Т — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

гойт (вигук, яким нацьковують собак)

очевидно, утворене з вигуку гой з приєднаним до нього елементом -т неясного походження, можливо, зредукованого з вигукової підсильної частки та (пор. п. hojta-hoj);

р. гого (гогого) «крик мисливців при цькуванні зайця», п. hoho (hohohoho) «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
hoho «тс.» (hohohoho)	польська
гого «крик мисливців при цькуванні зайця» (гогого)	російська
гой	?
т	?
та (пор. п. hojta-hoj)	?

озокери́т «гірський віск»

запозичення з німецької мови;

н. Ozokerít «гірський віск» створено в 1833 р. Е. Ф. Глокером з основ гр. ἄζω «пахну» іκηρός «віск» за допомогою суфікса -it;

р. болг. озокери́т, бр. азакеры́т, п. ozokeryt, ч. слц. ozokerit, схв. озокѐрӣт;

Фонетичні та словотвірні варіанти

озокери́тник

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
азакеры́т	білоруська
озокери́т	болгарська
ἄζω «пахну»	грецька
Ozokerít «гірський віск»	німецька
ozokeryt	польська
Глокером	російська
озокери́т	російська
т	сербохорватська
ozokerit	словацька
ozokerit	чеська
Глокером	?
Глокером	?
-it	?

очере́т «Phragmites Trin.» (бот.)

допускається також зв’язок з іє. *ker(t)- «крутити, сукати, вити»;

псл. *čertъ, пов’язане, очевидно, з *č^ьr̥tǫ, *čersti «різати, дряпати гострим предметом», іє. *ker- «різати» з огляду на гостре листя рослини;

р. [о́чере́т, чере́т], бр. чаро́т, п. oczeret (з укр.), схв. чре̏т (цре̏т) «лісова драговина, болотяний простір», слн. čréta «болотяна місцевість, очерет»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

очерети́на

очереті́вка «очеретянка, Acrocephalus Naumann» (орн.)

очере́тниця «очеретянка; кропив’янка, Sylvia arundinacea» (орн.)

очеретува́тий «порослий очеретом»

очере́тяний

очеретя́ни́к «чорт, що живе в очереті»

очеретя́нка «(орн.) Acrocephalus; [(бот.) канаркова трава, Phalaris arundinacea L. Mak; заболочена низина; заросле болото Ч]»

чаратянка «очеретянка» (орн.)

чере́т «очерет»

черти́на «очеретина»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чаро́т	білоруська
*ker(t)- «крутити, сукати, вити»	індоєвропейська
*ker- «різати»	індоєвропейська
oczeret (з укр.)	польська
*čertъ	праслов’янська
о́чере́т	російська
т «лісова драговина, болотяний простір» (цре̏т)	сербохорватська
čréta «болотяна місцевість, очерет»	словенська
чере́т	українська
*č	?
*čersti «різати, дряпати гострим предметом»	?

факульте́т

запозичення з німецької мови;

н. Fakultät походить від лат. facultās, род. в. facultātis «можливість, спроможність, здатність», пов’язаного з facilis «легкий, зручний, готовий», похідним від facio «роблю»;

термін facultās є, очевидно, калькою гр. δύναμις «сила; галузь знання»;

р. факульте́т, бр. факультэ́т, п. fakultet, ч. слц. вл. fakulta, болг. м. факулте́т, схв. факу̀лте̄т, слн. fakultéta;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
факультэ́т	білоруська
факулте́т	болгарська
fakulta	верхньолужицька
δύναμις «сила; галузь знання»	грецька
facultās	латинська
facultātis «можливість, спроможність, здатність» род. в.	латинська
facilis «легкий, зручний, готовий»	латинська
facio «роблю»	латинська
facultās	латинська
факулте́т	македонська
Fakultät	німецька
fakultet	польська
факульте́т	російська
т	сербохорватська
fakulta	словацька
fakultéta	словенська
fakulta	чеська

сніть «сажка, Ustilago (Pers.) Rouss. (Uredo segetum L.)» (бот.)

