СІПАЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
сі́пати
псл. [sěpati];
очевидно, споріднене з дінд. kṣipáti «кидає», kṣēpájati (каузатив);
зіставлення з р. шип (Ильинский РФВ 70, 258), з р. сипе́ть (Jakobson IJSLP 1/2, 159, 270) або з ос. sewun «косити» (Petersson Ar. Arm. St. 69–70) недостатньо обґрунтовані;
р. [си́пать] (з укр.), п. siepać «сіпати», siepаcz «посіпака»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
посіпа́ка
сіп
сі́павка
«судорога»
сіпа́к
«посіпака; доскіпливий, уїдливий начальник»
сіпа́ка
«тс.»
сіпани́на
«сіпання, тяганина»
сі́патися
сіпа́цтво
«крутійство»
(заст.)
сіпа́ч
«сищик, жандарм»
сіпа́чество
«поліцейська служба»
сі́пом
«рвучко, різко смикаючи»
сіпу́га
«сіпака»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kṣipáti «кидає» | давньоіндійська |
| sewun «косити» | осетинська |
| siepać «сіпати»«посіпака» | польська |
| siepаcz «сіпати»«посіпака» | польська |
| sěpati | праслов’янська |
| шип | російська |
| сипе́ть | російська |
| си́пать (з укр.) | російська |
| kṣēpájati (каузатив) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України