ТАРО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
та́ра
запозичено з італійської мови через німецьку (нім. Tára «тара; упаковка; вага пакувального матеріалу»);
іт. tara «тара; знижка, відрахування» походить від ар. ṭarḥ «знижка, відрахування», пов’язаного з дієсловом ṭáraḥa «він відсунув, відклав»;
зважаючи на початковий наголос, слід визнати помилковим припуення (Mikl. TE1 ІІ 170) про запозичення з турецької мови;
р. бр. та́ра, п. слц. tara, ч. слн. tára, болг. та́ра, да́ра, м. дара, схв. та̏ра, да̏ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тарува́льний
тарува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ṭarḥ «знижка, відрахування» | арабська |
| ṭáraḥa «він відсунув, відклав» | арабська |
| та́ра | білоруська |
| та́ра | болгарська |
| да́ра | болгарська |
| tara «тара; знижка, відрахування» | італійська |
| дара | македонська |
| tara | польська |
| та́ра | російська |
| та̏ра | сербохорватська |
| да̏ра | сербохорватська |
| tara | словацька |
| tára | словенська |
| tára | чеська |
тара́х
звуконаслідувальне утворення, паралельне до торо́х, трах;
р. тарара́х «тарах, тарарах», тарахте́ть «торохтіти», бр. [тарара́х] (вигук, що передає звуки барабана або чогось подібного), тарахце́ць «торохтіти», п. [tarachnąć] «сильно вдарити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тарара́х
тара́скавка
«рід тріскачки»
тара́скалка
тара́скало
«тс.»
тараскота́ти
«стукати, шуміти»
тара́хкалка
«тс.; сорт яблук Me»
тара́хкало
тарахкани́на
«посилений стукіт»
тара́хкати
тара́хкіт
тарахкотани́на
«тс.»
тарахкота́ти
тарахкоті́лка
«поганий візок»
тарахкоті́ти
тарахкотня́
тарахко́тнява
«тарахкотня»
тара́хта
«дерев’яний предмет, який видає звуки при русі»
тарахта́ти
«тарахкати»
тарахті́ти
«стукати; торохтіти»
тарахту́ля
тарахту́н
«старий віз; базіка»
тарахту́ха
«базіка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тарара́х (вигук, що передає звуки барабана або чогось подібного) | білоруська |
| тарахце́ць «торохтіти» | білоруська |
| tarachnąć «сильно вдарити» | польська |
| тарара́х «тарах, тарарах» | російська |
| тарахте́ть «торохтіти» | російська |
| торо́х | українська |
| трах | українська |
тарада́нка «легковажна пісенька»
результат злиття звуконаслідувальних основ тара- (пор. [таракати] «балакати», тарато́рити) і [да́на] (рефрен у піснях);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тара (пор. [таракати] «балакати», тарато́рити)(рефрен у піснях) | українська |
| таракати | українська |
| тарато́рити | українська |
| да́на | українська |
тара́хкавець «гримуча змія, Crotalus durissus» (зоол.)
пор. назву гриму́ча змія́;
назва зумовлена тим, що ця змія має на кінці хвоста рогові кільця, які видають своєрідне торохтіння при русі;
похідне утворення від тара́хкати, тара́х;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тарахавець
«порода гадюк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тара́хкати | українська |
| тара́х | українська |
торо́х (виг.)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до тара́х;
р. [торохте́ть] «грюкати, стукати», [торо́хнуть] «сильно вдарити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
то́рох
«стук, грюкіт»
торо́хати
торо́хкавка
«тарахкало»
торо́хкало
торо́хкати
торохкітли́вий
торохкота́ти
торохкоті́йка
«балакуха»
торохкоті́ти
торохкотли́вий
торохкотня́
торохкотю́чий
торохне́ча
торо́хнути(ся)
торо́хнява
торохта́
«плітки»
торо́хтайло
«базіка»
торохте́ло
«дерев’яний дзвіночок на шиї корови»
торохті́й
торохті́лка
«дитяча іграшка, [балакуха Чаб; (орн.) сорока Дейн]»
торохті́ло
«тс.»
