ТАНІН — ЕТИМОЛОГІЯ
тані́н «дубильна речовина»
запозичення з французької мови;
фр. tanin, tannin «тс.» утворене від tan «дубильна кора», що розвинулося із слат. tannum «тс.» кельтського походження (пор. брет. tann «дуб»);
р. тани́н, танни́н, бр. тані́н, п. tanina, ч. tanin, слц. tanín, болг. тани́н, м. танин, схв. та̀нӣн, слн. tanín;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тані́н | білоруська |
| тани́н | болгарська |
| tann | бретонська |
| танин | македонська |
| tanina | польська |
| тани́н | російська |
| танни́н | російська |
| та̀нӣн | сербохорватська |
| tannum «тс.» | середньолатинська |
| tanín | словацька |
| tanín | словенська |
| tanin | французька |
| tannin «тс.» | французька |
| tan «дубильна кора» | французька |
| tanin | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України