ТАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
та́то
псл. tаta з дитячого лепету, паралельне дінд. tatáḥ «тато», tā́tаḥ «тато, син, милий», гр. τέττα, τάτᾱ (клична форма) «батько», лат. tаta «тато», корн. tаt, лит. tė˜tis, tė˜tė, лтс. tētis, tēte «тс.», прус. thetis «дідусь»;
р. бр. та́та, п. слц. нл. tata, tatо, ч. táta, вл. tata, болг. м. та́те, та́тко, схв. та̏та, та́та, слн. táta, tátek, стсл. тата;
Фонетичні та словотвірні варіанти
та
«тс.»
(клична форма)
та́та
«тато»
та́тко
«тато О; священик»
татува́ти
«бути татом, мати дітей»
тату́льо
тату́нь
тату́ньо
тату́ньцьо
тату́няти
«часто вживати слово татуньо»
тату́сь
тату́сьо
тату́ся
тату́хна
тату́хно
та́тц(ь)о
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| та́та | білоруська |
| та́те | болгарська |
| та́тко | болгарська |
| tata | верхньолужицька |
| τέττα | грецька |
| τάτᾱ «батько» | грецька |
| tatáḥ «тато» | давньоіндійська |
| tā́tаḥ «тато, син, милий» | давньоіндійська |
| tаt | корнська |
| tаta «тато» | латинська |
| tētis | латиська |
| tēte «тс.» | латиська |
| tė˜tis | литовська |
| tė˜tė | литовська |
| та́те | македонська |
| та́тко | македонська |
| tata | нижньолужицька |
| tatо | нижньолужицька |
| tata | польська |
| tatо | польська |
| tаta | праслов’янська |
| thetis «дідусь» | прусська |
| та́та | російська |
| та̏та | сербохорватська |
| та́та | сербохорватська |
| tata | словацька |
| tatо | словацька |
| táta | словенська |
| tátek | словенська |
| тата | старослов’янська |
| táta | чеська |
тат «представник народності іранської мовної групи»
пор. дтюрк. уйг. tat «перс; чужоземець, іноплемінник»;
запозичення з тюркських мов;
р. бр. тат;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тат | білоруська |
| tat «перс; чужоземець, іноплемінник» | давньотюркська |
| тат | російська |
| tat «перс; чужоземець, іноплемінник» | уйгурська |
освину́ти «розвиднитися; встати рано, вдосвіта»
псл. svitati, osvitati ‹ *sveitati, *obsveitati «світати», svьnǫti ‹ *svĭtnǫti «розвиднитися», svьtěti ‹ *svĭtěti «світити», пов’язані чергуванням голосних із světъ ‹ *svoit- «світ»;
споріднене з лит. šviẽsti «світити», švitė́ti «блищати», дінд. śvetáḥ «світлий, білий», śvitráḥ «білий», дперс. spiϑra, двн. hwīӡ «тс.», лат. vitrum «скло»;
іє. *k῀ueit- «світити»;
можливо, пов’язане також з псл. květъ «цвіт»;
р. [освену́ть] «розвиднитися», др. освьнути «рано встати, зустріти ранок», освитати «світати, зустрічати світанок», свьнути «розвиднитися», п. świtać «світати», ч. svítati, слц. svitat’, вл. switać «тс.», болг. сѣ́мва «світає», сѣ́мна «розсвіте», м. самне «світає», схв. сва̀нути «розвиднитися», сви̏тати «світати», слн. svítati se «тс.», стсл. освитати «світати», свитати «тс.», свьнѫти «розвиднитися», свьтѣти сѧ «світитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осви́ти
«тс.»
