ТИПОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

тип

запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Тур «тип, прототип; зразок», фр. type «тс.» походять від пізньолат. typus «образ, зображення», яке зводиться до гр. τύπος «удар; відбиток», пов’язаного з τύπτω «б’ю», спорідненим з дінд. tṓpati (tupáti, túmpati, tumpáti) «штовхає», лтс. staũpe «сліди кінських копит», псл. *tъpъtъ «топіт», *tъpati «топати»;
р. болг. м. тип, бр. тып, п. ч. слц. вл. typ, схв. ти̑п, слн. típ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

типа́ж
типіза́ція
типізува́ти
типо́ви́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тып білоруська
тип болгарська
typ верхньолужицька
τύπος «удар; відбиток» грецька
τύπτω «б’ю» грецька
tṓpati «штовхає» (tupáti, túmpati, tumpáti) давньоіндійська
tupáti давньоіндійська
túmpati давньоіндійська
tumpáti давньоіндійська
staũpe «сліди кінських копит» латиська
тип македонська
Тур «тип, прототип; зразок» німецька
typus «образ, зображення» пізньолатинська
typ польська
*tъpъtъ «топіт» праслов’янська
*tъpati «топати» праслов’янська
тип російська
ти̑п сербохорватська
typ словацька
típ словенська
type «тс.» французька
typ чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України