СТАЦІОНАРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

стаціона́р

запозичення із західноєвропейських мов (спочатку в формі прикметника);
нім. stationär «стаціонарний, постійний», фр. stationnaire, англ. stationary «тс.» походять від лат. statiōnārius «нерухомий; караульний; станційний», пов’язаного з statiō (род. в. statiōnis) «стояння; положення, стан; місцеперебування; стоянка, зупинка; поштова станція»;
р. стациона́р, стациона́рный, бр. стацыяна́р, стацыяна́рны, п. stacjonarny, ч. stacionární, (рідк.) stacionérní, слц. stacionárny, болг. м. стациона́р, стациона́рен, схв. стациа̏нāр, стационāран, слн. stacionáren;
Фонетичні та словотвірні варіанти

стаціона́рний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
stationary «тс.» англійська
стацыяна́р білоруська
стациона́р болгарська
стациона́рен болгарська
statiōnārius «нерухомий; караульний; станційний» латинська
statiō «стояння; положення, стан; місцеперебування; стоянка, зупинка; поштова станція» латинська
стациона́р македонська
стациона́рен македонська
stationär «стаціонарний, постійний» німецька
stacjonarny польська
стациона́р російська
стациа̏нāр сербохорватська
стационāран сербохорватська
stacionárny словацька
stacionáren словенська
стациона́рный українська
стацыяна́рны українська
stationnaire французька
stacionární (рідк.) чеська
stacionérní (рідк.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України