СТОПА — ЕТИМОЛОГІЯ

стопа́ «кінцева частина ноги, ступня; нижня частина гори; одиниця довжини в деяких країнах; [фут]; одиниця виміру віршованих рядків; стіс, ряд однорідних предметів, складених вертикально; [стріла плуга О]»

псл. stopa «підошва (ноги); слід ноги (ступні); слід», пов’язане чергуванням голосних із stepenь «ступінь», stǫpenь «тс.», stǫpati «ступати»;
споріднене з лит. stapótis «зупинитися», pãstapas «стовп», stẽpinti «зміцнити», stẽpas «апоплексичний удар», лтс. stepis «карапуз, крихітка», дінд. sthāpayati «ставить», свн. stapf(e) «крок, слід ноги», двн. stapf(o), staffo, снн. stappe, снідерл. гол. дфриз. stap «тс.; крок, хода», дангл. stœpe «крок; хода; ступінь», дісл. stapi «висока крута скеля»;
іє. *steb(h)-/stemb(h)-/step-/stemp-;
слов’янські форми із значенням «віршова стопа», очевидно, є пізньою калькою гр. (атт.) πούς «тс.», первісно «нога; підніжжя, підошва; ніжка, підставка», лат. pes «віршова стопа», первісно «нога, ступня; ніжка, хід, рух; площа; міра»;
р. стопа́ «стопа, ступня; стара міра кількості паперу; стара міра місткості посудини для вина; давня міра довжини; одиниця виміру віршованих рядків», бр. стапа́ «одиниця рахування паперу; одиниця виміру віршованих рядків», др. стопа «ступня, підошва ноги; нога; крок; слід; долоня», п. stopa «стопа, ступня; слід; міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків», ч. stopa «ступня; підошва, слід; стара міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків», слц. stopa «стопа, ступня; стара міра довжини; віршова стопа», вл. stopa «нога; слід (ноги); ступня; крок, хода; підошва (ноги); фут; віршова стопа», нл. stopa «слід, ступня; крок, хода; нога, фут», полаб. stüpă «ступня», болг. стъпа́ло «ступня; нижня частина панчохи; ступінь», стъ́пка «слід; крок; віршова стопа», м. стапалка «ступня, слід ступні», стапало «ступня», стапка «крок; віршова стопа; одиниця міри», схв. ста̏па «стопа (ноги); слід; ступня; фут; крок; віршова стопа», слн. stópa «крок, слід, стопа», stopáj, stopínja «тс.», stopálo «стопа, ступня», stópica «віршова стопа», стсл. стопа «слід, стопа, крок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сто́пень «стопа О; ступінь, крок Бі»
сто́пка «стосик»
сто́пок «один метр» (міра полотна)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
πούς аттічний
стапа́ «одиниця рахування паперу; одиниця виміру віршованих рядків» білоруська
стъпа́ло «ступня; нижня частина панчохи; ступінь» болгарська
стъ́пка «слід; крок; віршова стопа» болгарська
stopa «нога; слід (ноги); ступня; крок, хода; підошва (ноги); фут; віршова стопа» верхньолужицька
stap «тс.; крок, хода» голландська
πούς «тс.» (атт.) грецька
stœpe «крок; хода; ступінь» давньоанглійська
stapf(o) давньоверхньонімецька
staffo давньоверхньонімецька
sthāpayati «ставить» давньоіндійська
stapi «висока крута скеля» давньоісландська
стопа «ступня, підошва ноги; нога; крок; слід; долоня» давньоруська
stap «тс.; крок, хода» давньофризька
*steb(h)- / stemb(h)- / step-/stemp- індоєвропейська
pes «віршова стопа» латинська
stepis «карапуз, крихітка» латиська
stapýtis «зупинитися» литовська
pãstapas «стовп» литовська
stẽpinti «зміцнити» литовська
stẽpas «апоплексичний удар» литовська
стапалка «ступня, слід ступні» македонська
стапало «ступня» македонська
стапка «крок; віршова стопа; одиниця міри» македонська
stopa «слід, ступня; крок, хода; нога, фут» нижньолужицька
stüpă «ступня» полабська
stopa «стопа, ступня; слід; міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків» польська
stopa «підошва (ноги); слід ноги (ступні); слід» праслов’янська
stepenь «ступінь» праслов’янська
stǫpenь «тс.» праслов’янська
stǫpati «ступати» праслов’янська
стопа́ «стопа, ступня; стара міра кількості паперу; стара міра місткості посудини для вина; давня міра довжини; одиниця виміру віршованих рядків» російська
стòпа «стопа (ноги); слід; ступня; фут; крок; віршова стопа» сербохорватська
stapf(e) «крок, слід ноги» середньоверхньнімецька
stappe середньонижньонімецька
stap «тс.; крок, хода» середньонідерландська
stopa «стопа, ступня; стара міра довжини; віршова стопа» словацька
stópa «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа» словенська
stopáj «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа» словенська
stopínja «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа» словенська
stopálo «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа» словенська
stópica «крок, слід, стопа»«тс.»«стопа, ступня»«віршова стопа» словенська
стопа «слід, стопа, крок» старослов’янська
stopa «ступня; підошва, слід; стара міра (одиниця) довжини; одиниця виміру віршованих рядків» чеська
значенням «віршова стопа» ?

