СТУК — ЕТИМОЛОГІЯ
стук
псл. stuk-, пов’язане з tuk-;
споріднене з лтс. stukât «іти дрібними кроками» (про дітей, що починають ходити), stuknót «штовхати, рухати вперед ударами», stucinât «стукати, грюкати, гуркотіти, шуміти», tuksêt «бити, стукати», tucêt «товкти в ступці»;
іє. *(s)teuk- «штовхати, бити»;
р. стук, сту́кать, стуча́ть, бр. стук, сту́каць, др. стукъ, стукнути, п. stuk «стук, стукіт», stukać «стукати», с.-цсл. стоукъ «звук; шум; дзвін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досту́катися
засту́кати
пере́стук
по́стук
постука́ч
«той, що стукає»
стук
(виг.)
сту́калка
сту́кало
«стукалка, [дверний молоток Нед]»
стукани́на
стука́р
«нічний сторож»
стука́рство
«посада нічного сторожа»
сту́кати
стука́ч
«дятел, Picus»
(орн.)
стука́чка
сту́кіт
сту́кнути
сту́княва
сту́кот
«стук»
стукота́ти
стукоті́й
«той, хто набридає своїм стуком»
стукоті́ти
стукотне́ча
стукотня́
стуко́тня́ва
сту́ку
(виг.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стук | білоруська |
| стукъ | давньоруська |
| *(s)teuk- «штовхати, бити» | індоєвропейська |
| stukât «іти дрібними кроками» (про дітей, що починають ходити) | латиська |
| stuk «стук, стукіт»«стукати» | польська |
| stukać «стук, стукіт»«стукати» | польська |
| stuk- | праслов’янська |
| стук | російська |
| стоукъ «звук; шум; дзвін» | сербо-церковнослов’янська |
| сту́кать | українська |
| стуча́ть | українська |
| сту́каць | українська |
| стукнути | українська |
| tuk- | ? |
| stuknót «штовхати, рухати вперед ударами» | ? |
| stucinât «стукати, грюкати, гуркотіти, шуміти» | ? |
| tuksêt «бити, стукати» | ? |
| tucêt «товкти в ступці» | ? |
ущуха́ти «затихати, замовкати, припинятися»
не зовсім ясне;
зіставляється з р. щук «шум», п. szczęk «звук, стук», с.-цсл. штукъ, штучати «шуміти» і далі з р. стук;
значення «затихати» пояснюється приєднанням до основи, що означає «шум», заперечного префікса у- (Преобр. II 407, II, вып. последний 120, проти Фасмер ІV 510) (пор., однак, укр. уга́в);
р. ущу́кнуть «затихнути», щу́кнуть, бр. [ушчука́ць] «замовкати, переставати; затихати», [ушчу́кці] «перестати, замовкнути», [шчука́ць] «переставати; затихати», [шчу́кнуць] «переставати говорити або шуміти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вщуха́ти
вщу́хлий
вщу́хнути
прищуха́ти
прищу́хлий
ущу́хлий
ущу́хнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ушчука́ць «замовкати, переставати; затихати» | білоруська |
| ушчу́кці «перестати, замовкнути» | білоруська |
| шчука́ць «переставати; затихати» | білоруська |
| шчу́кнуць «переставати говорити або шуміти» | білоруська |
| szczęk «звук, стук» | польська |
| щук «шум» | російська |
| стук | російська |
| ущу́кнуть «затихнути» | російська |
| щу́кнуть | російська |
| штукъ | сербо-церковнослов’янська |
| штучати «шуміти» | сербо-церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України