СТАЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ

сталь «криця»

очевидно, через польську мову запозичено з німецької;
нвн. Stahl «сталь; різець», як і свн. stahel «сталь», stāl, двн. stahal, споріднене з снн. дісл. stāl, нн. гол. дат. staal, шв. stål, днн. stẹhli, дангл. stīele, stēle, stēl, stȳle, англ. steel «тс.» і, далі, з дінд. stákati «опирається, протистоїть; упирається», ав. staxta- «твердий, міцний», staxra- «суворий, строгий», умбр. stakaz «призначений; встановлений», псл. stati, укр. ста́ти;
р. бр. сталь, п. stal (з XV ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

наста́лок «сокирка для клепання коси; залізна підставка для клепання коси»
ста́лець «у млині: кусок сталі, в який упирається нижня частина веретена шестерні»
стали́ти «наварювати сталлю і гострити щось; заварювати сталлю тріщини, отвори; гартувати»
сталі́вка «стальне перо»«сталева пластинка в корсажі» (заст.)
ста́лька «тс.; [стальний брусок Нед]»
стальце́ «тс.»
стальця́ «залізна обшивка горла січкарної коробки» (мн.)
сталюва́ти «наносити тонкий шар сталі за допомогою електролізу» (спец.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
staxta- «твердий, міцний» авестійська
staxra- «суворий, строгий» авестійська
steel «тс.» англійська
сталь білоруська
staal голландська
stīele давньоанглійська
stēle давньоанглійська
stēl давньоанглійська
stȳle давньоанглійська
stahal давньоверхньонімецька
stákati «опирається, протистоїть; упирається» давньоіндійська
stāl давньоісландська
stẹhli давньонижньонімецька
staal датська
staal нижньонімецька
Stahl «сталь; різець» нововерхньонімецька
stalXV ст.) польська
stati праслов’янська
сталь російська
stahel «сталь» середньоверхньнімецька
stāl середньоверхньнімецька
stāl середньонижньонімецька
ста́ти українська
stakaz «призначений; встановлений» умбрська
stål шведська

ста́лка «довга вузька смуга; довгий ряд чого-небудь; низка, разок; пасмо; шар чого-небудь, пласт; [паросток (рослини); частина снасті Нед]»

неясне;
бр. [ста́лка] «шар, пласт», сто́лка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сталь
ста́лька
ста́ля «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ста́лка «шар, пласт» білоруська
сто́лка «тс.» білоруська

ста́ти

псл. stati (*stanǫ (sę)) «ставати, стати; становитися; починати; стояти»;
споріднене з лит. stóti «ставати; починати, приступати», лтс. stât «ставати», прус. postāt «ставати, стати», дінд. ásthāt «встав, став», tíṣṭhati «стоїть», stitáḥ «стоячий», sthātṛṛ́ «який стоїть», дперс. stā- «стояти», ав. hištaiti «стоїть», лат. sto (‹*stāi̯ō) «стою», sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь», гр. ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою», ἱστάνω «ставлю», дірл. tāu «є», ірл. at-táu (‹*stāi̯ō) «я є», двн. свн. stān, stēn «стояти», вірм. stanam «дістаю, відроджую», алб. shton «розмножую», shtuare «стоячий» і, можливо, тох. В stāre «перебувала, залишалась», stam- «стояти, бути», shtäm «стою»;
іє. *st(h)ā- «стати; стояти», букв. «бути міцним»;
зближення з хет. ištanta- «відкладати», ištapp- «вкривати, покривати; замикати» (Sturtevant Language 4, 3; 6, 156) недостатньо обґрунтоване;
р. стать, бр. стаць, др. стати, п. stać się, ч. státi se, слц. stat’ (si), вл. stać so, нл. staś se, болг. ста́на, м. стане, схв. ста̏ти, слн. státi, стсл. стати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безнаста́нний
безпере́сталь
безпере́ста́нку
безпереста́нний
безпере́ста́ну
безпере́ста́нці
безпере́стань
безуста́нку
безуста́нний
вистава́ти «виступати; вистачати»
ви́стати
відста́лий
ві́дстань
відста́ти
вста́ти
застали́тися (у виразі з. на сóяшно «проглянути сонцю»)
засталя́тися «запобігати»
зіста́тися
зоста́льний «задній»
зоста́нок «останок»
зоста́тися
зоста́ток
наоста́нку
наоста́ннє
наоста́нок
наоста́нці
недо́сталь
недоста́ток
ненаста́нний
непере́ставком
неста́ток
о́сталь «залишок води в заглибині»
оста́нки
оста́нній
оста́нок
оста́тися
оста́тній
оста́ток
остато́чний
оста́ча
переста́ти
повста́нець
повста́ння
повста́ти
поста́ти
по́стать
при́стай «той, хто приєднується»
приста́лий «утомлений»
приста́льний «безнастанний, постійний»
при́стани «приєднання; пристановище»
пристано́висько
приста́ти
при́ста́ш «тс.»
приста́я «тс.; приймак»
при́стівний «пристойний»
розстава́ння
розста́ння
ро́зстань «роздоріжжя»
ро́зста́ньки «тс.»
розста́тися
става́ти
ста́йно «днище до гребеня»
ста́лий
ста́тися
уста́лений
уста́лити
устаткува́ння
устаткува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hištaiti «стоїть» авестійська
shton «розмножую» албанська
shtuare «стоячий» албанська
стаць білоруська
ста́на болгарська
stać so верхньолужицька
stanam «дістаю, відроджую» вірменська
ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою» грецька
ἱστάνω «ставлю» грецька
stān давньоверхньонімецька
stēn «стояти» давньоверхньонімецька
ásthāt «встав, став» давньоіндійська
tíṣṭhati «стоїть» давньоіндійська
stitáḥ «стоячий» давньоіндійська
sthātṛ́ «який стоїть» давньоіндійська
tāu «є» давньоірландська
stā- «стояти» давньоперська
стати давньоруська
*st(h)ā- «стати; стояти» індоєвропейська
at-táu «я є» (‹*stāi̯ō) ірландська
*stāi̯ō ірландська
sto «стою» (‹*stāi̯ō) латинська
sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь» латинська
*stāi̯ō латинська
stât «ставати» латиська
stóti «ставати; починати, приступати» литовська
стане македонська
staś se нижньолужицька
stać się польська
stati «ставати, стати; становитися; починати; стояти» (*stanǫ (sę)) праслов’янська
postāt «ставати, стати» прусська
стать російська
ста̏ти сербохорватська
stān середньоверхньнімецька
stēn середньоверхньнімецька
stat' (si) (si) словацька
státi словенська
стати старослов’янська
stāre «перебувала, залишалась» тохарська В
stam- «стояти, бути» тохарська В
shtäm «стою» тохарська В
ištanta- «відкладати» хетська
ištapp- «вкривати, покривати; замикати» хетська
státi se чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України