ТОЛОКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
толо́ка́ «праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку закликають сусідів, родичів, товаришів (без оплати, а за частування)»
псл. *tolka «толока», пов’язане з *tolkti «товкти»;
до семантики пор. п. tłok «скупчення (людей, предметів)»;
споріднене з лит. talkà «толока», лтс. tàlka «тс.», з іншим вокалізмом лит. tel˜kti «скликати на толоку»;
припускається також запозичення в балтійські мови зі слов’янських (Brückner 571–572);
р. [толо́ка], бр. талака́, п. tłoka, болг. тлака́, м. схв. тла́ка, слн. tláka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
толі́чка
(зменш.)
толоко́ю
«спільно, гуртом (працюючи без оплати, за частування)»
толокува́ти
«працювати толокою»
толоча́нин
«учасник толоки»
толоча́нка
«учасниця толоки»
толо́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| талака́ | білоруська |
| тлака́ | болгарська |
| tàlka «тс.» | латиська |
| talkà «толока» | литовська |
| tel˜kti «скликати на толоку» | литовська |
| тла́ка | македонська |
| tłok «скупчення (людей, предметів)» | польська |
| tłoka | польська |
| *tolka «толока» | праслов’янська |
| *tolkti «товкти» | праслов’янська |
| толо́ка | російська |
| тла́ка | сербохорватська |
| tláka | словенська |
то́лок «пристрій, знаряддя для трамбування; поршень, [товкач О]»
псл. *tolk- «товкти, тиснути», пов’язане чергування звуків з *tъl̥k- «тс.»;
р. [то́лок] «пристрій для трамбування», [толочить] «витоптувати (траву, посіви)», бр. [толо́ка] «поле під паром», п. tłok «скупчення (людей, предметів); поршень; штемпель; толок», ч. tlak «тиск», слц. tlač «книгодрук», вл. tłok «тиск», схв. тла̑к «тс.», слн. tlák «тс.; бруківка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відтолочки
«витолочені місця»
натоло́ча
«невелике озеро»
натоло́чє
«потоптане місце»
па́толоч
«потоптане поле, потрава; місце, де хижак з’їв тварину; залишки після збирання коноплі»
потоло́ка
«потолочене місце в траві або хлібі»
по́толоч
потоло́ччя
«тс.»
су́толока
«безладний рух, штовхання»
то́ло́ка
«залишене під пар поле, на якому пасуть худобу; вільна ділянка біля села, де збиралася молодь гуляти»
толокно́
«борошно з підсушеного вівса; [борошно з сухарів Нед]»
толокува́ти
«бути толокою, гуляти»
(про землю)
толо́чи́ти
«приминати, надломлювати рослини, пошкоджувати посіви; бити; тягти, волокти; [рівняти орану землю ногами О]»
толочі́й
«поршень»
толочни́к
«тс.»
