійська
dunni давньоверхньонімецька
tanúḥ «тонкий» (tánukaḥ) давньоіндійська
tánukaḥ давньоіндійська
tan(a)e давньоірландська
тънъкыи давньоруська
тьнъкыи давньоруська
*tenus «напинати, тягти» індоєвропейська
*ten- «розтягнутий, видовжений» індоєвропейська
teneu «тс.» кімрська
tanow корнська
tenuis латинська
tę́vas «тонкий» литовська
танок македонська
тонок македонська
śańki нижньолужицька
dünn нововерхньонімецька
t'ænæg «довгий» осетинська
cienki польська
tьnъkъ (сх.-сл. tъnъkъ) праслов’янська
*tьnъ праслов’янська
-kъ (формант) праслов’янська
то́нкий російська
та̏нак сербохорватська
та̏нан сербохорватська
tenký словацька
tánek словенська
tènek словенська
тънъкъ старослов’янська
tenký чеська
tъnъkъ ?

генцина́тий «норовистий» (про коня)

запозичення з румунської мови;
рум. înţinat «нетривкий, слабкий; сварливий, задерикуватий; норовистий» пов’язане з дієсловом a înţiná «дуже мало зміцнювати, погано підтримувати», яке виводиться від лат.*intenuare, утвореного з префікса in- «в-», спорідненого із псл. *ѵъn, укр. в, у і дієслова tenuāre «робити тоншим, ослабляти», пов’язаного з tenuis «тонкий», псл. *tьnъkъ, укр. тонки́й;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*ѵъn праслов’янська
*tьnъkъ праслов’янська
înţinat «нетривкий, слабкий; сварливий, задерикуватий; норовистий» румунська
в українська
тонки́й українська
înţiná «дуже мало зміцнювати, погано підтримувати» ?
in- «в-» ?
tenuāre «робити тоншим, ослабляти» ?
tenuis «тонкий» ?

лейтена́нт

через посередництво російської і німецької мов (нвн. Léut(e)nant) запозичено з французької;
фр. lieutenant «лейтенант; заступник, намісник» є калькою слат. locum tenens «намісник, заступник» і відповідно складається з іменника lieu «місце; місцевість», що походить від лат. locum «місце; посада; місцевість», і дієприкметника теп. ч. tenant від дієслова tenir «тримати, держати; володіти», що походить від слат. *tenīre ‹ tenere «тримати, держати; володіти, мати, займати», спорідненого з дінд. tanṓti «розтягує, натягує; розтягується, простягається», tanuḥ «тонкий; ніжний», гр. τείνω «натягую, розтягую», псл. teneto «сітка; петля, сильце», tъnъkъ «тонкий», укр. тене́та, тонки́й;
р. лейтена́нт, бр. лейтэна́нт, п. lejtnant, lejtenant, ч. слц. lajtnant, вл. lejtnant, болг. ле́йтена́нт, схв. лȁjтнант, слн. lájtnant;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лейтэна́нт білоруська
ле́йтена́нт болгарська
lejtnant верхньолужицька
τείνω «натягую, розтягую» грецька
tanṓti «розтягує, натягує; розтягується, простягається» давньоіндійська
tanuḥ «тонкий; ніжний» давньоіндійська
locum «місце; посада; місцевість» латинська
Léut(e)nant нововерхньонімецька
Léut(e)nant нововерхньонімецька
Léut(e)nant нововерхньонімецька
Léut(e)nant нововерхньонімецька
Léut(e)nant нововерхньонімецька
lejtnant польська
lejtenant польська
teneto «сітка; петля, сильце» праслов’янська
tъnъkъ «тонкий» праслов’янська
лȁjтнант сербохорватська
locum tenens «намісник, заступник» середньолатинська
*tenīre «тримати, держати; володіти, мати, займати» середньолатинська
tenere середньолатинська
tenere середньолатинська
tenere середньолатинська
lajtnant словацька
lájtnant словенська
тене́та українська
тонки́й українська
lieutenant «лейтенант; заступник, намісник» французька
lieu «місце; місцевість» французька
tenant «тримати, держати; володіти» французька
tenir «тримати, держати; володіти» французька
lajtnant чеська
лейтена́нт ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України