СТОВП — ЕТИМОЛОГІЯ

стовп «колода або товстий брус, установлені вертикально; колона, підпора; пам’ятник у вигляді колони; основний капітал СУМ; [стебло Л; стовба (у плузі) О]»

іє. *stelp- «стовп» ‹ *stel- «ставити»;
споріднене з лит. stul˜pas «стовп», лтс. stùlps «тс.; гомілка, литка», stulpe «середня кістка ноги», дісл. stolpi «стовп, колона», снн. stolpe «колода, балка; стовп», снн. stulpe «кришка горщика», гол. stulp, stolp «скляний ковпак»;
псл. *stъl̥pъ «стовп; колода; опора», пов’язане з *stъl̥bъ «тс.»;
р. м. столп, бр. стоўп, др. стълпъ, п. нл. słup, ч. sloup, ст. stlúp, slúp, слц. stĺp, вл. stołp, полаб. ståup «олтар», болг. стълп «стовп», схв. сту̑п, слн. stа̏lp, стсл. стлъпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засто́впити «закріпити стовпами»
обстовпи́ти «обставити стовпами»
остовпені́ти «остовпіти»
стовп'я «кусок шкіри, з якого шиють ходаки»
стовп'я́нка «хата, стіни якої збудовані на стовпах»
стовпа́к «вид горщика»
стовпа́н «стебло»
стовпа́стий «стовбуватий»
стовпа́тий «смугастий»
стовпа́ха «вид плахти»
стовпе́ц «орна земля, на якій посаджена сосна»
стовпе́ць «шпальта (в газеті, журналі); ряд цифр, слів, розміщених по вертикалі; печиво циліндричної фор- ми з гречаного борошна СУМ; [тумба; частина снувалки]»
сто́впик «маточка, Pistillum» (бот.)
стовпи́ще
стовпі́ти «втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти»
стовпко́ва́тий «стовбуватий»
сто́впник «релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі, або жив у тісній вежовій келії»
стовпо́ваний (у сполученні с. не́від «невід, плахти якого прикріплені до каната за їх довжиною»)
стовпо́ватий (у сполученні [стовпо́вата мальо́вка] «вид орнаменту на мисках»)
стовпови́й
стовпо́к «болт, який прикріплює підніжки у ткацькому верстаті Г; ноги терлиці, стояк (у пилці), підставка, на якій обертається витушка О»
стовпува́тий «стовбуватий»
стовпча́стий
стовпча́тий
сто́впчик
сто́впчиковий
стоп «стовп»
стопки «стовпці» (мн.)
стопок «стовпець ВеЛ; міра полотна в 1 м О»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стоўп білоруська
стълп «стовп» болгарська
stołp верхньолужицька
stulp голландська
stolp «скляний ковпак» голландська
stolpi «стовп, колона» давньоісландська
стълпъ давньоруська
*stelp- «стовп» індоєвропейська
*stel- «ставити» індоєвропейська
stùlps «тс.; гомілка, литка» латиська
stulpe «середня кістка ноги» латиська
stul˜pas «стовп» литовська
столп македонська
słup нижньолужицька
ståup «олтар» полабська
słup польська
*st<SUP>ъ</SUP>l̥pъ «стовп; колода; опора» праслов’янська
*st<SUP>ъ</SUP>l̥bъ «тс.» праслов’янська
столп російська
сту̑п сербохорватська
stolpe «колода, балка; стовп» середньонижньонімецька
stulpe «кришка горщика» середньонижньонімецька
stĺp словацька
stòlp словенська
стлъпъ старослов’янська
sloup чеська
stlúp чеська
slúp чеська

настовпу́жити «настовбурчити»

похідне утворення від стовп (пор. настовбу́рчити, стовбу́рчити від сто́вбур);
Фонетичні та словотвірні варіанти

настовпу́житися «настовбурчитися Ж; надутися Пі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стовп (пор. настовбу́рчити, стовбу́рчити від сто́вбур) ?

слуп «стовп; [стовп у будівлі, зокрема в стіні] Ме» (заст.)

п. słup «стовп» відповідає укр. стовп;
запозичення з польської мови;
бр. слуп «стовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

слупе́ць «стовпець у перилах»
слу́пик «хрестовина у вікні»
слу́пок «стовпчик (частина ткацького верстата і под.)»
слупува́ти «прив’язувати до стовпа»
слупча́стий «у вигляді стовпчика»
слу́пчик «стовпчик; вид вишивки»
стлуп «стовп»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
слуп «стовп» білоруська
słup «стовп» польська
стовп українська

стлуп «колона; стовп»

очевидно, результат контамінації форм слуп і стовп «тс.» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
слуп «тс.» українська
стовп українська

сто́пці «орнамент на вишивках у формі комбінованих латинських цифр V»

очевидно, пов’язане зі стовп (стовпці), сто́впчик «частина мережки», стовпча́стий (у сполученні [стовпчасті уставки] «уставки з особливим видом вишивки – стовпчиком»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стовп (стовпці) українська
сто́впчик «частина мережки» українська
стовпча́стий (у сполученні [стовпчасті уставки] «уставки з особливим видом вишивки -- стовпчиком») українська
стовпці українська

штовб «стовбур дерева»

експресивне утворення, що виникло як фонетичний варіант початкового столб чи стовп або як наслідок контамінації [штуб] і стовп;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
столб українська
стовп українська
штуб українська

шту́льба «тверда халява в святкових хромових чоботях; чоботи з такими халявами» (заст.)

запозичення з німецької мови;
н. Stulpe (заст. Stülp) «закот, відворот; манжета; криси (бриля, капелюха)» походить від нн. štülpe «кришка, покриття; оболонка; криси (бриля, капелюха)», гол. stulp, stolp «cкляний ковпак», споріднених із псл. *stъl̥pъ, укр. стовп;
п. sztylpa «закот, відворот (зокрема, в чобіт)», ч. štulpna, слц. štulpňa (звичайно мн. štulpne) «товста панчоха без п’яти»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
stulp голландська
stolp «cкляний ковпак» голландська
štülpe «кришка, покриття; оболонка; криси (бриля, капелюха)» нижньонімецька
Stulpe «закот, відворот; манжета; криси (бриля, капелюха)» (заст. Stülp) німецька
Stülp (заст.) німецька
sztylpa «закот, відворот (зокрема, в чобіт)» польська
*st<SUP>ъ</SUP>l̥pъ праслов’янська
štulpňa «товста панчоха без п’яти» (звичайно мн. štulpne) словацька
стовп українська
štulpna чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України