ТОН — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення із західноєвропейських мов;

н. Ton, фр. ton, англ. tone походять від лат. tonus «тон, звук», що зводиться до гр. τόνος «тонація, лад; наголос; натяг, напруження», пов’язаного з дієсловом τείνω «натягаю, напружую», спорідненим з дінд. tanoti «натягає, витягає», лат. tenere «тримати, досягати», укр. тене́то;

р. бр. болг. м. тон, п. вл. ton, ч. слц. слн. tón, схв. то̑н;

н. Tonne, англ. гол. ton «тс.» походять від фр. tonne «тс.», спочатку «винна бочка», яка зводиться до гал. tŭnna «міх для вина»;

запозичення із західноєвропейських мов;

р. то́нна, бр. то́на, п. слц. вл. нл. слн. tona, ч. tuna, болг. тон, м. тон, тона, схв. то̏на, слн. týna;

запозичено, можливо, через посередництво німецької мови (н. Thun(fisch) «тс.») з італійської;

іт. tonno «тс.» походить від нар.-лат. thunnus, що зводиться до гр. ϑύννος «тс.», джерелом якого є гебр. tannīˊn «морське чудовисько»;

р. бр. туне́ц, п. tuńczyk, ч. tuňák, слц. tuniak, болг. тон, [túnjak], схв. ту̏њ, tȗn, ту̏ња, слн. tún;

запозичення з турецької мови;

тур. kaftan «вид верхнього довгого одягу» загальноприйнятої етимології не має;

за одним припущенням (Радлов II 461; Lokotsch 61; Фасмер II 212; Супрун Тюркизмы 69–72; Sławski II 20), турецьке слово походить від перс. ḫäftān, за іншим (Корш ИОРЯС 1903, 30; Bern. I 468), є власне тюркським, утвореним з кап «мішок; футляр» і тон «одяг»;

р. кафта́н, ст. кавтан, ковтан, бр. болг. кафта́н, п. ч. слц. kaftan, м. кафтан, схв. кàфтан, слн. kaftán;

псл. tonǫti ‹ *topnǫti «тонути», пов’язане з topiti «топити»;

р. тону́ть, бр. тану́ць, др. тонути, п. tonąć, ч. tonouti, слц. tonút’, нл. toniś, болг. тъ́на «занурююсь», м. тоне, схв. то̀нути «тонути», слн. toníti, цсл. тонѫти;