ТИВУНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
тіу́н (іст.)(назва ряду службових осіб на Русі XI--XVII ст.: управитель княжим або панським господарством, суддя нижчої категорії тощо)
«[наглядач Куз]»;
старе запозичення з давньоісландської мови;
дісл. þjónn «слуга» споріднене з дангл. þéowen «наймичка, служниця», гот. þius «слуга», двн. dionōn, dionēn «служити», нвн. dienen «тс.», дінд. tákti, tákati «поспішає, рине», псл. *tekti «бігти, текти», укр. текти́;
р. тиу́н «тіун», [тивун] «суддя нижчої інстанції; прикажчик, управитель», бр. ціву́н «тіун; [сільський старшина в панському маєтку, який наглядає за роботами]», др. ти(в)унъ «слуга; дворецький; особлива посада при князях, боярах і єпископах; службова особа по управлінню міста або місцевості», п. ci(w)un «земський службовець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тиві́н
«оповісник, глашатай»
тиво́н
«наглядач, судовий пристав»
тиву́н
«тіун; [наглядач Куз; судовий пристав Нед]»
тіву́н
«наглядач Куз; повітовий суддя; голова Нед»
тію́н
«наглядач»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ціву́н «тіун; [сільський старшина в панському маєтку, який наглядає за роботами]» | білоруська |
þius «слуга» | готська |
þéowen «наймичка, служниця» | давньоанглійська |
dionōn | давньоверхньонімецька |
dionēn «служити» | давньоверхньонімецька |
tákti | давньоіндійська |
tákati «поспішає, рине» | давньоіндійська |
þjónn «слуга» | давньоісландська |
ти(в)унъ «слуга; дворецький; особлива посада при князях, боярах і єпископах; службова особа по управлінню міста або місцевості» | давньоруська |
dienen «тс.» | нововерхньонімецька |
ci(w)un «земський службовець» | польська |
*tekti «бігти, текти» | праслов’янська |
тиу́н «тіун» | російська |
тивун «суддя нижчої інстанції; прикажчик, управитель» | російська |
текти́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України