СІП — ЕТИМОЛОГІЯ

більш імовірним є зв’язок з ч. слц. sup, схв. су̑п, п. sęp, стсл. сѫпъ «тс.», з якими пов’язується су́пити, р. су́пить, п. sępić «хмурити, супити», схв. осупнути се «здивуватися», слн. osúpnoti «тс.» (Skok III 363; Ferianc Názv. vtákov 106);

пов’язується з р. сипе́ть «сипіти, видавати сиплі звуки» (Фасмер III 626; Преобр. II 288);

загальноприйнятого пояснення не має;

р. сип «тс.; [шуліка, Vulpus percnopterus]», бр. сіп «сип»;

зіставлення з р. шип (Ильинский РФВ 70, 258), з р. сипе́ть (Jakobson IJSLP 1/2, 159, 270) або з ос. sewun «косити» (Petersson Ar. Arm. St. 69–70) недостатньо обґрунтовані;

очевидно, споріднене з дінд. kṣipáti «кидає», kṣēpájati (каузатив);

псл. [sěpati];

р. [си́пать] (з укр.), п. siepać «сіпати», siepаcz «посіпака»;

псл. soti (‹*sоpti), sopěti «сопіти, дути», пов’язані чергуванням голосних із sapati «сопіти, пихтіти»;

давні звуконаслідувальні утворення, очевидно, споріднені з дінд. śápati «проклинає», śábdaḥ «звук, шум»;

іє. *k῀op-;

зіставляється також (Machek ESJČ 567) з гр. ѱόφος «звук, гуркіт»;

р. сопе́ть, бр. сапці́ «сопіти; дути в дудку», др. сопѣти «грати на трубі», сопсти «тс.», ч. soptiti «пихтіти, сопіти», слц. soptit’ «вивергати вогонь», болг. со́пам се «огризаюся», схв. са̏пити «пихтіти, сопіти», слн. sopéti (sôpsti) «сопіти, фиркати», стсл. соти (сопсти) «грати на дудці»;

пов’язання з лит. šėše «чорний дрізд» (Brückner 259) недостатньо обґрунтоване;

на думку інших (Vaillant RES 35, 94–95), споріднене з псл. kosь «косий» і kositi «косити» (назва птаха могла бути зумовлена способом літання);

можливо (Meillet MSL 18, 171–172), походить від звуконаслідувального іє. *kор-, звідки також псл. *sopti, укр. сопти́, сопі́ти (іє. *kор- могло зазнати дисиміляції в kop-, пор. укр. гу́ска, псл. gǫsь і лит. žąsìs «гуска»);

споріднене з гр. κόψιχος, κόσσυφος «чорний дрізд»;

псл. kośъ (‹*kopsъ) «тс.»;

р. ст. [koc] «шпак», п. ч. слц. kos «чорний дрізд», вл. нл. ел н. kos, болг. м. кос, схв. кȏс «тс.»;