у такому разі назва могла бути зумовлена подібністю зовнішнього вигляду рослин, уражених грибками, до головні, обгорілого поліна (пор. інші назви цієї грибкової хвороби злаків: укр. са́жка, р. головня́, бр. са́жа, схв. га́ра, [гар, гареж, гарежина, гарка], слн. ožíg, pálež, нвн. Brand);

менш обґрунтовані зближення з дангл. gnīdan «терти» (‹ іє. *gneid(h)- «тс., роздирати») (Kořínek LF 61, 49), зіставлення з псл. *gniti «гнити, тліти» (Skok III 297–298), пов’язання з псл. snětь «колода, обрубок» (Schuster-Šewc 1326–1327);

здебільшого пов’язується з ч. nítiti «запалювати, палити», слц. nietit’ «розпалювати», п. niecić «тс., роздмухувати», схв. ст. унитити «запалити (вогонь)», слн. nétiti «роздмухувати (вогонь)», псл. *gnětiti «запалювати, розпалювати» (укр. гніти́ти) і припускається розвиток семантики «розпалити (вогонь)» – «обпалена дровина, головня» – «сажка, [головня]»;

псл. snětъ (snětь) «сажка»;

бр. [смятый] «сажка», [смяце́й, смяця́й, сніцей, сніт, заснет] «тс.», п. śnieć «зона, сажка», ч. snet’, [snět] «тс.», snětivó «уражений сажкою», слц. snet’ «вид грибів, що живуть як паразити на вищих рослинах, Hemibasidiales», вл. sněć «сажка», [smjeć], нл. sněś «тс.», болг. заст. сне́тей «сажка на житі», схв. [сни̏jет] «сажка на збіжжі», [снит], сне̑т «тс.», [(тврда) снет] «ріжки, Claviceps purpurea L.», [(прашната) снет] «сажка вівса», снèтљив «уражений сажкою», слн. snét «сажка», [smetljäj] «тс.», стсл. снѣтовъ «паршивий, покритий паршею»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

за́сніт «сажка; зіпсованість, хиріння, кволість Ж»

засні́та «зіпсованість, хиріння, кволість»

засніти́ти(ся) «хиріти, гинути від сажки Ж; покритися сажкою; зароджуватися; закупорюватися гноєм (про рану)»

за́сніток «зародок; нівечення, загибель Ж»

засні́ченє «тс.»

засні́чуватися «тс.»

о́снідок «сажка»

присніти́тися «запліснявіти, покритися іржею»

сніт

сніта́

сніти́й

сніти́стий «із сажкою (про хліб)»

сніти́тися «покриватися сажкою (про колосся); пліснявіти»

сні́тиці (мн.)

сні́тиця

сніті́й «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
смятый «сажка»	білоруська
сне́тей «сажка на житі»	болгарська
sněć «сажка»	верхньолужицька
gnīdan «терти» (‹ іє. *gneid(h)	давньоанглійська
sněś «тс.»	нижньолужицька
niecić «тс., роздмухувати»	польська
śnieć «зона, сажка»	польська
*gniti «гнити, тліти»	праслов’янська
snětь «колода, обрубок»	праслов’янська
gnětiti «запалювати, розпалювати» (укр. гніти́ти*)	праслов’янська
snětъ «сажка» (snětь)	праслов’янська
унитити «запалити (вогонь)»	сербохорватська
jет «сажка на збіжжі»	сербохорватська
nietit' «розпалювати»	словацька
snet' «вид грибів, що живуть як паразити на вищих рослинах, Hemibasidiales»	словацька
nétiti «роздмухувати (вогонь)»	словенська
snét «сажка»	словенська
снѣтовъ «паршивий, покритий паршею»	старослов’янська
смяце́й	українська
смяця́й	українська
сніцей	українська
сніт	українська
заснет «тс.»	українська
snět «тс.»«уражений сажкою»	українська
snětivó «тс.»«уражений сажкою»	українська
smjeć	українська
снит	українська
т «тс.»	українська
тврда «ріжки, Claviceps purpurea L.» ()	українська
прашната «сажка вівса» ()	українська
снèтљив «уражений сажкою»	українська
smetljäj «тс.»	українська
nítiti «запалювати, палити»	чеська
snet'	чеська
унитити «запалити (вогонь)»	?
сне́тей «сажка на житі»	?