ста́пель «прибережна споруда на суднобудівних заводах у вигляді похилого майданчика, на якому будують, ремонтують і спускають на воду кораблі; (тех.) підсобна споруда для складання верстатів, літаків тощо»

гол. нн. stapel «поміст і споруда для спуску на воду суден», як і снн. снідерл. stāpel «підпора, жердина; фундамент», споріднені з дангл. stapol «підпора», дфриз. stapul, stapel «фундамент; колода, блок», двн. staffal «фундамент; крок; ступінь», stafful, stapfal «тс.», дісл. stǫpull «підпора», дангл. stōpel «слід», двн. stuof(f)a «ступінь», stapfo (staffo) «слід ноги», свн. stapfe «тс.», stuofe «слід; підпорна плита», гол. stoep «ґанок», дфриз. stap «крок; слід ноги (ступні)», що виводяться від іє. *steb(h)- «ступати, іти», представленого також у псл. stopa, stǫpenь, укр. стопа́, сту́пі́нь;
через посередництво російської мови запозичено з голландської або нижньонімецької;
р. бр. ста́пель, п. stapel, болг. ста́пел, схв. стапел;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ста́пель білоруська
ста́пел болгарська
stapel «поміст і споруда для спуску на воду суден» голландська
stoep «ґанок» голландська
stapol «підпора» давньоанглійська
stōpel «слід» давньоанглійська
staffal «фундамент; крок; ступінь» давньоверхньонімецька
stafful давньоверхньонімецька
stapfal «тс.» давньоверхньонімецька
stuof(f)a «ступінь» давньоверхньонімецька
stapfo давньоверхньонімецька
staffo давньоверхньонімецька
stǫpull «підпора» давньоісландська
stapul давньофризька
stapel «фундамент; колода, блок» давньофризька
stap «крок; слід ноги (ступні)» давньофризька
*steb(h)- «ступати, іти» індоєвропейська
stapel «поміст і споруда для спуску на воду суден» нижньонімецька
stapel польська
stopa праслов’янська
stǫpenь праслов’янська
ста́пель російська
стапел сербохорватська
stapfe «тс.» середньоверхньнімецька
stuofe «слід; підпорна плита» середньоверхньнімецька
stāpel «підпора, жердина; фундамент» середньонижньонімецька
stāpel «підпора, жердина; фундамент» середньонідерландська
стопа́ українська
сту́пі́нь українська

сто́пка «чарка»

р. сто́пка «маленький стакан, чарка, бокал», очевидно, є зменшувальною формою від стопа́ «старовинна велика посудина на вино, великий стакан з розтрубом»;
запозичення з російської мови;
бр. сто́пка «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сто́пка «тс.» білоруська
сто́пка «маленький стакан, чарка, бокал» російська
стопа́ «старовинна велика посудина на вино, великий стакан з розтрубом» російська

стоп (виг.)

англ. stop «зупинити, затримати, припинити» зводиться до сангл. stuppen «тс.», спорідненого з снн. stoppen «тс.; набивати, начиняти», двн. stopfōn, нвн. stopfen «тс.»;
запозичення з англійської мови;
р. бр. болг. м. стоп, п. ч. слц. stop, схв. сто̏п, слн. stа̏p «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
stop «зупинити, затримати, припинити» англійська
стоп білоруська
стоп болгарська
stopfōn давньоверхньонімецька
стоп македонська
stopfen «тс.» нововерхньонімецька
stop польська
стоп російська
стòп сербохорватська
stuppen «тс.» середньоанглійська
stoppen «тс.; набивати, начиняти» середньонижньонімецька
stop словацька
stаòp «тс.» словенська
stop чеська

стовп «колода або товстий брус, установлені вертикально; колона, підпора; пам’ятник у вигляді колони; основний капітал СУМ; [стебло Л; стовба (у плузі) О]»

