ТИР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тир «приміщення для стрільби в ціль»
запозичення з французької мови;
фр. tir «стріляння, постріл; тир» пов’язане з дієсловом tirer «тягти; стріляти», що виникло з нар.-лат. *tirare «тс.» (пор. іт. tіrаrе, ісп., порт. tirar) неясного походження;
р. тир, бр. цір;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цір | білоруська |
| tirar | іспанська |
| tіrаrе | італійська |
| *tirare «тс.» (пор. іт. tіrаrе, ісп., порт. tirar) | народнолатинська |
| tirar | португальська |
| тир | російська |
| tir «стріляння, постріл; тир» | французька |
| tirer «тягти; стріляти» | французька |
тир «гусениця молочаю, Eruca euphorbiae»
неясне;
можливо, виникло з [ти́ртир] «вид гусениці, яка шкодить винограду» (пор.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ти́ртир «вид гусениці, яка шкодить винограду» (пор.) | українська |
тире́
запозичення з французької мови;
фр. tiret «тире» пов’язане з tirer «тягти», що виникло з нар.-лат. *tirare (пор. іт. tirare, ісп. порт. tirar «тс.») неясного походження;
р. болг. м. тире́, п. tiret, ч. tiré, tiret, слц. tiré;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тире́ | болгарська |
| tirar | іспанська |
| tirare | італійська |
| тире́ | македонська |
| *tirare (пор. іт. tirare, ісп. порт. tirar «тс.») | народнолатинська |
| tiret | польська |
| tirar | португальська |
| тире́ | російська |
| tiré | словацька |
| tiret «тире» | французька |
| tirer «тягти» | французька |
| tiré | чеська |
| tiret | чеська |
ти́рити «тягти, волочити; тикати, совати»
рум. tîrî «тягти, таскати; волочити, тягнути за собою», як і молд. тыры́ «тс.», зводиться до стсл. тьрѫ, трѣти «тру, терти»;
запозичення з румунської мови;
р. ты́рить «цупити, тирити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вти́рити
«увіпхнути, всунути»
втирка́тися
«вмішуватися»
втирку́н
«проноза, пролаза»
насти́рити
«нав’язати»
порозти́рювати
«порозтринькувати»
сти́рить
«украсти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тыры́ «тс.» | молдавська |
| ты́рить «цупити, тирити» | російська |
| tîrî «тягти, таскати; волочити, тягнути за собою» | румунська |
| тьрѫ | старослов’янська |
| трѣти «тру, терти» | старослов’янська |
ти́рити «іти поспішаючи, не звертаючи ні на що і ні на кого уваги Па; гнати Си»
очевидно, пов’язане з болг. ти́ря «гнати, проганяти», те́рам «гнати, підганяти», м. тера «гнати, переслідувати», схв. те̏рати, слн. tírati, с.-цсл. тѣрати «тс.»;
р. [ты́рить] «поспішно йти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
насте́рти
«закортіти»
насте́ртися
«домогтися»
насти́ра
настира́тися
«домагатися, наполягати»
насти́ритися
«набриднути»
насти́рливий
насти́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ти́ря «гнати, проганяти» | болгарська |
| те́рам «гнати, підганяти» | болгарська |
| тера «гнати, переслідувати» | македонська |
| ты́рить «поспішно йти» | російська |
| тѣрати «тс.» | сербо-церковнослов’янська |
| те̏рати | сербохорватська |
| tírati | словенська |
нети́тірний «не допитливий, самовдоволений»
можливо, пов’язане з [втирка́тися] «самовільно втручатися», [втирку́н] «надмірно цікавий, допитливий», похідними від ти́рити «тикати»;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нети́турний
«нездібний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| втирка́тися «самовільно втручатися» | українська |
| втирку́н «надмірно цікавий, допитливий» | українська |
| ти́рити «тикати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України