СЯБР — ЕТИМОЛОГІЯ

ся́бер «учасник земельного володіння, компаньйон у торговому підприємстві Г; спільник по роботі Л; суперник; рідний брат жінки Л»

псл. *sębrъ, не зовсім ясного походження;
на думку деяких дослідників, виникло з *sěm-ro (із вставним -b-) і пов’язане з sěmьja «сім’я» (Трубачев Терм. родства 166; Kalima ZfSlPh 17, 343; Vaillant Gr. comp. I 95);
менш надійними є виведення від іє. *se-, so- «собі, свій» (Преобр. II 267; Fraenkel LP II 265), від східногерманського *sēmbura-›*sēmbъrъ «який віддає половину доходу» (Jokl Сб. Милетич 131);
неприйнятним є припущення про фінське походження слова (Mikl. EW 297), як і пов’язання з гунською племінною назвою Σάβειροι (Mikl. EW 289);
р. сябёр «сусід; пайовик; [товариш; знайомий, приятель]», сябр «тс.», бр. ся́бар «товариш, приятель», ся́бра «тс.», [сябр] «родич, брат; товариш», др. сябьръ «сусід, член однієї общини», п. siaber «побратим, родич, кум, брат; товариш, колега», [siabr] «тс.», схв. се̏бар «плебей, людина нижчого стану», ст. себрь «учасник, половинщик, компаньйон», слн. [srebǝr] «селянин»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

себравать «тс.; жити в згоді, дружити; перевозити по черзі одним конем два вози»
себро́ «супряжник»
сі́бри «учасники спільного землеволодіння общини або кількох общин»
ся́бра «спільне землеволодіння общини або кількох общин» (сі́бра)] Нед
сябри́нний «артільний, товариський, який знаходиться в спільному користуванні»
ся́бри́чка «суперниця»
сябро́ «спільник по роботі Л; сусід Пі, Нед; спільник у якійсь поганій справі Чаб»
сябрува́т «спрягатися для спільної обробки землі»
сябрува́ти «водити компанію»
сяпра «суперниця, супротивниця»
сяпро «супротивник»
цаброва́ть «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ся́бар «товариш, приятель» білоруська
сябьръ «сусід, член однієї общини» давньоруська
*se- індоєвропейська
siaber «побратим, родич, кум, брат; товариш, колега» польська
*sębrъ праслов’янська
сябёр «сусід; пайовик; [товариш; знайомий, приятель]» російська
бар «плебей, людина нижчого стану» сербохорватська
srebǝr «селянин» словенська
сябр «тс.» українська
ся́бра «тс.» українська
сябр «родич, брат; товариш» українська
siabr «тс.» українська
sěmьja «сім’я» (із вставним -b-)(Трубачев Терм. родства 166; Kalima ZfSlPh 17, 343; Vaillant Gr. comp. I 95) ?
so- «собі, свій» ?
*sēmbura-›*sēmbъrъ «який віддає половину доходу» ?
себрь «учасник, половинщик, компаньйон» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України