ТОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. tome «том» через посередництво лат. tomus «тс.» зводиться до гр. τόμος «частина, відрізок; том», пов’язаного з дієсловом τέμνω «ділю, ріжу»;

р. бр. болг. м. том, п. tom, схв. то̏м, слн. tóm;

псл. tomu (дав. в.), po tomь (місц. в.) є відмінковими формами вказівного займенника tъ, що з часом адвербіалізувалися;

р. потому́, пото́м, бр. таму́, др. тому «після того», по тому «на тій підставі», по томь «після того», п. ст. temu «тому», ч. слц. вл. potom «потім», схв. по̀том, слн. potém «тс.»;

очевидно, пов’язане з тому́;

характер зв’язку неясний;