толочни́ця
«цілина; рік не орана земля»
толо́шний
«залишений під толоку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| толо́ка «поле під паром» | білоруська |
| tłok «тиск» | верхньолужицька |
| tłok «скупчення (людей, предметів); поршень; штемпель; толок» | польська |
| *tolk- «товкти, тиснути» | праслов’янська |
| *t<SUP>ъ</SUP>l̥k- «тс.» | праслов’янська |
| то́лок «пристрій для трамбування» | російська |
| толочить «витоптувати (траву, посіви)» | російська |
| тла̑к «тс.» | сербохорватська |
| tlač «книгодрук» | словацька |
| tlák «тс.; бруківка» | словенська |
| tlak «тиск» | чеська |
тлік «переліг»
запозичення з польської мови;
п. tłok, [tłoka] «тс.» відповідає укр. толо́ка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tłok | польська |
| tłoka «тс.» | польська |
| толо́ка | українська |
кла́ка «гуртова праця у сусіда чи родича, толока»
молд. клакэ «панщина; гуртова робота», як і рум. clácă «тс.», походить від схв. тла́ка «панщина, примусова робота» або болг. тлака́ «вечорниці; безплатна колективна допомога в роботі (сусідам, родичам)», споріднених з укр. толо́ка́;
запозичення з молдавської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клак
кла́ква
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тлака́ «вечорниці; безплатна колективна допомога в роботі (сусідам, родичам)» | болгарська |
| кла́кэ «панщина; гуртова робота» | молдавська |
| clácă «тс.» | румунська |
| тла́ка «панщина, примусова робота» | сербохорватська |
| толо́ка́ | українська |
товк «глузд, розум, толк»
псл. *tъl̥kъ «думка, пояснення»;
зіставляється з дірл. ad-tluch- «дякувати», to-tluch- «просити»;
можливо, споріднене з лат. loquor/locor (якщо l‹tl) «говорю, показую», далі з дінд. tarkaḥ «припущення», tarkáyati «припускає» (Младенов 644; Matzenauer 347; Pedersen Kelt Gr. I 43; Uhlenbeck 109; сумніви щодо цього в Ernout–Meillet 652; Wаlde–Hofm. I 821; Mayr-hofer I 485);
іє. *tolku̯- «говорити, викладати»;
р. толк «думка, судження, пояснення», бр. [тоўк] «толк, сенс», др. тълкъ «тлумачення», п. [tołk] «розум, сенс, логіка», [tołkować] «пояснювати» (з рос.), ч. tolk «смисл, значення» (з рос.), болг. тълку́вам «пояснювати, розгадувати», м. толкува «тс.», стсл. тлъкъ «перекладач»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затовкува́тися
«заговоритися»
то́вком
«зрозуміло»
товкува́ти
«пояснювати, говорити»
то́лок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тоўк «толк, сенс» | білоруська |
| тълку́вам «пояснювати, розгадувати» | болгарська |
| tarkaḥ «припущення» | давньоіндійська |
| tarkáyati «припускає» | давньоіндійська |
| ad-tluch- «дякувати» | давньоірландська |
| to-tluch- «просити» | давньоірландська |
| тълкъ «тлумачення» | давньоруська |
| *tolk<SUP>u̯</SUP>- «говорити, викладати» | індоєвропейська |
| loquor/locor «говорю, показую» (якщо l‹tl) | латинська |
| толкува «тс.» | македонська |
| tołk «розум, сенс, логіка» | польська |
| tołkować «пояснювати» (з рос.) | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>l̥kъ «думка, пояснення» | праслов’янська |
| толк «думка, судження, пояснення» | російська |
| тлъкъ «перекладач» | старослов’янська |
| tolk «смисл, значення» (з рос.) | чеська |
толк «розум, глузд, [порядок Нед]»
р. толк «думка, судження, пояснення» відповідає укр. товк (див.);
запозичення з російської мови;
бр. толк, п. [tołk] «розум, сенс, логіка», [tołkować] «пояснювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безтолко́вий
толко́вий
толкови́тий
«розумний, розсудливий»
толковни́к
«той, хто пояснює»
то́лком
(присл.)
толкува́ти
«пояснювати»
толкува́тися
«розмовляти, радитися»
толку́щий
«тямущий»
то́лок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| толк | білоруська |
| tołk «розум, сенс, логіка» | польська |
| tołkować «пояснювати» | польська |
| толк «думка, судження, пояснення» | російська |
| товк | українська |
штовха́ти «короткими різкими рухами торкатися когось, відпихати від себе»
експресивне утворення, споріднене з товкти́, [товка́ти], [товка́н], то́лок;
до чергування х і к пор. штирка́ти і штирха́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підшто́вхувач
по́штовх
штовка́ти
«штовхати, совати, штрикати»
штовх
(виг.)
штовха́н
штовхани́на
штовха́ч
штовхі́ць
(виг.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товкти́ | українська |
| товка́ти | українська |
| товка́н | українська |
| то́лок | українська |
| штирка́ти | українська |
| штирха́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України