ТИРАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
тира́н
запозичення з грецької мови;
гр. τύραννος «тиран, самодержець» походить з однієї із мов Малої Азії;
р. тира́н, бр. тыра́н, п. ч. слц. вл. нл. tyran, болг. тира́н, тира́нин, м. тиран, схв. тѝран, тѝранин, слн. tirán;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тира́нити
тиранізува́ти
тирані́чний
тирані́я
тира́нство
тира́нствувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тыра́н | білоруська |
| тира́н | болгарська |
| тира́нин | болгарська |
| tyran | верхньолужицька |
| τύραννος «тиран, самодержець» | грецька |
| тиран | македонська |
| tyran | нижньолужицька |
| tyran | польська |
| тира́н | російська |
| тѝран | сербохорватська |
| тѝранин | сербохорватська |
| tyran | словацька |
| tirán | словенська |
| tyran | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України