СТЕЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сла́ти
зіставляється з гот. saljan «підносити; жертвувати», двн. sellen «переправляти», дангл. sellan «передавати, продавати», дісл. selja «тс.» (Schuster-Šewc 1301; Rozwadowski MPKJ 2, 352; Mikkola Ursl. Gr. I 79; Trautmann 292; Pokorny 899);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. sъlati «посилати, відправляти»;
мало обґрунтовані пов’язання з дінд. pra-sulati «вштовхує» (Rozwadowski тж; Lidén тж; Uhlenbeck 338), гр. ἰάλλω «посилаю» (Machek ESJČ 552), вірм. yłem, yułarkem «шлю» (Meillet MSL 8, 238; Lidén тж), лит. selėˊti «прийти», salti «танути, текти» (Ondruš St. sl. 1960/6, 193–194), сл. sul-, відображеним у р. посу́л (Брандт РФВ 24, 188);
зближується з алб. sūljem «кидаюсь, біжу», sulmё «квапливість, стрімкість» (Meyer EW 396; Lidén Arm. St. 77–78), з вірм. slanam (*k῀ul-) «кидаюся, біжу, лечу» (Lidén тж), з гол. hollen «бігти риссю» (van Wijk IF 24, 238), з лит. sių̃sti «слати» (Petersson BSl. Wortst. 87; Trautmann 292);
р. слать, бр. слаць, др. сълати, п. słać, ч. poslati, posílati, слц. slat’, вл. słać, нл. słaś, схв. сла̏ти, слн. posláti, pošíljati, стсл. сълати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висила́ти
висила́ч
«відправник»
ви́силка
ви́сланець
відси́лка
відсильни́й
до́си́лка
засила́тися
«слатися»
засла́нець
засла́ння
на́силка
«наслання»
насла́ння́
обси́лка
«хабар, подарунок»
передпоси́лка
пере́си́лка
переси́льни́й
підси́лка
післане́цтво
«ходіння послом»
післане́ць
післа́нник
післа́нництво
«посольство»
післа́нство
«тс.»
післа́нщина
«плата послу»
післі́г
«посланець»
посе́л
посе́льство
посила́льний
посила́нець
«посланець»
посила́ч
«відправник»
поси́лка
посла́не́ць
посла́нник
посла́ння
послува́ти
посо́л
посо́льство
приси́л
«присилання»
приси́лка
присі́л
«посланець»
прислі́г
«тс.»
розси́лка
розси́льни́й
сла́тися
«посилати старостів, сватати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sūljem «кидаюсь, біжу» | албанська |
| sulmё «квапливість, стрімкість» | албанська |
| слаць | білоруська |
| słać | верхньолужицька |
| yłem | вірменська |
| yułarkem «шлю» | вірменська |
| slanam «кидаюся, біжу, лечу» (*k῀ul-)(Lidén тж) | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| hollen «бігти риссю» (van Wijk IF 24, 238) | голландська |
| saljan «підносити; жертвувати» | готська |
| ἰάλλω «посилаю» | грецька |
| sellan «передавати, продавати» | давньоанглійська |
| sellen «переправляти» | давньоверхньонімецька |
| pra-sulati «вштовхує» | давньоіндійська |
| selja «тс.» | давньоісландська |
| сълати | давньоруська |
| selėˊti «прийти» | литовська |
| salti «танути, текти» | литовська |
| sių̃sti «слати» | литовська |
| słaś | нижньолужицька |
| słać | польська |
| sъlati «посилати, відправляти» | праслов’янська |
| посу́л | російська |
| слать | російська |
| сла̏ти | сербохорватська |
| sul- | слов’янські |
| slat' | словацька |
| posláti | словенська |
| pošíljati | словенська |
| сълати | старослов’янська |
| poslati | чеська |
| posílati | чеська |
сла́ти
іє. *stel- (*stl̥-) «розстилати», пов’язане з *ster- (*str̥-), відображеним у лат. sterno «насипаю, розстилаю, стелю», гр. στόρνῡμι (στορέννῡμι) «тс.», псл. *storna, укр. сторона́;
споріднене з лтс. slāt «навантажувати, пакувати», гр. στέλλω «готую, посилаю», вірм. aṙa-stał (*stl̥-no) «покрівля, дах», лат. lātus (‹*stlatus) «широкий»;
псл. stьlati, steljǫ;
р. стлать, стели́ть, бр. слаць, др. стьлати, п. słać, ścielić, ч. stlát, слц. stlat’, вл. słać, нл. słaś (sćelu), ст. stłaś, болг. сте́ля, слн. stláti, стсл. постьлати (постелѭ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стілка
«прокладка під устілку»
ву́стілка
«устілка (шкіряна, у селян також із соломи)»
ву́стілок
«устілка (віхоть соломи в чоботі)»
за́стил
застила́ти
за́сти́лка
за́стіл
«кусок шкіри, яким закривається діра у постолі»
засті́лка
засто́ла
«тс.»
