СРІБЛО — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ЗМІСТ

пранци́бер «чисте срібло, вижга» (заст.)

срі́бло́

припущення про запозичення германських форм із слов’янських мов (Uhlenbeck PBrB 20, 37–38, 43, 44; Преобр. ІІ 278–279; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 180–181) недостатньо обґрунтоване, як і зіставлення лит. sidãbras «срібло» з етимологічно неясним гр. σίδηρος «залізо» і виведення з нього германських і слов’янських форм (Mikkola Balt. u. Slav. 41);

псл. [sьrebro] (пд.), *[serbro] (пн.-зах.);

походження остаточно не з’ясоване;

найвірогідніше, давня регіональна (на відміну від іє. *arg̑- «срібло») міграційна назва, паралельна до лит. sidãbras «срібло», лтс. sidrabs, sudrabs, sudarbs, прус. sirablan (зн. в.) і гот. silubr, двн. silbar, silabar, дангл. seolfor, siolofr, дфриз. sёlover, дісл. silfr, франк. снідерл. англ. шв. silver, свн. нвн. Silber «тс.», що всі разом найчастіше тлумачаться як давнє слов’яно-балто-германське запозичення з якоїсь східної мови;

у зв’язку з цим зіставляються з Σίβρος«срібляна річка» в Лікії (Фасмер ІІІ 606), з баскійським zillar «срібло», zirar, zilhar, zidar «тс.» (Tovar Indo-European and Indo-Europeans 1970, 271–272) та ар. ṣarīf «срібло», хауса a̜zur̃fa «тс.», лідійським Σίβρῳ «у срібляній річці», що зближуються далі з картвельським *wercˇxl̥- (*verc₁hl) «срібло», яке пов’язується з ак. parzillu «залізо» (Иванов Сл. и балк. языкозн. 1977, 22, 26, 27; Гамкрелидзе–Иванов 713);

як джерело слов’янських, балтійських і германських назв срібла реконструюється також індоарійський топонім *s’ub(h)ri apa (Σιβριάπα), букв. «світла вода» (Трубачев Вост.-сл. и общ. языкозн. 99–102);

заслуговує на увагу виведення цих назв від шумер. *sipar «мідь», zabar «бронза» (Мосенкіс, Культура давнього Середземномор’я і походження терміна срібло, К., 1995, 9–12);

варіантні слов’янські, балтійські і германські форми пояснюються можливими контактами з понтійсько-анатолійським архетипом *subau-ro- «блискучий» (Будимир Грци и пеласги 1950, 23; Сл. филология ІІ 113–114, 135);

висловлюється також думка про запозичення з ак. (ассир.) ṣarpu «очищене срібло», пов’язаного з sarāpu «очищати; плавити (руду), виплавляти (метал)», ṣarrapu «золотар», гебр. ṣāráрp̄ «він очистив, виплавив», ṣōrḗрp̄ «золотар, срібляр», арам.-сир. ṣĕraрp̄ «він очистив, виплавив», ар. ṣarf «чисте, бездомішкове (вино)» (Klein 1445; Kluge–Mitzka 708);

р. серебро́, бр. серабро́, др. сьребро, срѣбро, сребро, п. srebro, ч. stříbro, слц. striebro, [srebro, stréblo, striablo], вл. slěbro, нл. slobro, [sŕoblo, slabro, srěbło], полаб. srebrš, болг. сребро́, м. сребро, схв. срèбро, слн. srebró, стсл. сьрeбро, сърeбро;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безсрі́бник

посрібри́ти

серебро́

сріб'яний

срібелце

срібе́льник «майстер срібних справ»

срі́берний

срі́блений

срі́блий

срібли́льний

срібли́льник

срібли́на «срібляста цятка, нитка»

срібли́стий

срібли́ти

сріблі́ти

срібля́вий

срібля́к «срібний карбованець»

срібля́ни́й

срібля́ни́к «тс.»

срібля́р «ювелір»

срібля́стий

срібна́стий

срі́бний

срі́бник «срібний карбованець»

срібни́ти

срібні́ти

срібня́к «тс.»

срібня́стий

срі́брений

срібри́стий

срі́бро

срі́бряни́й

срі́мний

стріберний

стрі́бло

стрі́бний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ṣōrḗp̄ «золотар, срібляр»	айну
parzillu «залізо»	аккадська
ṣarpu «очищене срібло» (ассир.)	аккадська
sarāpu «очищати; плавити (руду), виплавляти (метал)»	аккадська
ṣarrapu «золотар»	аккадська
silver	англійська
ṣarīf «срібло»	арабська
ṣarf «чисте, бездомішкове (вино)»	арабська
серабро́	білоруська
сребро́	болгарська
slěbro	верхньолужицька
ṣāráp̄ «він очистив, виплавив»	гебрайська
silubr	готська
σίδηρος «залізо»	грецька
seolfor	давньоанглійська
siolofr	давньоанглійська
silbar	давньоверхньонімецька
silabar	давньоверхньонімецька
silfr	давньоісландська
сьребро	давньоруська
срѣбро	давньоруська
сребро	давньоруська
sёlover	давньофризька
sidrabs	латиська
sudrabs	латиська
sudarbs	латиська
sidãbras «срібло»	литовська
sidãbras «срібло»	литовська
сребро	македонська
slobro	нижньолужицька
sŕoblo	нижньолужицька
slabro	нижньолужицька
srěbło	нижньолужицька
Silber «тс.»	нововерхньонімецька
srebrüˊ	полабська
srebro	польська
sьrebro (пд.)	праслов’янська
serbro (пн.-зах.)	праслов’янська
sirablan (зн. в.)	прусська
серебро́	російська
срèбро	сербохорватська
Silber «тс.»	середньоверхньнімецька
silver	середньонідерландська
striebro	словацька
srebro	словацька
stréblo	словацька
striablo	словацька
srebró	словенська
сьрeбро	старослов’янська
сърeбро	старослов’янська
silver	франкська
stříbro	чеська
silver	шведська
*sipar «мідь»	шумерська
zabar «бронза»	шумерська
Σίβρος «срібляна річка»	?
zillar «срібло»	?
zirar	?
zilhar	?
zidar «тс.»	?
a̜zur̃fa «тс.»	?
Σίβρῳ «у срібляній річці»	?
werc̆xl̥- «срібло» (verc₁hl)	?
*s'ub(h)ri	?
*subau-ro- «блискучий»	?
ṣѵraр «він очистив, виплавив»	?

сре́бро́ «срібло»

запозичення з польської мови;

п. srebro відповідає укр. срі́бло́ (див.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

ребло́ «тс.»

сребло́

сребра (род. в., 1415)

сребра́ний

сребри́стий

сребрънаа «срібна» (1462)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
srebro	польська
срі́бло́	українська

пранци́бер «чисте срібло, вижга» (заст.)

очевидно, запозичення з німецької мови;

можливо, походить від нвн. Franzsilber «(букв.) французьке срібло», що складається з основ слів Franze «француз» та Silber «срібло», спорідненого з лит. sidãbras, лтс. sidrabs, псл. sьrebro «тс.», укр. срі́бло́;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пранщибе́р «тс.»

францѣберъ (XVIII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
sidrabs	латиська
sidãbras	литовська
Franzsilber «(букв.) французьке срібло»	нововерхньонімецька
Franze «француз»	нововерхньонімецька
Silber «срібло»	нововерхньонімецька
sьrebro «тс.»	праслов’янська
срі́бло́	українська

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України