освіну́ти
«розвиднитися; видужати Г; освітити; стати світлим; розвеселитися; прояснитися Ж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сѣ́мва «світає» | болгарська |
| switać «тс.» | верхньолужицька |
| hwīӡ «тс.» | давньоверхньонімецька |
| śvetáḥ «світлий, білий» | давньоіндійська |
| spiϑra | давньоперська |
| освьнути «рано встати, зустріти ранок» | давньоруська |
| *k῀ueit- «світити» | індоєвропейська |
| vitrum «скло» | латинська |
| šviẽsti «світити» | литовська |
| самне «світає» | македонська |
| świtać «світати» | польська |
| svitati | праслов’янська |
| květъ «цвіт» | праслов’янська |
| освену́ть «розвиднитися» | російська |
| сва̀нути «розвиднитися» | сербохорватська |
| svitat' | словацька |
| svítati se «тс.» | словенська |
| освитати «світати» | старослов’янська |
| освитати «світати, зустрічати світанок» | українська |
| свьнути «розвиднитися» | українська |
| сѣ́мна «розсвіте» | українська |
| тати «світати» | українська |
| свитати «тс.» | українська |
| свьнѫти «розвиднитися» | українська |
| свьтѣти сѧ «світитися» | українська |
| svítati | чеська |
| *sveitati | ? |
| *obsveitati «світати» | ? |
| *svĭtnǫti «розвиднитися» | ? |
| *svĭtěti «світити» | ? |
| *svoit- «світ» | ? |
| švitė́ti «блищати» | ? |
| śvitráḥ «білий» | ? |
ота́ти «ослабнути, знесиліти»
очевидно, префіксальне утворення від [та́ти] «падати, опускатися»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| та́ти «падати, опускатися» | ? |
таджи́к
пов’язується також (Еремеев Этнонимы 134) з назвою тат (тюрк. tat) «іранець»;
тур. чаг. таџік «таджик (так називаються перси, що живуть у Середній Азії)» (Радлов III 913) походить від сперс. tāčīk «араб; перс-магометанин», яке зводиться до ар. Тāу «одне з арабських племен на півночі»;
запозичення з тюркських мов;
р. таджи́к, бр. таджы́к, п. Tadżyk, ч. Tádžik, слц. Tadžik, схв. Таџик;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Тāу «одне з арабських племен на півночі» | арабська |
| таджы́к | білоруська |
| Tadżyk | польська |
| таджи́к | російська |
| Таџик | сербохорватська |
| tāčīk «араб; перс-магометанин» | середньоперська |
| Tadžik | словацька |
| таџік «таджик (так називаються перси, що живуть у Середній Азії)» | турецька |
| tat | тюркські |
| тат «іранець» (тюрк. tat) | українська |
| таџік «таджик (так називаються перси, що живуть у Середній Азії)» | чагатайська |
| Tádžik | чеська |
тадь «адже, так Шейк, Нед, ВеУг; отож О»
результат скорочення [та́дьже] «адже» Шейк, що є варіантом [та́дже] «тс.» Шейк, утвореного внаслідок злиття та і адже́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тат
«адже»
тать
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| та́дьже «адже» | українська |
| та́дже «тс.» | українська |
| та | українська |
| адже́ | українська |
Тетя́на (жіноче ім’я)
остаточно не вияснено;
виводиться (Петровский 207; Спр. личн. имен 524) від лат. Tatius «Татій» (ім’я сабінського царя) або від гр. атт. τάττω «установлюю, визначаю»;
р. Татья́на, ст. Татиа́на, бр. Тацця́на, п. Tacjana, ч. Tat’ána, слц. Tatiana, болг. Татя́на, Татия́на, м. Татjана, схв. Тат(и)jана, слн. Tatjana, стсл. Татиaна, Татиaниa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Та́ня
Та́ся
Та́та
Татіа́на
«повелèтельница»
(1627)
Татія́на
Татья́на
Татяна
(1487)
Та́ця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| τάττω «установлюю, визначаю» | аттічний |
| Тацця́на | білоруська |
| Татя́на | болгарська |
| Татия́на | болгарська |
| τάττω «установлюю, визначаю» | грецька |
| Tatius «Татій» (ім’я сабінського царя) | латинська |
| Татjана | македонська |
| Tacjana | польська |
| Татья́на | російська |
| Татиа́на (ст.) | російська |
| Тат(и)jана | сербохорватська |
| Tatiana | словацька |
| Tatjana | словенська |
| Татиaна | старослов’янська |
| Татиaниa | старослов’янська |
| Tat'ána | чеська |
че́рта́ «риса»
псл. *čr̥ta, пов’язане з псл. *čersti (‹ *čert-ti), *čr̥tǫ «різати»;
спорідненe з лит. kirtà «удар», kir̃sti «рубати, бити», kir̃tis «удар», дінд. kṛtíṣ «ніж», kṛ́tā «розколина, тріщина», kártati «ріже», лтс. cìrst «рубати», ав. karǝta- «тс.», алб. geth (‹ *kertō) «стрижу», оск. cortex «кора»;
іє. *ker-t- «різати»;
р. черта́ «риса; [різець]», черти́ть «креслити», бр. чарці́ць «тс.», болг. черта́ «риса», черта́я «креслю», м. црта «риса; (він) креслить», схв. цр̏та «риса», цр̏тати «креслити», слн. čŕta «риса, лінія», čŕtati «креслити», стсл. чрьта «риса, лінія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́черт
«коло»
очерта́ти
«описувати»
о́черти
«риси»
очерто́во
«колом»
о́чертом
«тс.»