застьо́л
«покривало»
застьо́ла
«покривало для воза»
насти́л
на́стилка
насти́льни́й
насти́льник
на́сті́лка
пасте́лник
«солом’яна мата»
пересті́льниця
«постіль»
(?)
підсте́ля
«стійло корів»
підстеля́ти
підстила́ти
пі́дсти́лка
підстилко́вий
підстильни́й
пі́дсті́лка
підстьо́л
«підстилка»
післа́нє
післа́нь
«тс.»
постеле́нок
«постіль»
постелі́нка
«підстілка для худоби»
посте́льниця
«дошка в дні воза»
посте́ля
пости́лка
пості́вка
«постіль; покіс»
пості́лка
по́сті́ль
постільниця
«постіль»
прости́лка
«доріжка на долівці»
про́стилка
«тонка ковдра»
про́стіль
«постіль»
ро́зстил
сли́ще
«місце, де розстилають льон»
стальні́ца
«частина стелі між балками»
сте́ливо
«підстилка Нед; Гаптування О»
стели́на
стели́ти
сте́лище
«місце, де розстилають льон, коноплі»
стелі́ння
«підстилка; дерево для стелі»
сте́лька
«устілка»
стельни́к
«стеля»
сте́ля
«верхнє внутрішнє покриття; [підлога Нед]»
сте́лянка
«підстілка»
стіль
«стеля»
столь
сто́ля
«тс.»
у́стілка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слаць | білоруська |
| сте́ля | болгарська |
| słać | верхньолужицька |
| aṙa-stał «покрівля, дах» (*stl̥-no) | вірменська |
| *stl̥-no | вірменська |
| στόρνῡμι «тс.» (στορέννῡμι) | грецька |
| στορέννῡμι | грецька |
| στέλλω «готую, посилаю» | грецька |
| стьлати | давньоруська |
| *stel- «розстилати» (*stl̥-) | індоєвропейська |
| *ster- (*str̥-) | індоєвропейська |
| *stl̥- | індоєвропейська |
| *str̥- | індоєвропейська |
| sterno «насипаю, розстилаю, стелю» | латинська |
| lātus «широкий» (‹*stlatus) | латинська |
| *stlatus | латинська |
| slāt «навантажувати, пакувати» | латиська |
| słaś (sćelu) | нижньолужицька |
| stłaś | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| słać | польська |
| ścielić | польська |
| *storna | праслов’янська |
| stьlati | праслов’янська |
| steljǫ | праслов’янська |
| стлать | російська |
| стели́ть | російська |
| stlat' | словацька |
| stláti | словенська |
| постьлати (постелѭ) | старослов’янська |
| постелѭ | старослов’янська |
| постелѭ | старослов’янська |
| сторона́ | українська |
| stlát | чеська |
сте́ла «кам’яний стовп чи плита з написом або рельєфним зображенням»
н. Stéle, фр. stèle, англ. stele походять від лат. stēla «стовп, колона», яке зводиться до гр. στήλη (‹*στάλ-νᾱ) «тс.», пов’язаного чергуванням голосних з дієсловом στέλλω «готую; посилаю», яке зіставляється з псл. stьlati, укр. стели́ти;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. болг. сте́ла, бр. стэ́ла, п. stela, ч. слц. слн. stéla;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stele | англійська |
| стэ́ла | білоруська |
| сте́ла | болгарська |
| στήλη «тс.» (‹*στάλ-νᾱ) | грецька |
| στέλλω «готую; посилаю» | грецька |
| stēla «стовп, колона» | латинська |
| Stéle | німецька |
| stela | польська |
| stьlati | праслов’янська |
| сте́ла | російська |
| stéla | словацька |
| stéla | словенська |
| стели́ти | українська |
| stèle | французька |
| stéla | чеська |
апо́стол
гр. ἀπόστολος «посланець» пов’язане з дієсловом ἀποστέλλο «посилаю», яке складається з префікса ἀπο- «геть», спорідненого з лат. ab- «від-», і дієслова στέλλω «посилаю», спорідненого з укр. стелю́;
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
р. болг. апо́стол, бр. aпо́стал, др. апостолъ, п. apostoł, ч. слц.нл. apoštol, вл. japoštol, м. апостол, схв. ȁпостол, àпостол, слн. apóstol, стсл. апостолъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
апо́стольство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aпо́стал | білоруська |