со́ти «стільник»

недостатньо об´рунтовані пов’язання з дінд. sátaḥ «посудина» (Meillet Études 302), з лит. siū́ti «шити», псл. šiti (Osthoff Parerga I 23; Младенов 624), з лит. sémti «черпати, набирати» (Lidén Studien 37–38);

сумнівне виведення від сл. *sojiti «колоти» (Moszyński PZJP 216), як і зближення з псл. sъpǫ, suti «сипати» (Mikkola Ursl. Gr. III 25);

реконструюється також *sъpto-, як пов’язане чергуванням голосних із *svepetъ, п. ст. świepiet «борть», świepiot «тс.», ч. [svapato] «вулик», др. свепетъ «мед диких бджіл» (Machek LF 55, 150);

найімовірнішим є зв’язок з др. сыта «вода, підсолоджена медом; зварений мед», р. ст. сыта «тс.», укр. сита́ «вода, підсолоджена медом, або медовий відвар на воді»;

переконливої етимології не має;

псл. sъtъ «тс.»;

р. со́ты, сот (одн.), бр. со́ты, др. сътъ, сотъ (одн.), съты (мн.), болг. сът, м. сот, схв. са̑т, саће (зб.), слн. sát, [sęˇt], стсл. сътъ «віск, стільник»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сот «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
со́ты	білоруська
сът	болгарська
sátaḥ «посудина»	давньоіндійська
свепетъ «мед диких бджіл»	давньоруська
сыта «вода, підсолоджена медом; зварений мед»	давньоруська
сътъ	давньоруська
siū́ti «шити»	литовська
sémti «черпати, набирати»	литовська
сот	македонська
świepiet «борть»	польська
šiti	праслов’янська
sъpǫ	праслов’янська
sъtъ «тс.»	праслов’янська
сыта «тс.»	російська
со́ты	російська
т	сербохорватська
*sojiti «колоти»	слов’янські
sát	словенська
сътъ «віск, стільник»	старослов’янська
сита́ «вода, підсолоджена медом, або медовий відвар на воді»	українська
сот (одн.)	українська
сотъ (одн.)	українська
съты (мн.)	українська
саће (зб.)	українська
sęˇt	українська
svapato «вулик»	чеська
suti «сипати»	?
*sъpto-	?
*svepetъ	?
świepiet «борть»	?
świepiot «тс.»	?
сыта «тс.»	?

пріорите́т «першість; переважне право»

запозичення з німецької мови;

нім. Priorіtät «пріоритет» походить від слат. prioritas (род. в. prioritatis) «першість», похідного від лат. prior «перший»;

р. болг. м. приорите́т, бр. прыярытэ́т, п. priorytet, ч. слц. вл. priorita, схв. приорѝте̄т, слн. prioritéta;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прыярытэ́т	білоруська
приорите́т	болгарська
priorita	верхньолужицька
prior «перший»	латинська
приорите́т	македонська
Priorіtät «пріоритет»	німецька
priorytet	польська
приорите́т	російська
т	сербохорватська
prioritas «першість» (род. в. prioritatis)	середньолатинська
priorita	словацька
prioritéta	словенська
priorita	чеська

щит «ручний предмет у давньому спорядженні воїна для запобігання ударів холодною зброєю; [гребінь стріхи на хаті; трикутний бік даху; вершок рослини Г; фронтон ЛЖит]»

є думка (Brückner 546) про запозичення прус. staіtan «щит» з польської мови;

сумнівним є пов’язання з дінд. kheṭa «щит», як і припущення про неіндоєвропейське походження слова (Machek ESJČ 627);

недостатньо обґрунтовані припущення (Шахматов AfSlPh 33, 92; Lehr-Spławiński RSl 18, 6) про кельтське походження слова;

зіставлення з гот. skildus «щит» (Брандт РФВ 24, 193; Machek ESJČ 627), хоч у принципі можливе (Трубачев Этимология 1968, 250), потребує додаткової аргументації;

пов’язується з іє. *skei- «ділити, відмежовувати», *(s)kē˘i̯- «відділяти, краяти»;

