ТИРЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
тиркач «дрізд омелюх, Turdus viscivorus L.» (орн.)
похідне утворення від ти́ркати (крик дрозда – трррр);
пор. назву [тріскучий дрізд] «тс.» Шарл;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тирч
тирча́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ти́ркати (крик дрозда -- трррр) | українська |
| тріскучий дрізд «тс.» | українська |
тирча́ти «стирчати»
псл. *tъr̥čati «стирчати», пов’язане із *stъr̥čati «тс.»;
недостатньо обґрунтованим є зближення з ч. tyčit se «стирчати» (Machek ESJČ 650);
р. торча́ть «стирчати», бр. тарча́ць, тырча́ць, др. торчати, п. [terczeć], ч. trčet, слц. trčat’;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тирч
«стоян, на який кладуть дерев’яну підвалину дерев’яного будинку»
тирча́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тарча́ць | білоруська |
| тырча́ць | білоруська |
| торчати | давньоруська |
| terczeć | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>r̥čati «стирчати» | праслов’янська |
| торча́ть «стирчати» | російська |
| trčat' | словацька |
| tyčit se «стирчати» | чеська |
| trčet | чеська |
| *st<SUP>ъ</SUP>r̥čati «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України