ТИВУНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

тіу́н (іст.)(назва ряду службових осіб на Русі XI--XVII ст.: управитель княжим або панським господарством, суддя нижчої категорії тощо)

«[наглядач Куз]»;
старе запозичення з давньоісландської мови;
дісл. þjónn «слуга» споріднене з дангл. þéowen «наймичка, служниця», гот. þius «слуга», двн. dionōn, dionēn «служити», нвн. dienen «тс.», дінд. tákti, tákati «поспішає, рине», псл. *tekti «бігти, текти», укр. текти́;
р. тиу́н «тіун», [тивун] «суддя нижчої інстанції; прикажчик, управитель», бр. ціву́н «тіун; [сільський старшина в панському маєтку, який наглядає за роботами]», др. ти(в)унъ «слуга; дворецький; особлива посада при князях, боярах і єпископах; службова особа по управлінню міста або місцевості», п. ci(w)un «земський службовець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тиві́н «оповісник, глашатай»
тиво́н «наглядач, судовий пристав»
тиву́н «тіун; [наглядач Куз; судовий пристав Нед]»
тіву́н «наглядач Куз; повітовий суддя; голова Нед»
тію́н «наглядач»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ціву́н «тіун; [сільський старшина в панському маєтку, який наглядає за роботами]» білоруська
þius «слуга» готська
þéowen «наймичка, служниця» давньоанглійська
dionōn давньоверхньонімецька
dionēn «служити» давньоверхньонімецька
tákti давньоіндійська
tákati «поспішає, рине» давньоіндійська
þjónn «слуга» давньоісландська
ти(в)унъ «слуга; дворецький; особлива посада при князях, боярах і єпископах; службова особа по управлінню міста або місцевості» давньоруська
dienen «тс.» нововерхньонімецька
ci(w)un «земський службовець» польська
*tekti «бігти, текти» праслов’янська
тиу́н «тіун» російська
тивун «суддя нижчої інстанції; прикажчик, управитель» російська
текти́ українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України