псл. ščіtъ (‹ *skei̯-t-);

споріднене з лит. skiẽtas «перекладина на бороні, бердо», лтс. šķiets «бердо», šķieta «грудна кістка в гусей», прус. scaytan «щит», ірл. scīath, кімр. ysgwyd, лат. scūtum (‹ *skeu-t-) «тс.»;

р. щит «щит (у прямому й переносному розуміннях)», бр. шчыт «щит; (архіт.) шпиль», др. щитъ «щит; захист», п. szczyt «верховина; ст. щит», ч. štít «щит», слц. štít «щит; вивіска; фронтон; верховина (гори)», вл. škit «щит; охорона, захист», нл. šćít «щит; захист; протекція», болг. щит «щит; (перен.) захист; [рухома частина в кузові воза]», м. штит «щит; (перен.) захист», схв. шти̑т «щит; абажур; козирок; парасолька», слн. ščít «щит», стсл. штитъ «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

защи́та «оборона, захист»

защити́ти «оборонити, захистити»

за́щи́ток «захист від вітру, захисток (у вигляді паркану або живоплоту)»

общи́тити «захистити»

щите́чниця «вид блощиці, Tetyra» (ент.)

щи́тик «частина тіла комахи; [покриття замка з отвором для ключа] Нед»

щити́ти «захищати»

щити́ще «стрімкий гірський хребет»

щиті́вка «Diaspidida» (ент.)

щиткови́й

щитни́й «затишний, безпечний; щільний»

щи́тник «Pentatomida; майстер, що виготовляє щити» (ент.)

щитова́ти «покривати, утворюючи гострий край, виступ»

щитови́й

щи́тчик «щитоноска Cassida L.» (ент.)

щіто́к «сідало, край горища, де сідають кури»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
шчыт «щит; (архіт.) шпиль»	білоруська
щит «щит; (перен.) захист; [рухома частина в кузові воза]»	болгарська
škit «щит; охорона, захист»	верхньолужицька
skildus «щит»	готська
kheṭa «щит»	давньоіндійська
щитъ «щит; захист»	давньоруська
*skei- «ділити, відмежовувати»	індоєвропейська
scīath	ірландська
ysgwyd	кімрська
scūtum «тс.» (‹ *skeu-t-)	латинська
šķiets «бердо»	латиська
skiẽtas «перекладина на бороні, бердо»	литовська
штит «щит; (перен.) захист»	македонська
šćít «щит; захист; протекція»	нижньолужицька
szczyt «верховина; ст. щит»	польська
ščіtъ (‹ *skei̯-t-)	праслов’янська
staіtan «щит»	прусська
scaytan «щит»	прусська
щит «щит (у прямому й переносному розуміннях)»	російська
т «щит; абажур; козирок; парасолька»	сербохорватська
štít «щит; вивіска; фронтон; верховина (гори)»	словацька
ščít «щит»	словенська
штитъ «тс.»	старослов’янська
štít «щит»	чеська
*(s)kē˘i̯- «відділяти, краяти»	?
šķieta «грудна кістка в гусей»	?

чверть «четверта частина»

розвинулося з псл. *četv^ьr̥tь/čьtv^ьr̥tь, утвореного від *četvr̥tъ, з якого походить укр. четве́ртий;

р. че́тверть «чверть», бр. чвэрць, др. четвьрть, п. ćwierć, ч. čtvrt, слц. štvrt’, болг. че́твърт, м. четврт, схв. че̏твр̄т, слн. četŕt;

Фонетичні та словотвірні варіанти

почві́рний «четвертний»

чве́ртень «квадрант» (мат.)

чверті́вка «посудина на чверть відра»

чве́ртка

чверткува́ти

чвертни́к «чвертівка»

чвертува́ти

чверту́ха «чвертка»

чверть

чві́рка «четвірка»

чві́ртка «тс.»

че́тверть «старовинна міра довжини; старовинна міра сипких тіл»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чвэрць	білоруська
че́твърт	болгарська
четвьрть	давньоруська
четврт	македонська
ćwierć	польська
*četv	праслов’янська
че́тверть «чверть»	російська
т	сербохорватська
štvrt'	словацька
četŕt	словенська
четве́ртий	українська
čtvrt	чеська
*četvr̥tъ	?

