СТАВИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ста́вити
псл. staviti (stavěti), каузатив до stati «стати»;
споріднене з лит. stovėˊti «стояти», лтс. stãvêt, гот. stōjan «направляти», дангл. stōwian «утримувати», двн. свн. stouwen «керувати, зупиняти, осаджувати», снн. снідерл. гол. stouwen «загачувати, затримувати», нвн. stauen «тс.», англ. stow «прибирати, складати», гр. στῡˊω«піднімаю нагору», σταυρός «кілок», лат. -staurāre (у словах restaurāre «відновлювати», īnstaurāre «тс., поновлювати, повторювати; влаштовувати, робити»), що зводяться до каузатива іє. *stāu- (*sthāu-, *sthū-, *stū-), пов’язаного з *stā- (*sthā-) «стояти, знаходитися, перебувати; стати»;
р. ста́вить, бр. ста́віць, стаўля́ць, др. ставити, п. вл. stawić, ч. staviti, слц. stavit’, нл. stawiś, stawjaś, полаб. stóvĕt, болг. ста́вя, м. стави, става, схв. ста̏вити, слн. stáviti, стсл. ставити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
cmа́ва
«постава»
безпідста́вний
виста́ва
ви́ставка
виставни́й
відста́вка
відставни́й
відставни́к
вста́вка
вставни́й
доста́вка
за́став
«застава»
заста́ва
за́става
«пастка на звіра»
заста́вити
заста́вити
за́ста́вка
заставля́ти
заставна́
(юр.)
заста́вни́й
заста́вник
заставни́чий
(у виразі з. у́ряд «ломбард»)
за́ставні
«віконниці»
заста́вщик
«митник, що стояв на проїзних дорогах, на пограниччі»
заставщи́на
«застава»
зіста́вити
надста́вка
наста́в
«влада»
на́став
«настанова»
на́ставка
«надставка»
наставля́ти
наста́вник
наста́вництво
наста́вничий
«наставницький»
обста́ва
«обстановка»
обста́вина
оста́вити
перезаста́ва
пере́ставка
«сіть для ловіння перепелів»
підста́ва
пі́дста́вина
«основа»
пі́дста́вка
підставни́й
підста́вник
«свічник»
пі́дставці
«тс.»
поста́в
«пара млинових жорен; сувій»
поста́ва
поставе́ць
поста́вка
по́ставка
«полиця»
поста́вля́ти
поставни́й
поставни́к
представля́ти
представни́к
представни́цтво
при́став
(з р.)
приста́ва
«наглядач Г; поставка Нед»
приста́вка
при́ставка
«полиця»
при́ставок
«вид великої посудини»
став
«сустав, суглоб»
ста́ве́ць
«великий церковний свічник; дерев’яна тарілка; циліндрична форма для випікання пасок, конусоподібна купа дров для випалювання вугілля; [підставка, основа для підпори Нед; пеньок, на якому клепають косу О]»
(заст.)
ста́витися
стави́ця
«западня, пастка»
ста́вка
ста́вленець
ста́вленик
ста́влення
ста́вля́ти
ста́вма
ставни́й
ставни́к
«ставний невід, рибальська сітка»
ста́вник
«великий свічник, велика свічка»
ставни́ці
«нижні снопи довкола копиці»
(мн.)
ста́вни́ця
«стайня Г, Нед; поміст для мерця Чаб»
ста́вні
«щити в греблі ставка для затримування води»
(мн.)