торохті́ти
торохтли́вий
торохту́н
«дитяча іграшка; балакун»
торохту́ха
«балакуха Чаб; (ент.) муха зелена Дейн»
торохту́шка
«дитяча іграшка; балакуха»
торохтьо́лка
«балакуха»
торохтю́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| торохте́ть «грюкати, стукати» | російська |
| торо́хнуть «сильно вдарити» | російська |
| тара́х | українська |
чара́х «вигук, що імітує звук тяжкого удару»
звуконаслідувальні утворення, аналогічні до тара́х, тара́хнути, шара́х, шара́хнути (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чарахну́ти
«вдарити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тара́х | ? |
| тара́хнути | ? |
| шара́х | ? |
| шара́хнути | ? |
хи́трий «який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами; підступний, лукавий»
за іншим поглядом (Machek ZfSl 1, 1956, 35–36), припускалася спорідненість з лит. gùdras, gudrùs «хитрий, розумний», лтс. gudrs «тс.» і далі з хет. kutru- «свідок» (Machek ESJČ 212);
семантичний розвиток відбувся в напрямку «спритний» → «умілий» → «лукавий»;
утворене від xytati, xytiti за допомогою суфікса -rъ, як bъd-rъ «бадьорий, жвавий» від bъdě-ti «пильнувати, не спати»;
псл. xytrъ;
р. хи́трый, бр. хі́тры, др. хытрый, хитрый, п. chytry, ч. слц. chytró, вл. chětry «швидкий, меткий», нл. chytšy «хитрий», болг. хи́тър, схв. хи̏тар, хи̏трен «швидкий», слн. hítеr «тс.», стсл. хытрьць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перехитри́ти
прехи́трий
хитре́зний
хитрецъ
«художник, ремісник»
(1627)
хитре́ць
хи́трик
«хитрун»
хитри́нка
хи́триця
хитро́во
«хитро»
хи́трость
«ремесло»
(1627)
хи́трощі
хитрува́тий
хитру́га
хитру́н
хитру́нство
хитруньки́
«хитрощі»
хитру́ха
хитрю́га
хитрюга́н
хитрю́к
хитрю́щий
хитрячо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хі́тры | білоруська |
| хи́тър | болгарська |
| chětry «швидкий, меткий» | верхньолужицька |
| хытрый | давньоруська |
| gudrs «тс.» | латиська |
| gùdras | литовська |
| chytšy «хитрий» | нижньолужицька |
| chytry | польська |
| xytrъ | праслов’янська |
| хи́трый | російська |
| тар | сербохорватська |
| chytró | словацька |
| hítеr «тс.» | словенська |
| хытрьць | старослов’янська |
| хитрый | українська |
| трен «швидкий» | українська |
| kutru- «свідок» | хетська |
| chytró | чеська |
| gudrùs «хитрий, розумний» | ? |
| напрямку «спритний» | ? |
| -rъ | ? |
| bъd-rъ «бадьорий, жвавий» | ? |
| bъdě-ti «пильнувати, не спати» | ? |
хроно́метр «точний переносний годинник»
запозичення із західноєвропейських мов (н. Сhronometer, фр. chronomètre, англ. chronometer), де слово утворено з компонентів chrono- від гр. χρόνος «час» і -metr від гр. μέτρον «мірило, міра»;
р. хроно́метр, бр. храно́метр, п. ч. chronometr, слц. chronometer, болг. хрономе́тър, м. хрономе́тор, схв. хро̀номе̄тар, хро̀номе̄тер, слн. krоnomåtаr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хронометра́ж
хронометражи́ст
хронометри́чний
хрономе́трія
хронометрува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| храно́метр | білоруська |
| хрономе́тър | болгарська |
| χρόνος «час» | грецька |
| μέτρον «мірило, міра» | грецька |
| хрономе́тор | македонська |
| chronometr | польська |
| хроно́метр | російська |
| тар | сербохорватська |
| chronometer | словацька |
| krоnomåtаr | словенська |
| тер | українська |
| chronometr | чеська |
| chrono- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України