СТАНКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ста́йня «конюшня; хлів»

очевидно, псл. [staj-nja] «конюшня, хлів», пов’язане з [staja] «тс.; курінь пастуха», первісно «стоянка; стійло»;
менш переконливе виведення безпосередньо з п. stajnia (Онышкевич Исслед. п. яз. 248);
бр. ста́йня «конюшня», п. stajnia «тс., хлів», слц. stajňa «стайня», [stajeň] «тс.», слн. [stajna] «хлів, загін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

стає́нний «якого тримають у стайні; виїзний (про коня)»
стайни́ця
ста́йни́чий «конюх; (заст.) слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх»
ста́ни́ця
ста́нка
ста́ня «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ста́йня «конюшня» білоруська
stajnia польська
stajnia «тс., хлів» польська
staj-nja «конюшня, хлів» праслов’янська
staja «тс.; курінь пастуха» праслов’янська
stajňa «стайня» словацька
stajeň «тс.» словацька
stajna «хлів, загін» словенська

стан «тулуб, корпус, талія; верхня частина жіночої сорочки; стоянка; обставини; (іст.) адміністративно-поліцейський підрозділ; соціальна група; технічний пристрій; станок»

псл. stanъ, пов’язане з дієсловом stati «стати»;
споріднене з дінд. sthā́nam «місце, місцеперебування», ав. дперс. stāna- «стойка, місце, стійло», согд. *astān (’st’n) «місце», ōstān (’wst’n) «основа; поселення», перс. sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) у тур. Türkistan «Туркестан», р. укр. Туркеста́н, Таджикиста́н, ос. -ston «місце, вмістище, країна», stonwat «стоянка», staw «поперек; круп», astæw «поперек, талія», гр. δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий», дор. δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані»), ἄστηνος «нещасливий», лат. *stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю»), що продовжують іє. *st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-;
лит. stónas «стан (життєвий)» вважається запозиченням зі слов’янських мов;
р. бр. болг. м. стан, др. станъ, п. ч. слц. вл. нл. stan, слн. stán, стсл. станъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

застано́ва «застава; розум, міркування»
настано́ва
обстано́вка
перестано́вка
постано́ва
постано́вка
постано́вник
ста́нє «стан»
стани́ «верхня частина жіночої сорочки»
ста́ник «(заст.) верхня частина сукні, жіночої сорочки, ліф кофти, кофта; [безрукавка]»
стани́на
ста́ни́ця
стани́чний
стани́чник
ста́нище «стоянка; місце, житло, притулок»
станівки́й «дорослий; сталий, усталений»
станівни́й «тс.»
станка́ч «станковий кулемет»
станки́й «стрункий, ставний»
станкові́ст
стано́ва «закон»
ста́нови́й «пристав» (заст.)
ста́нови́й
стано́ви́сько «становище; [табір, житло, оселя, нічліг, квартира Пі, Нед]»
станови́ти
стано́ви́ще
стано́к
стано́чник
устано́ва
Етимологічні відповідники

Слово Мова
stāna- «стойка, місце, стійло» авестійська
стан білоруська
стан болгарська
stan верхньолужицька
δύστηνος «нещасний, бідолашний; жалюгідний, жахливий» грецька
sthā́nam «місце, місцеперебування» давньоіндійська
stāna- «стойка, місце, стійло» давньоперська
станъ давньоруська
δύστᾱνος «тс.» (‹ *δύσστᾱνος «який перебуває у поганому стані») дорійський
ἄστηνος «нещасливий» дорійський
*δύσστᾱνος дорійський
*st(h)ā- «стояти» індоєвропейська
*stanō (у формі dē-stino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю») латинська
dē-stino латинська
stónas «стан (життєвий)» литовська
стан македонська
stan нижньолужицька
-ston «місце, вмістище, країна» осетинська
stonwat «стоянка» осетинська
staw «поперек; круп» осетинська
astæw «поперек, талія» осетинська
sitān (звідки походить компонент -stan (-стан) перська
stan польська
stanъ праслов’янська
stati «стати» праслов’янська
Туркеста́н російська
Таджикиста́н російська
стан російська
stan словацька
stán словенська
*astān «місце» (’st’n) согдійська
'st'n согдійська
ōstān согдійська
'wst'n согдійська
станъ старослов’янська
Türkistan «Туркестан» турецька
Туркеста́н українська
Таджикиста́н українська
stan чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України