чи́та́вий «великий; порядний; добрий Г, Нед; сильний, здоровий; цілий, непошкоджений; розумний; спритний; докладний; точний; (у виразі чи́тава вісь) корінна вісь Нед»

припущення про зв’язок із псл. čіsti «рахувати, цінувати» (Младенов 686; Mikl. EW 38) менш вірогідне;

утворене від čitъ «тс.», що зіставляється з лит. kíetas «твердий, жорсткий; тупий; крутий», лтс. ciêts «твердий, жорсткий»;

псл. čitavъ(jь) «цілий, непошкоджений»;

р. [чи́тий] «твердий», болг. м. чи́тав «цілий, непошкоджений», схв. чи̏тав, чи̏т «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чи́тав «цілий, непошкоджений»	болгарська
ciêts «твердий, жорсткий»	латиська
kíetas «твердий, жорсткий; тупий; крутий»	литовська
чи́тав «цілий, непошкоджений»	македонська
čіsti «рахувати, цінувати»	праслов’янська
čitavъ(jь) «цілий, непошкоджений»	праслов’янська
чи́тий «твердий»	російська
тав	сербохорватська
т «тс.»	українська
čitъ «тс.»	?

хи́рий «такий, що ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний, худий»

псл. xyrъ;

пов’язане ступенем чергування (ŭ : ū) із xvorъ, з якого походить укр. хво́рий;

припускалася також контамінація x(v)or- і xyl- «хилий» (Черных II 340);

р. [хирь] «хвороба», [хи́рый], хире́ть, бр. [хі́ры], хірэ́ць, п. chyrek «хворовита людина», [chyra] «хвороба», нл. chyrny «хворобливий», полаб. chöry, болг. хире́я «хворію», схв. чак. [захире̏т], слн. hírati «хиріти»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хире́нний

хи́рі́ти

хи́рла́ти

хирли́вий

хи́рлі́ти

хи́рля́вий

хирля́к

хи́рля́ти

хирлячи́сько

хи́рни́й

хирня́к

хи́ря

хиря́чка «хвороба»

хі́ра «тс.»

хірлий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хі́ры	білоруська
хире́я «хворію»	болгарська
chyrny «хворобливий»	нижньолужицька
chöry	полабська
chyrek «хворовита людина»	польська
xyrъ	праслов’янська
хирь «хвороба»	російська
т	сербохорватська
hírati «хиріти»	словенська
хво́рий	українська
хи́рый	українська
хире́ть	українська
хірэ́ць	українська
chyra «хвороба»	українська
xyl- «хилий»	?
т	?

хорва́т

зокрема, не переконливі зближення з лит. šarvúotas «одягнений у панцир», šárvas «панцир» (Потебня РФВ 1, 91; Brückner 176, KZ 51, 237), з ір. hu- «гарний» і ravah- «простір; воля» (Соболевский ИОРЯС 26, 9), з гр. ϰαρπάϑης ὄρος «Карпати» (Perwolf AfSlPh 7, 625; Погодин ИОРЯС 4, 1509–1510), з іє. *kher- «різати», дінд. kharas «твердий; гострий», з псл. *xorbrъ «хоробрий» (Ильинский JФ 3, 1922–1923, 26–27) та ін;

інші етимології, де наводяться балтійські, германські та інші паралелі, сумнівні з огляду на міграцію хорватів зі сходу на захід, а не навпаки;

псл. xъrvatъ (давня назва слов’янського племені);

найвірогідніше, пов’язане зі скіф. *harva(n)t «жіночий, такий, де багато жінок» (Mоszyński PZJP 148), що є суфіксальним утворенням від кореня *har- «жінка» (у надазовському ареалі, де первісно жили хорвати, існували міцні традиції матріархату);

у такому разі етимологія псл. xъrvаtъ тотожна етимології етноніма sarmatъ (початкові s- i x- відбивають зв’язок з індоарійським та іранським джерелами) (ЭССЯ 8, 149–152);

