ТЕНАР — ЕТИМОЛОГІЯ
те́нор
запозичення з італійської мови;
іт. tenore «тенор» виникло з лат. tenōrem, зн. в. від tenor «безперервний хід, рівномірний рух», букв. «утримування» (голос веде, «тримає» мелодію), пов’язаного з дієсловом teneo, -ēre «тримати»;
р. те́нор, бр. тэ́нар, п. ч. слц. вл. tenor, болг. тено́р, м. тенор, схв. тѐно̄р, слн. tenór;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тена́р
«тенор»
тенара́
«тенором»
тенори́ст
«тенор (співак)»
тенори́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тэ́нар | білоруська |
| тено́р | болгарська |
| tenor | верхньолужицька |
| tenore «тенор» | італійська |
| tenōrem | латинська |
| tenor «безперервний хід, рівномірний рух» | латинська |
| tenēre «тримати» | латинська |
| teneo | латинська |
| тенор | македонська |
| tenor | польська |
| те́нор | російська |
| тѐно̄р | сербохорватська |
| tenor | словацька |
| tenór | словенська |
| tenor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України