ставня́
«кілки під стінами в льохах»
ставо́к
«кладка з 10 снопів Л, ЛексПол; основа рамочної борони ЛексПол»
сустав
суста́вник
«складова частина»
уста́в
у́ставка
уста́вни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stow «прибирати, складати» | англійська |
| ста́віць | білоруська |
| стаўля́ць | білоруська |
| ста́вя | болгарська |
| stawić | верхньолужицька |
| stouwen «загачувати, затримувати» | голландська |
| stōjan «направляти» | готська |
| στėˊω «піднімаю нагору» | грецька |
| σταυρός «кілок» | грецька |
| stōwian «утримувати» | давньоанглійська |
| stouwen «керувати, зупиняти, осаджувати» | давньоверхньонімецька |
| ставити | давньоруська |
| *stāu- (*sthāu-, *sthū-, *stū-) | індоєвропейська |
| *stā- «стояти, знаходитися, перебувати; стати» (*sthā-) | індоєвропейська |
| *sthāu- | індоєвропейська |
| *sthū- | індоєвропейська |
| *stū- | індоєвропейська |
| *sthā- | індоєвропейська |
| -staurāre (у словах restaurāre «відновлювати», īnstaurāre «тс., поновлювати, повторювати; влаштовувати, робити») | латинська |
| restaurāre | латинська |
| īnstaurāre | латинська |
| stãvêt | латиська |
| stovėˊti «стояти» | литовська |
| стави | македонська |
| става | македонська |
| stawiś | нижньолужицька |
| stawjaś | нижньолужицька |
| stauen «тс.» | нововерхньонімецька |
| stóvĕt | полабська |
| stawić | польська |
| staviti (stavěti) | праслов’янська |
| stati «стати» | праслов’янська |
| stavěti | праслов’янська |
| ста́вить | російська |
| ста̏вити | сербохорватська |
| stouwen «керувати, зупиняти, осаджувати» | середньоверхньнімецька |
| stouwen «загачувати, затримувати» | середньонижньонімецька |
| stouwen «загачувати, затримувати» | середньонідерландська |
| stavit' | словацька |
| stáviti | словенська |
| ставити | старослов’янська |
| staviti | чеська |
заста́вити «примусити»
префіксальне утворення від ста́вити;
первісно означало «вміщати, запроторювати когось без його згоди виконувати певну роботу»;
на думку Шанського (ЭСРЯ II 6, 63), в українській та білоруській мовах запозичення з російської, де воно може бути семантичною калькою нім. anhalteп;
р. заста́вить, бр. заста́віць, др. заставити, п. zastawić, ч. zastaviti, слц. zastaviť;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заста́віць | білоруська |
| заставити | давньоруська |
| anhalteп | німецька |
| zastawić | польська |
| заста́вить | російська |
| zastaviť | словацька |
| zastaviti | чеська |
| ста́вити | ? |
ста́вка «орган верховного головнокомандування на чолі з головнокомандуючим, штаб головнокомандуючого» (військ.)
запозичення з російської мови;
р. ста́вка «тс.; (іст.) похідний намет, який ставили для старшого воєначальника» пов’язане з дієсловом ста́вить «розташовувати, ставити», якому відповідає укр. ста́вити «тс.»;
бр. ста́ўка «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ста́ўка «тс.» | білоруська |
| ста́вка «тс.; (іст.) похідний намет, який ставили для старшого воєначальника» | російська |
| ста́вить «розташовувати, ставити» | російська |
| ста́вити «тс.» | українська |
приста́витися «померти»
результат видозміни давнішого преста́витися «тс.», запозиченого, як і р. преста́виться, др. преставитися, прѣставитися, схв. прѐставити се «тс.», зі старослов’янської мови;
стсл. прѣставити сѧ (звідки й болг. заст. преставям се, м. заст. престави се) «тс.» (букв. «переставитися»), пов’язане з прѧставити «переставити, перенести», похідним від ставити «ставити» (пор. п. ст. przestawić sіę «переселитися, перейти; померти»), є калькою гр. μετατίϑεϑαι «бути переставленим; померти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| μετατίϑεϑαι «бути переставленим; померти» | грецька |
| преставитися | давньоруська |
| преста́виться | російська |
| прѐставити се «тс.» | сербохорватська |
| прѣставити сѧ «тс.» (звідки й болг. заст. преставям се, м. заст. престави се)(букв. «переставитися») | старослов’янська |
| преста́витися «тс.» | ? |
| прѣставитися | ? |
| прѧставити «переставити, перенести» | ? |
| ставити «ставити» (пор. п. ст. przestawić sіę «переселитися, перейти; померти») | ? |
уста́в «правила поведінки; статут; (лінгв.) один із типів письма в старовинних рукописах»
у формі [уста́ва] запозичене з польської мови;
префіксальне утворення від ста́вити;
р. уста́в, бр. уста́ў (лінгв.), [уста́ва] «закон; наказ; постанова», п. ustaw, ustawa «закон», ч. слц. ústav «установа», ústava «конституція», слн. ustáva «основний закон, конституція»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
полу́став
«святці»
полу́ставець
«тс.»