іє. *stelp- «стовп» ‹ *stel- «ставити»;
споріднене з лит. stul˜pas «стовп», лтс. stùlps «тс.; гомілка, литка», stulpe «середня кістка ноги», дісл. stolpi «стовп, колона», снн. stolpe «колода, балка; стовп», снн. stulpe «кришка горщика», гол. stulp, stolp «скляний ковпак»;
псл. *stъl̥pъ «стовп; колода; опора», пов’язане з *stъl̥bъ «тс.»;
р. м. столп, бр. стоўп, др. стълпъ, п. нл. słup, ч. sloup, ст. stlúp, slúp, слц. stĺp, вл. stołp, полаб. ståup «олтар», болг. стълп «стовп», схв. сту̑п, слн. stа̏lp, стсл. стлъпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засто́впити «закріпити стовпами»
обстовпи́ти «обставити стовпами»
остовпені́ти «остовпіти»
стовп'я «кусок шкіри, з якого шиють ходаки»
стовп'я́нка «хата, стіни якої збудовані на стовпах»
стовпа́к «вид горщика»
стовпа́н «стебло»
стовпа́стий «стовбуватий»
стовпа́тий «смугастий»
стовпа́ха «вид плахти»
стовпе́ц «орна земля, на якій посаджена сосна»
стовпе́ць «шпальта (в газеті, журналі); ряд цифр, слів, розміщених по вертикалі; печиво циліндричної фор- ми з гречаного борошна СУМ; [тумба; частина снувалки]»
сто́впик «маточка, Pistillum» (бот.)
стовпи́ще
стовпі́ти «втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти»
стовпко́ва́тий «стовбуватий»
сто́впник «релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі, або жив у тісній вежовій келії»
стовпо́ваний (у сполученні с. не́від «невід, плахти якого прикріплені до каната за їх довжиною»)
стовпо́ватий (у сполученні [стовпо́вата мальо́вка] «вид орнаменту на мисках»)
стовпови́й
стовпо́к «болт, який прикріплює підніжки у ткацькому верстаті Г; ноги терлиці, стояк (у пилці), підставка, на якій обертається витушка О»
стовпува́тий «стовбуватий»
стовпча́стий
стовпча́тий
сто́впчик
сто́впчиковий
стоп «стовп»
стопки «стовпці» (мн.)
стопок «стовпець ВеЛ; міра полотна в 1 м О»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стоўп білоруська
стълп «стовп» болгарська
stołp верхньолужицька
stulp голландська
stolp «скляний ковпак» голландська
stolpi «стовп, колона» давньоісландська
стълпъ давньоруська
*stelp- «стовп» індоєвропейська
*stel- «ставити» індоєвропейська
stùlps «тс.; гомілка, литка» латиська
stulpe «середня кістка ноги» латиська
stul˜pas «стовп» литовська
столп македонська
słup нижньолужицька
ståup «олтар» полабська
słup польська
*st<SUP>ъ</SUP>l̥pъ «стовп; колода; опора» праслов’янська
*st<SUP>ъ</SUP>l̥bъ «тс.» праслов’янська
столп російська
сту̑п сербохорватська
stolpe «колода, балка; стовп» середньонижньонімецька
stulpe «кришка горщика» середньонижньонімецька
stĺp словацька
stòlp словенська
стлъпъ старослов’янська
sloup чеська
stlúp чеська
slúp чеська

топи́ти «підтримувати вогонь; розплавляти»

іє. *tep- «бути теплим»;
споріднене з дінд. tápati (tápyati) «нагріває(ться), горить», tāpáyati «спалює», ав. tāpayeiti «тс.», лтс. patape «бурулька; краплі, капіж»;
псл. topiti «нагрівати, опалювати; плавити», пов’язане чергуванням голосних з teplъ «теплий»;
р. топи́ть, бр. тапі́ць, п. topić «розтоплювати, плавити», ч. topiti «опалювати, нагрівати, [розтоплювати, плавити]», слц. topit’ «розтоплювати, плавити», нл. topiś «опалювати, нагрівати», болг. топя́ «розтоплювати, плавити», м. топи, схв. то̀пити «тс.», слн. topíti «нагрівати; плавити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́топ
ви́топка
ви́топки
відто́пки
нето́па «лінива жінка»
ото́пка «опалювання»
перето́пка
ро́зтоп «топлення»
розто́па «емаль»
ро́зтопка «тс.»
розто́плений
розто́плювальний
розто́пник «емалювальник»
стоп «плавлення; сплав»
стопли́вий «який легко топиться»
стопні́ти «стопитися»
топа́ «опалювачка»
топи́льник «опалювач; плавильник»
топі́льник «тс.»
топі́нка «топлення печі»
то́пка
топки́й «який легко топиться»
топле́ний
топлени́на «розтоплені речовини»
топле́нистий
то́пливо «паливо»
то́пля «топлення (молока)»
топни́стий «тс.»
то́пниця «чугуноплавильний завод»
топні́ти «плавити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tāpayeiti «тс.» авестійська
тапі́ць білоруська
топя́ «розтоплювати, плавити» болгарська
tápati «нагріває(ться), горить» (tápyati) давньоіндійська
tāpáyati «спалює» давньоіндійська
tápyati давньоіндійська
*tep- «бути теплим» індоєвропейська
patape «бурулька; краплі, капіж» латиська
топи македонська
topiś «опалювати, нагрівати» нижньолужицька
topić «розтоплювати, плавити» польська
topiti «нагрівати, опалювати; плавити» праслов’янська
teplъ «теплий» праслов’янська
топи́ть російська
то̀пити «тс.» сербохорватська
topit' «розтоплювати, плавити» словацька
topíti «нагрівати; плавити» словенська
topiti «опалювати, нагрівати, [розтоплювати, плавити]» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України