про́черть
«прогалина, галявина»
черсти
черта́к
«прикордонний вартовий пост»
черта́стий
черте́ж
«вирубка, цілина; сіножать»
черти́на
«ескіз»
черти́нка
«риска»
че́рти́ця
«дерево з обдертою корою»
черті́ж
«вирубка, цілина; сіножать»
че́ртка
«риска»
черткува́ти
«штрихувати»
черто́ваний
«штрихований»
че́рточка
«вібріон»
(біол.)
черточкува́ти
«пунктувати»
чертува́тися
«малюватися»
черть
«риска, лінія»
черть
«штрих, лінія»
черть
«вигук на позначення удару»
черча́стий
«смугастий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| karǝta- «тс.» | авестійська |
| geth «стрижу» (‹ *kertō) | албанська |
| чарці́ць «тс.» | білоруська |
| черта́ «риса» | болгарська |
| kṛtíṣ «ніж» | давньоіндійська |
| *ker-t- «різати» | індоєвропейська |
| cìrst «рубати» | латиська |
| kirtà «удар» | литовська |
| црта «риса; (він) креслить» | македонська |
| cortex «кора» | оскська |
| *čr̥ta | праслов’янська |
| *čersti (‹ *čert-ti) | праслов’янська |
| черта́ «риса; [різець]» | російська |
| та «риса» | сербохорватська |
| čŕta «риса, лінія»«креслити» | словенська |
| čŕtati «риса, лінія»«креслити» | словенська |
| чрьта «риса, лінія» | старослов’янська |
| черти́ть «креслити» | українська |
| черта́я «креслю» | українська |
| тати «креслити» | українська |
| *čr̥tǫ «різати» | ? |
| kir̃sti «рубати, бити» | ? |
| kir̃tis «удар» | ? |
| kṛ́tā «розколина, тріщина» | ? |
| kártati «ріже» | ? |
хвата́ти «швидко, поривчасто брати, хапати»
у корені давнє чергування: xvatati/xytiti (з первісним значенням «різати, розпорювати»), яке зводиться до іє. *ksūt- ‹ *skūt- від кореня *skēu-;
псл. xvаtati/xvatiti, можливо, з первісним значенням «присвоювати, робити чуже своїм»;
*xv- могло розвинутися із *sv- після префіксів на i, u (Vaillant RES 22, 45);
до форми xvatati реконструюється давніше *xvot-, при цьому припускається x ‹ s (*su̯e- у займенниковому корені – пор. svojü) – ЭССЯ 8, 123;
надійних відповідників поза слов’янськими мовами немає;
при цьому chvátiti (укр. хвата́ти, псл. xvatati) пов’язується не з xytiti, а з xapati (укр. хапа́ти), з фонетичним підсиленням початкового приголосного (x- › xv-), а chvatati зіставляється з kvapiti, звідки укр. ква́пити (Machek ESJČ 210);
є спроби розрізняти чеські дієслова chvátiti «хапати» і chvátati «поспішати» (слц. chvatat’, вл. сhwatać, нл. chwataś);
р. хвата́ть, бр. хвата́ць, др. хватити, хвачу, п. chwatać, ч. chvátatі «хапати», слц. chvátat’ «хватати; поспішати», вл. сhwatać, нл. chwataś, болг. хва́щам, хва́тя «хватаю, ловлю», схв. хва̏тати, хва̏тити, слн. hvátati, hvátam, стсл. хватати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́хват
ви́хватень
«легкий, зручний одяг Я; коржик, спечений нашвидкуруч Мо»
ви́хватка
ви́хватки
«здобне печиво»
захва́т
захва́тич
захватни́й
наза́хва́т
напо́хваті
наро́зхват
нахвата́тися
недо́хва́т
незахва́т
«пропуск у косінні»
обхва́т
отхвати́тись
о́фат
охва́т
о́хват
«хвороба коней, спричинена обгодуванням або опоєм»
о́хва́т
охвати́лно
охва́тки
«рогач»
перехва́т
перехвати́ти
перехва́тка
пере́хватний
пере́хватно
підхва́т
підхва́тистий
підхва́тчик
подхва́тка
