СУЩИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
су́щий
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. сы, сѫшти, акт. дієприкм. теп. ч. від дієслова быти «бути» (ѥсть «є»);
зводиться до псл. *sǫt- «існуючий» (зі ступенем редукції до *es-), спорідненого з дінд. sant- «сущий», гр. ὤν (род. в. ὄντος) «тс.», лат. prae-sēns «присутній», ab-sēns «відсутній», sōns «винний», дангл. sóð «істинний, дійсний, правильний», лит. ст. sañt «будучи»;
р. су́щий «існуючий; справжній», бр. [су́шчы] «справжній», болг. същ «сущий, справжній», м. сушт, схв. су̏штū «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ису́щий
«сущий, існуючий, сьогочасний»
осуществи́ти
«здійснити, реалізувати»
осу́щити
су́ще
существо́
«суть, сутність, природа»
су́щик
«суть»
су́щний
«істотний, суттєвий, важливий»
су́щник
«іменник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| су́шчы «справжній» | білоруська |
| същ «сущий, справжній» | болгарська |
| ὤν «тс.» (род. в. ὄντος) | грецька |
| sóð «істинний, дійсний, правильний» | давньоанглійська |
| sant- «сущий» | давньоіндійська |
| prae-sēns «присутній» | латинська |
| sañt «будучи» | литовська |
| сушт | македонська |
| *sǫt- «існуючий» (зі ступенем редукції до *es-) | праслов’янська |
| су́щий «існуючий; справжній» | російська |
| штū «тс.» | сербохорватська |
| сы | старослов’янська |
| быти «бути» (ѥсть «є») | чеська |
| быти «бути» (ѥсть «є») | ? |
| быти «бути» (ѥсть «є») | ? |
| быти «бути» (ѥсть «є») | ? |
| ab-sēns «відсутній» | ? |
| sōns «винний» | ? |
| sañt «будучи» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України