СТОН — ЕТИМОЛОГІЯ
стонати «стогнати; квакати»
псл. stonati «тс., кричати», пов’язане з stenati «тс.»;
р. стона́ть «стогнати», др. стонати, ч. stonati, слц. stonat’, вл. stonać «тс.», болг. м. стон «стогін», цсл. стонати «стогнати, стенати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стон
«стогін»
сто́няво
«стогнучи»
стоня́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стон «стогін» | болгарська |
| stonać «тс.» | верхньолужицька |
| стонати | давньоруська |
| стон «стогін» | македонська |
| stonati «тс., кричати» | праслов’янська |
| stenati «тс.» | праслов’янська |
| стона́ть «стогнати» | російська |
| stonat' | словацька |
| стонати «стогнати, стенати» | церковнослов’янська |
| stonati | чеська |
сто́нга «стрічка (широка)»
запозичення з польської мови;
п. wstęga ([stęga]) «(широка) стрічка, (широка) стьожка, бинда», wstążka ([stążka]) «стрічка, стьожка», первісно «запонка, нитка, тасьма, стьожка», зводяться до псл. sъ-tęg-, vъz-tęg-, похідних від tęgnǫti «тягти», якому відповідає укр. тягти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сто́н
«пов’язка, застіжка»
стонджи́на
«стрічка, вплетена в коси»
сто́нжка
«стрічечка»
стонча́к
«тс.»
сто́нчка
«тс.; подертий матеріал»
сто́ньжка
«тс.»
стьо́нжка
«стрічка»
стянжка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wstęga «(широка) стрічка, (широка) стьожка, бинда» ([stęga]) | польська |
| stęga | польська |
| wstążka | польська |
| stążka | польська |
| sъ-tęg- | праслов’янська |
| vъz-tęg- | праслов’янська |
| tęgnǫti «тягти» | праслов’янська |
| тягти́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України