по́хва́т
похва́тань
по́хваткий
по́хватний
по́хватом
по́хватцем
при́хват
при́хватком
про́фатень
«елемент гри у вивертень»
прохватня́
спо́хвату
спо́хвачу
схват
схва́тка
ухва́т
«хапуга»
у́хват
«рогач»
фата́ти
фа́тка
«знаряддя ловити рибу, здебільшого коропів, щук узимку»
фа́тушник
«рибалка, що ловить рибу фаткою взимку»
хвата́льний
хватани́на
«хапанина»
хва́танка
«гра в піжмурки»
хвата́ч
хва́тка
«прийом, спосіб; [рибальська сітка] Шейк»
хва́тки́
«рогачі»
хватки́й
хватко́м
хвато́к
«наспіх, нашвидкуруч»
хвату́н
хвать
хватькома́
хва́цтво
хвіть
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвата́ць | білоруська |
| хва́щам | болгарська |
| сhwatać | верхньолужицька |
| хватити | давньоруська |
| *ksūt- | індоєвропейська |
| chwataś | нижньолужицька |
| chwatać | польська |
| xvаtati/xvatiti | праслов’янська |
| хвата́ть | російська |
| тати | сербохорватська |
| chvátat' «хватати; поспішати» | словацька |
| hvátati | словенська |
| hvátam | словенська |
| хватати | старослов’янська |
| ква́пити | українська |
| хвачу | українська |
| хва́тя «хватаю, ловлю» | українська |
| тити | українська |
| chvátatі «хапати» | чеська |
| значенням «присвоювати, робити чуже своїм» | ? |
| *xv- | ? |
| u | ? |
| *xvot- | ? |
| xvatati | ? |
| chvátiti «хапати» | ? |
| chvátati «поспішати» (слц. chvatat’, вл. сhwatać, нл. chwataś) | ? |
хита́ти «колихати, гойдати»
зближення з лит. gáuti «хапати», лтс. gūt (псл. *gū-tā-jō Machek ESJČ 212) є помилковим;
чергуванням пов’язане з xvatati «хапати» (ЭССЯ 8, 160);
псл. xytati;
р. [хита́ть], бр. хіста́ць, [хіта́ць], п. [chytać się] «хитатися», ч. chуtati «хапати; ловити», слц. chytat’ «хапати; торкати», вл. chytać «кидати; метати», нл. chytaś «тс.», болг. [хи́там] «турбуватися, піклуватися», м. ита «поспішати», схв. хи̏тати «тс., [хапати]», слн. hítatі «красти; кидати, метати», hítatі sе «боротися; поспішати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
непохи́тний
по́хит
«хитання»
похи́тний
похи́тувати
похиту́ні
похиту́сі
схитну́тися
хистки́й
хи́та
хитави́ця
хита́льний
хитва́нний
«хисткий»
хитки́й
хитли́вий
хитля́вий
хи́тлянець
«вітрогон, баламут»
хитля́нство
«легковажність»
хитни́й
хиту́н
«маятник»
хиту́ні
хиту́сеньки
хиту́сі
хить
хитю́
хитю́чий
хицьки́й
«хисткий»
хіт
«колиска, гойдалка»
хі́талка
«гойдалка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хіста́ць | білоруська |
| хи́там «турбуватися, піклуватися» | болгарська |
| chytać «кидати; метати» | верхньолужицька |
| gūt (псл. *gū-tā-jō Machek ESJČ 212) | латиська |
| gáuti «хапати» | литовська |
| ита «поспішати» | македонська |
| chytaś «тс.» | нижньолужицька |
| chytać się «хитатися» | польська |
| xytati | праслов’янська |
| хита́ть | російська |
| тати «тс., [хапати]» | сербохорватська |
| chytat' «хапати; торкати» | словацька |
| hítatі «красти; кидати, метати»«боротися; поспішати» | словенська |
| hítatі sе «красти; кидати, метати»«боротися; поспішати» | словенська |
| хіта́ць | українська |
| chуtati «хапати; ловити» | чеська |
| xvatati «хапати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України