СТРІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

стрі́тити «зустріти»

припускається відповідність псл. *sъ- дінд. su- «хороший, щасливий» і тлумачення псл. *sъrěti̯a «зустріч» як «хороший, щасливий випадок»;
менш певне зближення з лит. randù «знаходжу» (Brückner AfSlPh 40, 12), rásti (radaũ) «знаходити», лтс. rast «тс.» і гот. wraton «іти, подорожувати», дісл. vrata «подорожувати, знаходити»;
очевидно, споріднене з лит. su-rė˜sti «схопити, піймати»;
псл. *sъ-rěsti ‹*sŭ-rēttei;
р. встре́тить, сре́тение, бр. стрэць «зустріти», др. стрѣтити, п. ст. pośrześć, ч. střetnouti, ст. střenúti, слц. stretnút’, болг. сре́щна, схв. сре̏сти, слн. sréčati, стсл. сърѣсти, сърѣтати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

встріт «випадок, нагода»
встріть «назустріч»
встрі́ча «зустріч»
встрі́чний «зустрічний»
зустрі́т «зустріч»
зустрі́ти
зу́стріч
зустрі́ча «тс.»
зустріча́ти
зустрі́чний
на́встріч
навстрі́чку
назу́стріт
назустрі́тник «сусід навпроти»
назу́стріч «тс.»
нао́стріть «у протилежному напрямі; назустріч; напередодні»
на́стріт «назустріч»
пере́стріт «хвороба від зустрічі з недоброю людиною»
пере́стрі́т «зустріч; нещасливий випадок»
підстрі́чний «зустрічний; пов’язаний з пристрітом»
по́стріч «місце зустрічі»
при́стрі́т «хвороба, викликана злим поглядом; [застереження Нед]»
пристрі́тельний «пов’язаний з пристрітом»
пристрі́ти «заподіяти зло лихим поглядом; [зустріти; застерегти Нед]»
пристрі́ти́ти «тс.»
пристрі́тний «тс.»
пристрі́тник «той, хто спричинює пристріт»
пристрі́чений «помічений у чомусь, запідозрений»
стреч «назустріч»
стріва́ти
стрі́ва́тися
стріка́ти «зустрічати»
стрі́нути
стріт «зустріч»
стріте́нні (куми)
Стрі́тення «християнське свято на честь принесення немовляти Ісуса в храм»
стрі́ти «тс.»
стрі́тник «дружко молодої»
стріть
стріч «тс.»
стрі́ча «тс.»
стрі́чань
стріча́ти
стрі́чені (куми)]
стрі́чення «тс.»
стрі́чний
устрі́ч «назустріч»
устрі́ча «зустріч»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стрэць «зустріти» білоруська
сре́щна болгарська
wraton «іти, подорожувати» готська
su- «хороший, щасливий» давньоіндійська
vrata «подорожувати, знаходити» давньоісландська
стрѣтити давньоруська
rast «тс.» латиська
randù «знаходжу» литовська
rásti литовська
radaũ литовська
su-rė˜sti «схопити, піймати» литовська
pośrześć польська
*sъ- праслов’янська
*sъrěti̯a «зустріч» праслов’янська
*sъ-rěsti праслов’янська
*sŭ-rēttei праслов’янська
встре́тить російська
сре́тение російська
сре̏сти сербохорватська
stretnút' словацька
sréčati словенська
сърѣсти старослов’янська
сърѣтати «тс.» старослов’янська
střetnouti чеська
střenúti чеська

