ТАРАХКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
тара́х
звуконаслідувальне утворення, паралельне до торо́х, трах;
р. тарара́х «тарах, тарарах», тарахте́ть «торохтіти», бр. [тарара́х] (вигук, що передає звуки барабана або чогось подібного), тарахце́ць «торохтіти», п. [tarachnąć] «сильно вдарити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тарара́х
тара́скавка
«рід тріскачки»
тара́скалка
тара́скало
«тс.»
тараскота́ти
«стукати, шуміти»
тара́хкалка
«тс.; сорт яблук Me»
тара́хкало
тарахкани́на
«посилений стукіт»
тара́хкати
тара́хкіт
тарахкотани́на
«тс.»
тарахкота́ти
тарахкоті́лка
«поганий візок»
тарахкоті́ти
тарахкотня́
тарахко́тнява
«тарахкотня»
тара́хта
«дерев’яний предмет, який видає звуки при русі»
тарахта́ти
«тарахкати»
тарахті́ти
«стукати; торохтіти»
тарахту́ля
тарахту́н
«старий віз; базіка»
тарахту́ха
«базіка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тарара́х (вигук, що передає звуки барабана або чогось подібного) | білоруська |
| тарахце́ць «торохтіти» | білоруська |
| tarachnąć «сильно вдарити» | польська |
| тарара́х «тарах, тарарах» | російська |
| тарахте́ть «торохтіти» | російська |
| торо́х | українська |
| трах | українська |
тара́хкавець «гримуча змія, Crotalus durissus» (зоол.)
похідне утворення від тара́хкати, тара́х;
назва зумовлена тим, що ця змія має на кінці хвоста рогові кільця, які видають своєрідне торохтіння при русі;
пор. назву гриму́ча змія́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тарахавець
«порода гадюк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тара́хкати | українська |
| тара́х | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України