ТОЛОЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
тла́чувати «товкти»
запозичення з чеської або словацької мови;
ч. tlačit «давити, тиснути», слц. tlačit’ «тс.» відповідають укр. толочи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tlačit' «тс.» | словацька |
| толочи́ти | українська |
| tlačit «давити, тиснути» | чеська |
то́лок «пристрій, знаряддя для трамбування; поршень, [товкач О]»
псл. *tolk- «товкти, тиснути», пов’язане чергування звуків з *tъl̥k- «тс.»;
р. [то́лок] «пристрій для трамбування», [толочить] «витоптувати (траву, посіви)», бр. [толо́ка] «поле під паром», п. tłok «скупчення (людей, предметів); поршень; штемпель; толок», ч. tlak «тиск», слц. tlač «книгодрук», вл. tłok «тиск», схв. тла̑к «тс.», слн. tlák «тс.; бруківка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відтолочки
«витолочені місця»
натоло́ча
«невелике озеро»
натоло́чє
«потоптане місце»
па́толоч
«потоптане поле, потрава; місце, де хижак з’їв тварину; залишки після збирання коноплі»
потоло́ка
«потолочене місце в траві або хлібі»
по́толоч
потоло́ччя
«тс.»
су́толока
«безладний рух, штовхання»
то́ло́ка
«залишене під пар поле, на якому пасуть худобу; вільна ділянка біля села, де збиралася молодь гуляти»
толокно́
«борошно з підсушеного вівса; [борошно з сухарів Нед]»
толокува́ти
«бути толокою, гуляти»
(про землю)
толо́чи́ти
«приминати, надломлювати рослини, пошкоджувати посіви; бити; тягти, волокти; [рівняти орану землю ногами О]»
толочі́й
«поршень»
толочни́к
«тс.»
толочни́ця
«цілина; рік не орана земля»
толо́шний
«залишений під толоку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| толо́ка «поле під паром» | білоруська |
| tłok «тиск» | верхньолужицька |
| tłok «скупчення (людей, предметів); поршень; штемпель; толок» | польська |
| *tolk- «товкти, тиснути» | праслов’янська |
| *t<SUP>ъ</SUP>l̥k- «тс.» | праслов’янська |
| то́лок «пристрій для трамбування» | російська |
| толочить «витоптувати (траву, посіви)» | російська |
| тла̑к «тс.» | сербохорватська |
| tlač «книгодрук» | словацька |
| tlák «тс.; бруківка» | словенська |
| tlak «тиск» | чеська |
товкти́
псл. *tъl̥kti/tьl̥kti/telkti/tolkti «бити, товкти»;
споріднене з лит. telkti «скликати толоку», talkà «толока»;
р. толо́чь, толкти́, толка́ть, толчи́, бр. таўкці́, таўчы́, др. тълчи (толочи) «бити, товкти», п. tłuc, ч. tlouci, ст. tlúci, слц. tlˊct’, tlču, вл. tołс, tołku, towku, tołčić, нл. tłuc, tłuku, полаб. tauct, болг. [тлъ́ча], м. толче, толчи, схв. ту́ћи (ту́че̄м), слн. tólči, стсл. тлъкѫ, тлъшти, тлѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́товкти
«видавити»
затовка́чити
«затовкти салом (борщ)»
на́товк
«товчена рана»
підто́вкачка
«той, що штовхає»
потовка́ч
«товкач»
потовку́чий
«метушливий»
сто́вквище
«місце, витолочене худобою»
сто́вклиско
«тс.»
стовко́вище
«тс.; місце гуляння (дітей) Нед»
товк
(уживається як присудок в значенні «товкти»)
товка́льня
«пристрій для товчення дубової кори (у чинбарів)»
товка́н
«картопля, змішана з кукурудзяним борошном»
товканець
«ростбіф»
товкани́ця
«картопляне пюре»
товка́ти
«бити, стучати, штовхати»
товка́ч
товка́чка
«товкач; [ковганка Чаб]»
товке́ня
«страва з товченої картоплі»
товки́ць
«товк»
(виг.)
товкіт
«стук»
товкітня́
«штовханина»
товкотне́ча
товкотня́
«тс.»
товку́н
«страва з овочів; тютюн домашнього виробу Л; людина, що вовтузиться, метушиться О»
товку́чка
«товчок; [макогін Чаб]»
товку́ша
«інструмент, яким накладається фарба на матрицю візерунка»
товку́щий
«такий, що постійно клопочеться»
товч
«дерть; те, що потовчено; [висівки Л]»
то́вча
«штовханина»
товча́нка
«картопляне пюре»
товче́ний
товче́ник
«страва з подрібненого м’яса; стусан»
товче́нка
«страва із суміші товчених бобів, квасолі та картоплі; [засмажка зі здору Л]»
товчи́
«товкти»
товчи́ба
«терниця»
товчі́й
«чоловік, що товче в ступі»
товчі́ння
товчія́
«штовханина; [товкальня]»
товчі́я
«тс.»
то́вчка
«ступа Нед; посудина для солі ВеУг; товкач з цвяхами на головці О»
товчо́к
«товкучка; [стусан]»
товчо́нка
«картопляне пюре»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| таўкці́ | білоруська |
| таўчы́ | білоруська |
| тлъ́ча | болгарська |
| tołс | верхньолужицька |
| tołku | верхньолужицька |
| towku | верхньолужицька |
| tołčić | верхньолужицька |
| тълчи «бити, товкти» (толочи) | давньоруська |
| толочи | давньоруська |
| telkti «скликати толоку» | литовська |
| talkà «толока» | литовська |
| толче | македонська |
| толчи | македонська |
| tłuc | нижньолужицька |
| tłuku | нижньолужицька |
| tauct | полабська |
| tłuc | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>l̥kti «бити, товкти» | праслов’янська |
| t<SUP>ь</SUP>l̥kti | праслов’янська |
| telkti | праслов’янська |
| tolkti | праслов’янська |
| толо́чь | російська |
| толкти́ | російська |
| толка́ть | російська |
| толчи́ | російська |
| ту́ћи (ту́че̄м) | сербохорватська |
| ту́че̄м | сербохорватська |
| tlˊct' | словацька |
| tlču | словацька |
| tólči | словенська |
| тлъкѫ | старослов’янська |
| тлъшти | старослов’янська |
| тлѣшти | старослов’янська |
| tlouci | чеська |
| tlúci (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України