СТАЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

сталь «криця»

очевидно, через польську мову запозичено з німецької;
нвн. Stahl «сталь; різець», як і свн. stahel «сталь», stāl, двн. stahal, споріднене з снн. дісл. stāl, нн. гол. дат. staal, шв. stål, днн. stẹhli, дангл. stīele, stēle, stēl, stȳle, англ. steel «тс.» і, далі, з дінд. stákati «опирається, протистоїть; упирається», ав. staxta- «твердий, міцний», staxra- «суворий, строгий», умбр. stakaz «призначений; встановлений», псл. stati, укр. ста́ти;
р. бр. сталь, п. stal (з XV ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

наста́лок «сокирка для клепання коси; залізна підставка для клепання коси»
ста́лець «у млині: кусок сталі, в який упирається нижня частина веретена шестерні»
стали́ти «наварювати сталлю і гострити щось; заварювати сталлю тріщини, отвори; гартувати»
сталі́вка «стальне перо»«сталева пластинка в корсажі» (заст.)
ста́лька «тс.; [стальний брусок Нед]»
стальце́ «тс.»
стальця́ «залізна обшивка горла січкарної коробки» (мн.)
сталюва́ти «наносити тонкий шар сталі за допомогою електролізу» (спец.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
staxta- «твердий, міцний» авестійська
staxra- «суворий, строгий» авестійська
steel «тс.» англійська
сталь білоруська
staal голландська
stīele давньоанглійська
stēle давньоанглійська
stēl давньоанглійська
stȳle давньоанглійська
stahal давньоверхньонімецька
stákati «опирається, протистоїть; упирається» давньоіндійська
stāl давньоісландська
stẹhli давньонижньонімецька
staal датська
staal нижньонімецька
Stahl «сталь; різець» нововерхньонімецька
stalXV ст.) польська
stati праслов’янська
сталь російська
stahel «сталь» середньоверхньнімецька
stāl середньоверхньнімецька
stāl середньонижньонімецька
ста́ти українська
stakaz «призначений; встановлений» умбрська
stål шведська

ста́лка «довга вузька смуга; довгий ряд чого-небудь; низка, разок; пасмо; шар чого-небудь, пласт; [паросток (рослини); частина снасті Нед]»

неясне;
бр. [ста́лка] «шар, пласт», сто́лка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сталь
ста́лька
ста́ля «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ста́лка «шар, пласт» білоруська
сто́лка «тс.» білоруська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України