| апо́стол | болгарська |
| japoštol | верхньолужицька |
| ἀπόστολος «посланець» | грецька |
| апостолъ | давньоруська |
| ab- «від-» | латинська |
| апостол | македонська |
| apostoł | польська |
| апо́стол | російська |
| ȁпостол | сербохорватська |
| apóstol | словенська |
| апостолъ | старослов’янська |
| стелю́ | українська |
| àпостол | українська |
| apoštol | чеська |
| ἀποστέλλο «посилаю» | ? |
| ἀπο- «геть» | ? |
| στέλλω «посилаю» | ? |
| apoštol | ? |
засто́ли «постоли»
очевидно, результат видозміни слова постоли́, викликаної зближенням із стели́ти в розумінні «підстилати щось під ноги», від якого можливі похідні з префіксом за (застеля́ти, засто́ли);
Фонетичні та словотвірні варіанти
застоля́та
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| постоли́ | ? |
| стели́ти «підстилати щось під ноги» | ? |
| за (застеля́ти, засто́ли) | ? |
ла́тир «поряд, поруч»
запозичення з молдавської мови;
молд. алэ́турь (рум. alắturi) «тс.» походить від лат. a latere «збоку», що складається з прийменника а(в) «від, з» та іменника latus «бік», пов’язаного з прикметником lātus (‹ *stlātos) «широкий», спорідненим з вірм. lain «тс.», псл. stьlati, укр. стели́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lain «тс.» | вірменська |
| a latere «збоку» | латинська |
| a(b) «від, з» | латинська |
| latus «бік» | латинська |
| *stlātos «широкий» | латинська |
| lātus | латинська |
| алэ́турь «тс.» (рум. alắturi) | молдавська |
| stьlati | праслов’янська |
| alắturi «тс.» (рум. alắturi) | румунська |
| стели́ти | українська |
ле́я «(частіше мн.) нашивки на кавалерійських штанах; [передня частина халяви Ж]»
фр. lé «полотнище; ширина тканини між двома пругами» походить від лат. lātus (‹ *stlā-tos) «широкий», спорідненого з псл. *stьlati, укр. стели́ти;
запозичення з французької мови;
р. ле́я (мн. ле́и) «нашивки (як правило шкіряні) на кавалерійських штанах у місцях, що при їзді дотикаються до сідла», бр. ле́я (мн. ле́і) «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́я «тс.» (мн. ле́і) | білоруська |
| ле́і | білоруська |
| ле́і | білоруська |
| lātus «широкий» (‹ *stlā-tos) | латинська |
| *stlā-tos | латинська |
| *stьlati | праслов’янська |
| ле́я «нашивки (як правило шкіряні) на кавалерійських штанах у місцях, що при їзді дотикаються до сідла» (мн. ле́и) | російська |
| ле́и | російська |
| ле́и | російська |
| стели́ти | українська |
| lé «полотнище; ширина тканини між двома пругами» | французька |
сла́нець «гірська порода, що має шарувату будову»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. сла́нец, [стланец] «сланець», пов’язане зі стлать «стелити», яке відповідає укр. сла́ти «тс.»;
бр. сла́нец;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сланцюва́тий
«здатний розшаровуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сла́нец | білоруська |
| сла́нец | російська |
| стланец «сланець» | російська |
| стлать «стелити» | російська |
| сла́ти «тс.» | українська |
сла́ник «пагорб, порослий листяним лісом; поросле підвищення в лісі з моховим покривом»
похідне утворення від сла́ти «стелити»;
р. [слань] «бідна деревна рослинність», [сла́нец] «рослина, яка стелеться по землі, особливо кущі і дерева»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слань «бідна деревна рослинність» | російська |
| сла́нец «рослина, яка стелеться по землі, особливо кущі і дерева» | російська |
| сла́ти «стелити» | українська |
стелюшо́к «багаторічний трав’янистий бур’ян родини гвоздикових, Spergularia (Pers.) J. et C. Presl.» (бот.)
