ТОВПА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *t^ъl̥pa або *t^ьl̥pa «натовп»;

споріднене з лит. talpà «місткість; об’єм», telpù, tilpaũ, til˜pti «вміщатися, входити», tulpinti «давати місце, вміщати», лтс. talpa «приміщення», tìlpt, te̦lpu, tilpstu, tilpu «вміщатися», дінд. tálpuḥ «ложе, сідалище», talpā «тс.», ірл. tallaim «знаходжу місце»;

спроба пояснити слово з *pl̥-plā/pl̥-plo, як у лат. po-pulus (Pisani Miscellanea etimologica, Roma, 1933, 123), непереконлива;

р. толпа́, бр. то́ўпіцца «товпитися», др. тълпа, п. [tłopić] «товпитися», [tłupić] «тс.», ч. слц. tlupa (з рос.), болг. тълпа́, м. толпа, стсл. тлъпа;

форми, етимологічно пов’язані з товпа́ «натовп», [то́впити] «натискати, натоптувати, набивати»;

випадіння в (‹ l) могло бути зумовлене зближенням з топи́ти «розтоплювати; нагріваючи, плавити», оскільки сіль виварювали, пор. значення п. [topka], а також р. [топни́к] «горщик, у якому топлять молоко; великий глечик; глиняний горщик, у якому топлять сметану», [топни́ца] «великий горщик, у якому перетоплюють масло», [топни́чка] «посудинка для топлення масла, сала, воску», [топле́нка] «посуд для топлення масла»;

малоймовірне запозичення з тюркських мов (пор. тур. top «куля; круглий предмет», topak «круглий», звідки болг. то́пка «круглий предмет; м’яч», [топ] «тс.», м. топка «куля; круглий предмет; м’яч»);

п. [topka] (‹ *tołpka) «виварена сіль у формі горщика», ст. sýl tołpia(s)ta «сіль, формована в посудинах» (з укр.);