уста́ва
«закон»
уста́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уста́ў (лінгв.) | білоруська |
| уста́ва «закон; наказ; постанова» | білоруська |
| ustaw «закон» | польська |
| ustawa «закон» | польська |
| уста́в | російська |
| ústav «установа»«конституція» | словацька |
| ústava «установа»«конституція» | словацька |
| ustáva «основний закон, конституція» | словенська |
| уста́ва | українська |
| ста́вити | українська |
| ústav «установа»«конституція» | чеська |
| ústava «установа»«конституція» | чеська |
став «водоймище з непроточною водою; місце розлиття річки перед загатою»
псл. [stavъ] «місце, де зупинилась (стала) вода», пов’язане з stati «стати»;
р. [став] «став; льодостав», бр. стаў «став», ставо́к, п. нл. ст. staw «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розста́ви́ти
«спустити воду (зі ставка)»
ставе́ць
«ставок»
стави́дло
«місце, де був ставок»
ставина
«тс.»
стави́ще
«тс.»
ставове́
«плата за став»
ставо́к
ста́вщи́на
«плата за ловіння риби в ставу»
(іст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стаў «став» | білоруська |
| ставо́к | білоруська |
| staw «тс.» | нижньолужицька |
| staw «тс.» | польська |
| stavъ «місце, де зупинилась (стала) вода» | праслов’янська |
| stati «стати» | праслов’янська |
| став «став; льодостав» | російська |
став «суглоб»
псл. stavъ «зчленування; з’єднання; суглоб», sǫstavъ «тс.», пов’язане з дієсловом staviti «ставити», stati «стояти»;
р. суста́в «суглоб» (‹ цсл. сѫставъ), бр. суста́ў, п. вл. нл. staw «тс.», ч. ст. мор. stav «тс.; кісточка, щиколотка», слц. stavec «суглоб», болг. ста́ва «тс.», р.-цсл. ставъ «тс., член; з’єднання», съставъ «суглоб, зчленування»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ставе́ць
«тс.»
ставча́тий
«членистий; суглобистий»
ста́вчики
«фаланги, суглоби (особливо пальця)»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| суста́ў | білоруська |
| ста́ва «тс.» | болгарська |
| staw «тс.» | верхньолужицька |
| stav «тс.; кісточка, щиколотка» | моравське |
| staw «тс.» | нижньолужицька |
| staw «тс.» | польська |
| stavъ «зчленування; з’єднання; суглоб» | праслов’янська |
| sǫstavъ «тс.» | праслов’янська |
| staviti «ставити» | праслов’янська |
| stati «стояти» | праслов’янська |
| суста́в «суглоб» (‹ цсл. сѫставъ) | російська |
| ставъ «тс., член; з’єднання» | русько-церковнослов’янська |
| stavec «суглоб» | словацька |
| съставъ «суглоб, зчленування» | українська |
| сѫставъ | церковнослов’янська |
| stav «тс.; кісточка, щиколотка» | чеська |
соста́в «ряд залізничних вагонів, зчеплених разом»
запозичення з російської мови;
р. соста́в «тс.; склад» пов’язане з соста́вить «скласти», утвореним з префікса с(о)- «з-» і дієслова ста́вить «ставити, класти»;
бр. саста́ў «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саста́ў «тс.» | білоруська |
| соста́в «тс.; склад» | російська |
| соста́вить «скласти» | ? |
| с(о)- «з-» | ? |
| ста́вить «ставити, класти» | ? |
ставе́ць «колінце стебел жита й пшениці»
запозичення зі словацької мови;
слц. stavec «колінце стебел злакових і трав; суглоб» споріднене з укр. [став] «суглоб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стави́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stavec «колінце стебел злакових і трав; суглоб» | словацька |
| став «суглоб» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України