стріла́

псл. strěla;
споріднене з лит. strėlá (strėlė˜) «стріла», лтс. strēlа «тс., метальний снаряд; смуга; порив вітру; струмінь», двн. strālа «стріла; блискавка», нвн. Strahl «промінь», снідерл. strael, strāle «стріла», дангл. stráel «тс.»;
іє. *ster- «смуга, риска, промінь» або *strē-/ster- «розширювати; розстилати, розгортати»;
припускається також вихідне значення «блискавка» (Общ. лексика 254–260);
недостатньо обґрунтовані припущення про зв’язок слов’янських і германських форм з праєвропейським субстратом (Machek ESJČ 585–586), про давнє запозичення германських слів з мов Сходу (Moszyński PZJP 121–123);
виведення слов’янських форм з германських мов (Peisker 72) необґрунтоване;
р. болг. стрела́, бр. страла́, др. стрѣла, п. strzała, ч. střela, слц. strela, вл. třěła, нл. stśěła, м. стрела, схв. стриjèла, слн. stréla, стсл. стрѣла;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́стріл
відстрі́л
застрі́л
застрі́льник
настрі́льник «наконечник стріли»
о́бстріл
пере́стріл «перестрілка»
пере́стрі́лка
по́стріл «вистріл; [вогнестрільна рана Куз]»
пострі́лє «стріла»
пристрі́л
при́стрі́лка
про́стрі́л
ро́зстріл
стрел «стрілянина»
стрели́на «просіка»
стре́лити
стре́ли́ця «рідкий лісок»
стрель «постріл»
стре́льба́ «рушниця»
стрелькува́тий «стрілчастий» (про рослини)
стре́льнути
стре́льчик «стрілець» (зменш.)
стреля́йчик «тс.»
стрівба́ «стрільба Нед; стовба (у плузі) О»
стрі́вка «значок на вусі вівці; пастка на горобців»
стріл «постріл»
стріле́цтво
стріле́ць
стріле́цький
стрі́ливо «боєприпаси»
стріли́на «вогнестрільна рана»
стрі́лити
стріли́ця «стріла; прорізаний канал на болоті»
стрі́лка
стрілки́й «колючий» (про очі)
стрілкува́тий
стрілове́ць «мечохвіст, Limulus» (зоол.)
стрілови́й
стріло́к
стрі́лочний
стрі́лочник
стрілча́стий
стрілча́тий
стріль «постріл»
стрільба́ «стрілянина; [рушниця]»
стрі́льбище
стрі́льни́й
стрі́льник «майстер, що виготовляє стріли» (іст.)
стрільни́ця «бійниця» (заст.)
стрі́льну́ти
стрільня́ «стрілянина»
стрільцюва́ти «бути мисливцем-стрільцем»
стрільча́тий «стрілчастий»
стрі́льчий «стрільний»
стрі́льчити «тс.»
стрілявний «стрільний»
стріля́йник «стрілець»
стрі́ляний
стріляни́на
стріля́ти
стріля́ха «рушниця»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
страла́ білоруська
стрела́ болгарська
třěła верхньолужицька
stráel «тс.» давньоанглійська
strālа «стріла; блискавка» давньоверхньонімецька
стрѣла давньоруська
*ster- «смуга, риска, промінь» індоєвропейська
*strē- / ster- «розширювати; розстилати, розгортати» індоєвропейська
strēlа «тс., метальний снаряд; смуга; порив вітру; струмінь» латиська
strėlá «стріла» (strėlė˜) литовська
strе̹̄lė˜ литовська
strе̹̄lė˜ литовська
стрела македонська
stśěła нижньолужицька
Strahl «промінь» нововерхньонімецька
strzała польська
strěla праслов’янська
стрела́ російська
стриjèла сербохорватська
strael середньонідерландська
strāle «стріла» середньонідерландська
strela словацька
stréla словенська
стрѣла старослов’янська
střela чеська

стріла́ «стрілолист звичайний, Sagittaria sagittifolia L.» (бот.)

у частині слов’янських мов назви стрілиці є, очевидно, кальками наукової назви лат. sagittaria, похідної від sagitta «стріла; стрілоподібний кінчик молодого пагінця»;
як семантичні паралелі пор. [копі́йник] «стрілолист звичайний», стрілоли́ст, р. стрелоли́ст, бр. стрэлкалі́ст «тс.», [двозуб] «череда», [козі ріжки] «череда трироздільна», а також ч. šipenka «стрілолист», слц. šípovka, вл. šіріса «тс.» (при ч. слц. šíр «стріла», вл. šіріса «тс.»);
результат перенесення на рослину назви стріла́1, зумовленого стрілоподібною формою листя (у стрілиці звичайної) чи високого прямого стебла, зокрема, у череди й оману верболистого;
р. [стрелица] «стрілолист звичайний», бр. [стрэліца], п. strzałka «тс.», [strzałek] «череда трироздільна, Bidens tripartites L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

стріли́ця
стрілка «тс.»
стрілки «череда, Bidens L.; оман верболистий, Іnula salicina L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стрэлкалі́ст «тс.» білоруська
двозуб «череда» білоруська
козі ріжки «череда трироздільна» білоруська
стрэліца білоруська
šіріса «тс.» (при ч. слц. šíр «стріла», вл. šіріса «тс.») верхньолужицька
šіріса верхньолужицька
sagittaria латинська
sagitta «стріла; стрілоподібний кінчик молодого пагінця» латинська
strzałka «тс.» польська
strzałek «череда трироздільна, Bidens tripartites L.» польська
стрелоли́ст російська
стрелица «стрілолист звичайний» російська
šípovka словацька
šíр словацька
копі́йник «стрілолист звичайний» українська
стрілоли́ст українська
стріла́ українська
šipenka «стрілолист» чеська
šíр чеська

стріли́ця «вид нічного метелика, вид совки, Apatele Hübn. (Acronycta Ochs.)» (ент.)

похідне утворення від стріла́;
назва зумовлена тим, що на передніх крилах цих метеликів часто буває три чорних стрілоподібних штрихи;
пор. нім. Pfeileule «стрілиця, совка» (букв. «стрілова сова»);
р. стрельча́тка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

стріло́вка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Pfeileule «стрілиця, совка» (букв. «стрілова сова») німецька
стрельча́тка «тс.» російська
стріла́ українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України