СУВОРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
суво́рий
неясне;
може бути зіставлене з [верий] «вигнутий, скручений» (пор. [уве́рий] «кривий, упертий»), сва́ра, свари́тися, [во́ркати] «бурчати»;
значення «суворий» розвинулось, очевидно, пізніше в результаті зближення з фонетично подібним суро́вий;
р. [суво́рый] «суворий; сердитий; бридкий, рябий, віспуватий», [суворь] «міцне місце в дереві, на суку», бр. [суво́ріна] «уперта людина; дерен, піднятий сохою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
суво́ріти
суво́рішати
суво́рливий
«суворий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| суво́ріна «уперта людина; дерен, піднятий сохою» | білоруська |
| суво́рый «суворий; сердитий; бридкий, рябий, віспуватий» | російська |
| суворь «міцне місце в дереві, на суку» | українська |
| верий «вигнутий, скручений» (пор. [уве́рий] «кривий, упертий») | ? |
| сва́ра | ? |
| свари́тися | ? |
| во́ркати «бурчати» | ? |
| значення «суворий» | ? |
| суро́вий | ? |
суво́ра «повчання, напучення; сувора розмова; умовляння, переконування, зауваження Нед, нотація, догана, урочисто-поважний тон Пі»
результат стягнення форми [сугово́ра] «розмова; серйозне зауваження», зближеної з основою суво́рий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сугово́ра «розмова; серйозне зауваження» | ? |
| суво́рий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України