СТРУНКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

безпідставним є зближення з дінд. śṛṇóti «чує» (Mikl. EW 326);

менш прийнятними є реконструкція іє. *strоupnā і зіставлення з двн. strūbēn «стояти нерухомо, здійматися», свн. strūp «який стирчить, наїжачений», strobelёht «скуйовджений» (Štrekelj AfSlPh 28, 498–499) або зближення (Machek ESJČ 583–584) з ав. snāvar- «нерв», інд. snāvan- «тс., тятива»;

припускається можливість виведення від іє. *strougsnā, пов’язуваного з *stеr- «розстилати», а також від *strumna (пор. стрім);

найбільш імовірними відповідниками можуть бути визнані двн. stroum (strōm) «канат», свн. strieme «смуга, шрам», двн. strёno (strenō) «пучок, пасмо; коса (волосся)», свн. strёn(е), снідерл. strеnе, гол. strееn «тс.», лат. struere «накладати, будувати», лит. strunas «крісло» (‹*«складене, зведене»), strū˜nyti «споруджувати, будувати», striū́nyti «тс.»;

дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані;

псл. struna «жила, тятива; струна»;

р. бр. струна́, др. струна «волос, струна», п. ч. слц. struna, вл. truna «струна; тятива», нл. tšuna «жила», болг. м. стру́на «струна», схв. стру̏на «кінський волос; струна», слн. strúna «тс.», strúmen (род. в. strúmna) «тугий, натягнутий», стсл. строуна «жила, струна»;

запозичення з румунської мови;

рум. strúngă (молд. стру́нгэ) «кошара для доїння овець» разом з похідними strungár «чабан, що заганяє овець для доїння», [strungáş] «тс.» є мандрівним балканським пастушим терміном не зовсім ясного походження;

виводиться від алб. [shtrangё] «тс.», пов’язаного з дієсловом strёngój «стискати»;

пор. алб. shtrungё «загорода для худоби, кошара»;

п. [strąga] «кошара; відгороджене місце для доїння овець; частина кошари з отворами (вікнами), крізь які пропускають овець при доїнні», ч. діал. слц. strungа «відгороджене місце в кошарі, де доять овець», болг. стъ́рга «вузький прохід (для овець); перепона», м. страга «місце в кошарі чи в перегородці кошари, крізь яке пропускають овець для доїння», схв. стру̏га «кошара; діра, отвір»;

запозичення з румунської мови;

рум. strúngă «проміжок між зубами» пов’язане з strúngă «загін для доїння овець; отвір (в огорожі)»;

похідне утворення від стру́на́ «туго натягнена нитка в музичних інструментах»;

очевидно, калька новолатинської наукової назви Filaria, пов’язаної з лат. fīlum «нитка; волокно»;

назва зумовлена видовженою ниткоподібною формою тіла глиста;

іє. *sreu-men- «річка», похідне від *sreu- «текти»;

споріднене з лит. [straumuõ] «потік, струмок», sriaumė «тс.», лтс. stráume «течія», гр. ῥευ̃μα (род. в. -ατος «потік, струмінь; течія», фрак. Στρυμών (strymōn) (род. в. -όνος), дірл. srúaim «потік», дісл. straumr«тс., річка», свн. двн. stroum, дангл. strēam, англ. stream, днн. strōm, снідерл. гол. strооm, дфриз. strām «тс.» і більш віддаленими дінд. srávati «тече», гр. ῥέειν (‹*σρέƑειν) «текти», лит. srаvėˊti «повільно текти»;

псл. *strumy/strumę (род. в. strumene) «струмок; потік, течія»;

р. [стру́мень] «струмок», бр. струме́нь «струмок; потік», п. strumień «потік», strumyk «струмочок», ч. [strumen] «джерело; довгий ставок», нл. tšumjeń «річка, струмок», [strumjeń] «джерело, канава», полаб. sträumen, слн. [strúmen] «потік; рукав річки»;