р. хорва́т, бр. харва́т, п. вл. Chorwat, ч. слц. Chorvát, болг. хърва́тин, м. хрват, схв. хр̀ва̄т, слн. hrvàt, цсл. хръватинъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Хорва́тія

Хорва́тщина

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
харва́т	білоруська
хърва́тин	болгарська
Chorwat	верхньолужицька
ϰαρπάϑης ὄρος «Карпати»	грецька
kharas «твердий; гострий»	давньоіндійська
*kher- «різати»	індоєвропейська
hu- «гарний»	іранські
šarvúotas «одягнений у панцир»	литовська
хрват	македонська
Chorwat	польська
*xorbrъ «хоробрий»	праслов’янська
xъrvatъ (давня назва слов’янського племені)	праслов’янська
xъrvаtъ тотожна етимології етноніма sarmatъ (початкові s- i x- відбивають зв’язок з індоарійським та іранським джерелами)(ЭССЯ 8, 149--152)	праслов’янська
хорва́т	російська
т	сербохорватська
Chorvát	словацька
hrvàt	словенська
хръватинъ	церковнослов’янська
Chorvát	чеська
šárvas «панцир»	?
ravah- «простір; воля»	?
*harva(n)t «жіночий, такий, де багато жінок»	?
*har- «жінка» (у надазовському ареалі, де первісно жили хорвати, існували міцні традиції матріархату)	?

хорт «мисливський собака»

псл. *х^ъr̥tъ;

достовірної етимології не має;

пояснювалося як первісна назва тварини за мастю: споріднене з лит. sar̃tas «світло-гнідий, жовтуватий (про коня)» (Трубачев ВСЯ 2, 38–41; Фасмер–Трубачев IV 268);

пов’язувалося з іє. *kher- «різати, рубати», тобто псл. *x^ъr̥tъ означало собаку з короткою шерстю на відміну від кудлатого пса (псл. pьsъ) (Ильинский РФВ 69/1, 12–14; ИОРЯС 20/4, 144);

існують припущення про зв’язок з лит. kùrti, kuriù «швидко бігти, стрибати» (Machek Slavia 16, 216), з іє. *ser- «швидко рухатися, бігти, мчати» (Moszyński PZJP 136; Потебня РФВ 1880/4, 193), із ско́рий (Младенов 672; Brückner 176; Holub–Kop. 143), про спорідненість з герм. *hruþi̯an, дангл. ryđđa «великий собака», свн. rude, rüde «тс.» (Эндзелин СБЭ 127; Machek ESJČ 207, який вважає слово праєвропейським);

безпідставні міркування про пряме запозичення з германських мов (Hirt PBrB 23, 333, проти Bern. I 412);

р. бр. хорт, п. chart, ч. слц. chrt, вл. chort, нл. chart, болг. хърт, хрът, м. ’рт, схв. хр̏т, слн. chr̀t, стсл. хъртъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

хірт

хортеня́

хорти́ця

хорти́ще

хортува́тий «схожий на хорта»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хорт	білоруська
хърт	болгарська
chort	верхньолужицька
*hruþi̯an	германські
ryđđa «великий собака»	давньоанглійська
*kher- «різати, рубати»	індоєвропейська
*ser- «швидко рухатися, бігти, мчати»	індоєвропейська
sar̃tas «світло-гнідий, жовтуватий (про коня)»	литовська
kùrti	литовська
'рт	македонська
chart	нижньолужицька
chart	польська
*х	праслов’янська
*x (псл. pьsъ)(Ильинский РФВ 69/1, 12--14; ИОРЯС 20/4, 144)	праслов’янська
хорт	російська
т	сербохорватська
rude	середньоверхньнімецька
chrt	словацька
chr̀t	словенська
хъртъ	старослов’янська
хрът	українська
chrt	чеська
kuriù «швидко бігти, стрибати»	?
ско́рий	?
rüde «тс.»	?

