СТОЇКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення із західноєвропейських мов;

англ. stoic «стоїк; стоїчний», фр. stoїque «стоїчний, твердий», stoїcien «стоїк; стоїчний», нім. Stoiker «стоїк» через лат. stōicus «належний до філософії стоїцизму; стоїк» походять від гр. Στωϊϰός «належний до стоїчної школи; стоїк» (букв. «людина портика»), пов’язаного з *στωᾱʹ, атт. στοά (στοιᾱʹ, еолійським στωḯα, *στωƑ-ιᾱʹ) «колонада, зал з колонами, портик», спорідненим з дангл. stōwian «стримувати», stōw «місце», снн. снідерл. stouwen «затримувати», нвн. stauen «тс.», лит. stovėˊti «стояти», stová «місце», псл. staviti «ставити»;

назви цього філософського напряму і заснованої Зеноном з Кітіону (близько 336–264 до н. е.) школи Стоя зумовлені тим, що збори стоїків відбувалися в гостроконечному портику (Στοᾱʹ Ποιϰίλη «візерунчастий портик») на торговельній площі Афін;

р. м. сто́ик, бр. сто́ік, ст. стоикъ (1653), п. ч. слц. вл. stoik, болг. стои́к, схв. ста̏ик, слн. stóik;