ТЕНДЕНЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
тенде́нція
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Tendénz, фр. tendance, англ. tendency походять від слат. tendentia «спрямованість, направленість», пов’язаного з лат. tendo, -ere «тягти, натягувати; спрямовувати, направляти», спорідненим з дінд. tanṓti «тягне, натягує», гр. τείνω «натягую», гот. uf-þanjan «розтягувати, витягувати», нвн. dehnen «тягти, розтягувати», псл. teneto, укр. тене́та;
р. болг. тенде́нция, бр. тэндэ́нцыя, п. tendencja, ч. tendence, слц. tendencia, вл. tendenca, м. тенденциjа, схв. тендѐнциjа, слн. tendénca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тенденці́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tendency | англійська |
| тэндэ́нцыя | білоруська |
| тенде́нция | болгарська |
| tendenca | верхньолужицька |
| uf-þanjan «розтягувати, витягувати» | готська |
| τείνω «натягую» | грецька |
| tanṓti «тягне, натягує» | давньоіндійська |
| tendo | латинська |
| tendere «тягти, натягувати; спрямовувати, направляти» | латинська |
| тенденциjа | македонська |
| Tendénz | німецька |
| dehnen «тягти, розтягувати» | нововерхньонімецька |
| tendencja | польська |
| teneto | праслов’янська |
| тенде́нция | російська |
| тендѐнциjа | сербохорватська |
| tendentia «спрямованість, направленість» | середньолатинська |
| tendencia | словацька |
| tendénca | словенська |
| тене́та | українська |
| tendance | французька |
| tendence | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України