СТРУПИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. strupъ «струп», пов’язане чергуванням голосних із [strъp(ъ)tъ] «шершавість, шорсткість»;

дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані;

здебільшого зіставляється з двн. strūbēn «стояти нерухомо, клякнути; стовбурчити; випрямляти», strūbеn «піднімати, здиблювати», днн. снн. strūf «скуйовджений», свн. strup, strub, гол. stroef «тс., кудлатий», гр. στρυφνός «терпкий; гострий, різкий; похмурий, хмарний», що продовжують іє. *streubh-/strū˘bh-/streup-/ strū˘p- «щось стиснуте, жорстке, тверде», пов’язане з *streu-, очевидно, похідним від *stеr- «нерухомий; закляклий; твердий, жорсткий» (Ильинский РФВ 69, 16–18; Kluge–Mitzka 756; Vries NEW 711; Frisk II 811–812; Persson Beitr. 445, 865; Torp 504);

тлумачиться також як рефлекс *srupъ з вставними -t-, що зближується з гр. ῥύπος «грязь, бруд», ῥυπάω «бути забрудненим» і далі виводиться від іє. *sroup-/sreup- «покритий струпами бруд на тілі» (Sławski SO 18, 255; Solmsen KZ 37, 600–601; Frisk II 665–666; Pokorny 1004);

досить переконливим є припущення рухомого *s- і зіставлення псл. *srupъ з лит. raũpas «віспа», rauplė˜, raupaĩ «тс., висип», raũpsas «проказа», лтс. raupa «гусяча шкіра», нім. Rufe «струп» (Machek ESJČ 584; Slavia 16, 190; LF 68, 100; Holub–Lyer 454; Fraenkel 707);

менш обґрунтовані зближення з п. strzęp «клапоть» (Brückner 521, 522–523), з дісл. hriúfr «грубий, нерівний; прокажений», hrufa «парші, струп», двн. (h)ruf «тс.», спорідненими з лит. kraupùs «шерехатий, нерівний», лтс. kŗaũpa «струп, бородавка», р. крупа́ (Uhlenbeck PBrB 26, 307; Agrell Zur baltoslavischen Lautgeschichte 29);

р. бр. болг. м. струп, др. струпъ «рана; струп», п. ч. слц. strup, вл. trup «струп», нл. tšupk, [strup] «тс.», схв. стру̑п «парші, струпи (на голові)», слн. strúp «отрута», стсл. строупъ «рана; струп»;

очевидно, пов’язане зі [струп] «наріст на плоді»;