ТИКВИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. tyky не зовсім ясне;

здебільшого зіставляється з гр. σίϰυς «огірок», σίϰυος, лат. cucumis «тс.»;

зближується також (Knutsson ZfSlPh 4, 384) з гр. συ̃ϰον «фіга, інжир», беотійським τυ̃ϰον, лат. fīcus, вірм. tūz «тс.»;

труднощі, що виникають при поясненні початкових приголосних у зіставлюваних словах, примушують вважати псл. tyky, гр. σίϰος, лат. cucumis запозиченнями з якогось спільного джерела – індоєвропейського (Гиндин ЭИРЯ ІІ 82–89; Hirt IF 2, 149; Kretschmer Glotta 26, 57) або неіндоєвропейського (Преобр. ІІ, вып. последний, 26; Spеcht KZ 61, 277; Hofmann 312; Walde–Hofm. І 300);

існують спроби пояснення на слов’янському ґрунті;

Ілліч-Світич (ЭИРЯ І 21–26) псл. *tyky виводить від *tykati «тикати», вважаючи, що тикву вирощували на тичках (щоб плоди висіли і були правильної форми);

малопереконливим є зближення з псл. tylъ, tukъ, лит. tùkti «жиріти, гладшати» (Соболевский РФВ 13, 144; Brugmann IF 39, 141–142; Loewenthal WuS 10, 142–143);

р. ты́ква, др. тыкы, тыкъвь, тыкъва, п. tykwa, ч. tykev, слц. tekvica, болг. м. ти́ква, схв. ти̏ква, слн. tíkva, стсл. тыкы;