СТРУМ — ЕТИМОЛОГІЯ

через французьке посередництво (фр. rythme «ритм; розмір; темп») запозичено з латинської мови;

лат. rhythmus «ритм, рівномірність, розмір», походить від гр. ῥυϑμός «ритм, такт; ритмічність; вид, форма», пов’язаного з ῥέω «течу», спорідненим з дангл. stréam «річка, потік», лтс. straume «течія, потік», стсл. строуа, укр. струм;

р. ритм, бр. рытм, п. rytm, ч. слц. вл. rytmus, болг. ри́тъм, м. ритам, схв. ри̏там, слн. rítem, rítmičen «ритмічний»;

псл. *strumy/strumę (род. в. strumene) «струмок; потік, течія»;

споріднене з лит. [straumuõ] «потік, струмок», sriaumė «тс.», лтс. stráume «течія», гр. ῥευ̃μα (род. в. -ατος «потік, струмінь; течія», фрак. Στρυμών (strymōn) (род. в. -όνος), дірл. srúaim «потік», дісл. straumr«тс., річка», свн. двн. stroum, дангл. strēam, англ. stream, днн. strōm, снідерл. гол. strооm, дфриз. strām «тс.» і більш віддаленими дінд. srávati «тече», гр. ῥέειν (‹*σρέƑειν) «текти», лит. srаvėˊti «повільно текти»;

іє. *sreu-men- «річка», похідне від *sreu- «текти»;

р. [стру́мень] «струмок», бр. струме́нь «струмок; потік», п. strumień «потік», strumyk «струмочок», ч. [strumen] «джерело; довгий ставок», нл. tšumjeń «річка, струмок», [strumjeń] «джерело, канава», полаб. sträumen, слн. [strúmen] «потік; рукав річки»;

запозичення з західноєвропейських мов;

нім. Katárrh, фр. catarrhe «тс.» походять від лат. catarrhus (термін медичної латині), що зводиться до гр. κατάρροος «стікання; катар, нежить», повʼязаного з дієсловом καταρρεĩν «стікати, обпадати», утвореним з префікса κατα- «вниз» і дієслова ῥεĩν «текти», спорідненого з дінд. srávati «тече», лит. sravà «течія, кровотеча», псл. *sruja «струмінь», укр. струм;

р. болг. ката́р, бр. м. ка́тар, п. katar «катар; нежить», ч. слц. katar «катар», вл. katarrh, схв. кàтāр, кȁтāр, слн. katár «тс.»;