назва зумовлена лежачою формою стебел;
пов’язане зі стели́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стели́ти | українська |
стільни́к «лист, утворюваний бджолами й осами з воскових чашечок»
неясне;
може бути пов’язане з щіли́на, ці́ли́й, стіл, стели́ти і стіна́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спі́льни́к
стални́к
сте́льник
сті́нни́к
сто́льник
щільни́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щіли́на | українська |
| ці́ли́й | українська |
| стіл | українська |
| стели́ти | українська |
| стіна́ | українська |
периста́льтика «ритмічні скорочення стінок стравоходу, шлунка й кишечнику»
н. Peristáltik «перистальтика», фр. péristaltique «тс.», англ. peristaltic «перистальтичний» походять від гр. περισταλτικός «який охоплює, стискає», пов’язаного з дієсловом περιστέλλω «одягаю; захищаю, дбаю», що складається з префікса περι-«навколо» і дієслова στέλλω «лаштую, споряджаю; шикую; впорядковую», спорідненого з лат. lātus (‹*stlātos) «широкий», stlāta, stlatta «широке торговельне (згодом піратське) судно», псл. stьlati «стелити», укр. сла́ти;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. периста́льтика, бр. перыста́льтыка, п. perystaltyka, ч. слц. peristaltika, болг. периста́лтика, схв. перистàлтика, слн. peristáltika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перистальти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| peristaltic «перистальтичний» | англійська |
| перыста́льтыка | білоруська |
| периста́лтика | болгарська |
| περισταλτικός «який охоплює, стискає» | грецька |
| περιστέλλω «одягаю; захищаю, дбаю» | грецька |
| περι- «навколо» | грецька |
| στέλλω «лаштую, споряджаю; шикую; впорядковую» | грецька |
| lātus «широкий» (‹*stlātos) | латинська |
| stlāta | латинська |
| stlatta «широке торговельне (згодом піратське) судно» | латинська |
| Peristáltik «перистальтика» | німецька |
| perystaltyka | польська |
| stьlati «стелити» | праслов’янська |
| периста́льтика | російська |
| перистàлтика | сербохорватська |
| peristaltika | словацька |
| peristáltika | словенська |
| сла́ти | українська |
| péristaltique «тс.» | французька |
| peristaltika | чеська |
писте́лка «фартух»
запозичення з молдавської мови;
молд. рум. pestélcă «тс.» походить від болг. прести́лка, престе́лка «тс.», утвореного з префікса пре-, що відповідає укр. пере-, і основи дієслова сте́ля «стелю», спорідненого з укр. стели́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пісте́лка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прести́лка | болгарська |
| престе́лка «тс.» | болгарська |
| pestélcă «тс.» | молдавська |
| pestélcă «тс.» | румунська |
| сте́ля «стелю» | українська |
| стели́ти | українська |
шля́тися «вештатися»
р. шля́ться виводилось від шлёндать, шлёпать (Преобр. II, вып. последний 100);
споріднене з лит. selėti «скрадатися», н. Geselle «товариш», (букв.) «супутник», а також з лат. sălĭo, гр. ἅλλομαι «стрибаю», які зводяться до іє. *sel- «рухатися»;
пов’язане з дієсловом sъlati, укр. сла́ти «посилати», (букв.) «змушувати рухатися»;
псл. sьlěti (sę) «рухатися (певним способом)»;
р. шля́ться, п. [ślać się] «тс.», болг. шляя се «вештаюся»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шляя се «вештаюся» | болгарська |
| ἅλλομαι «стрибаю» | грецька |
| *sel- «рухатися» | індоєвропейська |
| sălĭo | латинська |
| selėti «скрадатися» | литовська |
| Geselle «товариш» | німецька |
| ślać się «тс.» | польська |
| sъlati | праслов’янська |
| sьlěti (sę) «рухатися (певним способом)» (sę) | праслов’янська |
| шля́ться | російська |
| шлёпать | російська |
| шлёндать | російська |
| шля́ться | російська |
| сла́ти «посилати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України