цвіт «квіти (зб.); найкраща частина чогось; (рідко) квітка; (рідко) колір; [менструація; фарбовані вовняні нитки]»

псл. květъ/ сvětъ (‹ *kvoitъ), пов’язане чергуванням голосних з kvisti/cvisti › *kveittei «цвісти»;

р. цвет «колір; (заст.) квітка; (зб.) квіти; час квітування; розквіт», бр. цвет «квіти (зб.); час квітування; найкраща частина певного суспільства чи середовища», др. цвѣтъ «квітка; лука; колір; фарба», болг. цвят «квітка; пліснява (на вині, солінні); колір; окраса», м. цвет «квітка, квіти; окраса, розквіт», схв. цва̑т «квітування; квітка», цве̑т «квітка; квітування; розквіт», слн. cvåt «квітування; окраса», стсл. цвѣтъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

зацві́лий «запліснявілий»

за́цвіт «час зацвітання квітів»

зацвіти́ти «прикрасити»

зацві́чений «прикрашений»

обцві́т «відцвітання»

оцвіта́ти «відцвітати»

оцві́тина (бот.)

перецвіта́ти «тс.»

прицві́тень «приквіток» (бот.)

прицві́тник

при́цві́ток «тс.»

суцві́ття

цви́сти «квітувати»

цвіле́вий «плісеневий»

цві́ли́й «запліснявілий; вицвілий, (перен.) прищавий СУМ, Нед, [тупий, обмежений Нед]; чалий; худий Л»

цві́лля́ «запліснявілий предмет»

цвіль

цвіль «тс. Mak, ВеНЗн; мукор головчастий, Mucor mucedo (L.) Fr. Mak»

цвісти́ «квітувати; пліснявіти; покриватися висипкою (про дитину); покриватися білими плямами (про нігті)»

цвіта́рня «квіткарня»

цвіта́стий

цвітелина «кистянка, Penicillium glaucum Link. (Penicillium crustaceum Fr.)» (бот.)

цвіти́н «квіт, квітка»

цвіти́стий «з розкішними квітами»

цвіті́ння

цвіті́нь «цвіт»

цві́тка «квітка»

цвіткува́ти «розквітчувати, прикрашати»

цвіткува́тий

цвітни́й

цвітни́к «квітник»

цвітника́р «знавець, аматор квітів»

цвіто́в'я «квітування»

цвітови́ння «випалі жмути сіна»

цві́то́к

цвіто́нний «вербний (у вислові Ве́рбна (Цвіто́нна) неділя)»

цвітува́ти (у вислові ц. тютюн «відривати квіти тютюну»)

цвіту́ля «корова, народжена у Вербну неділю Нед; чорна або червона корова з білими плямами ВеНЗн»

цвіту́ха «цвітна капуста, Brassica oleracea botrytis L.» (бот.)

цвітча́стий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
цвет «квіти (зб.); час квітування; найкраща частина певного суспільства чи середовища»	білоруська
цвят «квітка; пліснява (на вині, солінні); колір; окраса»	болгарська
цвѣтъ «квітка; лука; колір; фарба»	давньоруська
цвет «квітка, квіти; окраса, розквіт»	македонська
květъ/ сvětъ (‹ *kvoitъ)	праслов’янська
цвет «колір; (заст.) квітка; (зб.) квіти; час квітування; розквіт»	російська
т «квітування; квітка»	сербохорватська
cvåt «квітування; окраса»	словенська
цвѣтъ	старослов’янська
т «квітка; квітування; розквіт»	українська
*kveittei «цвісти»	?

ЗМІСТ

гойт (вигук, яким нацьковують собак)

озокери́т «гірський віск»

очере́т «Phragmites Trin.» (бот.)

факульте́т

сніть «сажка, Ustilago (Pers.) Rouss. (Uredo segetum L.)» (бот.)

со́ти «стільник»

пріорите́т «першість; переважне право»

чверть «четверта частина»

чи́та́вий «великий; порядний; добрий Г, Нед; сильний, здоровий; цілий, непошкоджений; розумний; спритний; докладний; точний; (у виразі чи́тава вісь) корінна вісь Нед»

хи́рий «такий, що ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний, худий»

хорва́т

хорт «мисливський собака»

цвіт «квіти (зб.); найкраща частина чогось; (рідко) квітка; (рідко) колір; [менструація; фарбовані вовняні нитки]»